на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 (судді: Орщин Г. В., Галушко Н. А., Желік М. Б.) і рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 (судді: Ботник О. Ю., Кітаєва С. Б., Матвіїв Р. І. ) у справі

за позовом Львівської міської ради

до 1) Приватного підприємства "К.Р.О.К.-7", 2) Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Приватного підприємства "ТМ Тріада",

про скасування реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі продажу,

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Львівська міська рада звернулася з позовом до Приватного підприємства "К.Р.О.К.-7" (далі - ПП "К.Р.О.К.-7"), Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про скасування реєстрації права власності за ПП "К.Р.О.К.-7" на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв. м (житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м ), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кам'янецька, 43 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1080766546101).

1.2. 16.05.2018 позивач подав до суду заяву, у якій просив при вирішенні спору визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення на вул. Кам'янецькій, 43 від 17.11.2016 за № 886, укладений між ПП "Фірма "Грот" та ПП "К.Р.О.К.-7" та посвідчений приватним нотаріусом Загвойською Н.І.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці комунальної власності, тому внаслідок спірної державної реєстрації права власності порушено права та майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова, яка внаслідок спірних дій не може розпоряджатися своєю земельною ділянкою. При цьому, первинна державна реєстрація права власності на цей об'єкт нерухомого майна була незаконно здійснена у листопаді 2016 року за ПП "Фірма "Грот" на підставі неіснуючого розпорядження Галицької районної адміністрації №81 від 06.03.1997. Об'єкт нерухомого майна не існує в натурі, однак, незважаючи на це, щодо нього був укладений договір купівлі-продажу між ПП "Фірма "Грот" та ПП "К.Р.О.К.-7".

1.3. У відзиві ПП "К.Р.О.К.-7" зазначило, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження права власності на земельну ділянку. Договір купівлі-продажу від 17.11.2016 є належною правовою підставою для використання земельної ділянки під нерухомим майном, доказів його незаконності позивачем не надано. Достовірні докази відсутності розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 81 від 06.03.1997 суду не надано. Крім того, ПП "К.Р.О.К.-7" вказувало на те, що земельна ділянка по вул. Кам'янецькій, 43 у м. Львові не є предметом спору, тому права та інтереси позивача не порушено ані договором купівлі-продажу, ані внесенням записів про право власності на нерухоме майно.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 позов Львівської міської ради задоволено частково; скасовано реєстрацію права власності за ПП "К.Р.О.К.-7" на спірний об'єкт нерухомого майна; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17.11.2016; прийнято відмову позивача від позовних вимог до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради та закрито провадження у справі в цій частині відповідно до пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського кодексу України.

2.2. Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив, з того, що правовстановлюючий документ, на підставі якого у продавця нерухомого майна за договором № 886 виникло право власності на це майно (розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.1997 за № 81) не приймався, тому державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна за ПП "Фірма "Грот" проведена з порушенням вимог статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що в свою чергу зумовило неправомірність державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ПП "К.Р.О.К.-7". На земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Львів, вул. Кам'янецька, 43, відсутнє нерухоме майно, щодо якого проведено державну реєстрацію права власності та щодо якого укладено договір купівлі-продажу від 17.11.2016.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ПП "К.Р.О.К.-7" виникла можливість набуття на підставі статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України право власності чи право користування земельною ділянкою по вул. Кам'янецькій, 43 у м. Львові виникло незаконно. Зазначене порушує речові права власника земельної ділянки та охоронюваний законом інтерес територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на оформлення за нею, шляхом здійснення державної реєстрації, речових прав на цю земельну ділянку. Державна реєстрація права власності на неіснуючий об'єкт на земельній ділянці комунальної власності порушує права територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПП "К.Р.О.К.-7"- без задоволення.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та вказав на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги. Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив, що відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, тому твердження скаржника про недоведеність факту перебування вказаної земельної ділянки у комунальній власності та про необхідність наявності у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку, визнав безпідставними. Крім того, відповідно до довідки Відділу у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 31.01.2018 за № 18-13-0.37-164/109-18, земельна ділянка по вул. Кам'янецькій, 43, у м. Львові належить до земель м. Львова, що не надані у власність або користування іншим особам. ПП "К.Р.О.К.-7" не доведено того, що земельна ділянка перебуває у його власності, чи у власності іншої особи.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 і рішенням Господарського суду Львівської області від 22.01.2019, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ПП "К.Р.О.К.-7" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2019, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судами порушено статтю 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та наголошує на тому, що суди не встановили на підставі яких документів Львівська міська рада користується земельною ділянкою, де розташовані спірні будівлі скаржника, та відповідно як спірним договором порушуються права позивача. Крім того, зазначає, що судами не досліджено, в чому саме полягає суспільний та/або конкретний майновий інтерес Львівської міської ради в оспорюваному договорі, укладеному скаржником відносно спірного майна.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Судами встановлено, що 09.11.2016 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І. на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.1997 за № 81 та реєстраційного посвідчення від 12.03.1997, виданого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, проведено державну реєстрацію права приватної власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв. м розташоване за адресою: м. Львів, вул. Кам'янецька, 43 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1080766546101) за ПП "Фірма "Грот". Згідно з додатковими відомостями об'єкт нерухомого майна - це нежитлове приміщення, що не є об'єктом житлової нерухомості, який складався з житлового будинку площею 65,3 кв. м та нежитлового приміщення площею 121,7 кв. м., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованою станом на 05.04.2017, номер інформаційної довідки 84274920.

4.2. Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.12.2017 підтверджується державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи ПП "Фірма "Грот" про зміну назви юридичної особи на ПП "ТМ Тріада".

4.3. Між ПП "Фірма "Грот" (продавцем) та ПП "К.Р.О.К.-7" (покупцем) 17.11.2016 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І. та зареєстрований в реєстрі за № 886. Відповідно до п. 1 цього договору ПП "Фірма "Грот" продало ПП "К.Р.О.К.-7" нежитлові приміщення, які складалися з житлового будинку площею 65,3 кв. м та нежитлового приміщення площею 121,7 кв. м, розташовані по вул. Кам'янецькій, 43 у м. Львові. У пункті 2 договору перелічено правовстановлюючі документи на майно, що належало продавцю на праві власності (розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.1997 за № 81 та реєстраційне посвідчення від 12.03.1997, видане Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації).

19.11.2016 приватним нотаріусом Загвойською Н.І. було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно факт відчуження згаданого нерухомого майна на підставі договору від 17.11.2016 та перехід права власності на це майно до ПП "К.Р.О.К.-7", про що свідчить запис щодо припинення права власності (номер запису про право власності 17519467).

4.3. Підставою для звернення Львівської міської ради з позовом у даній справі в інтересах територіальної громади м. Львова стала державна реєстрація за ПП "Фірма "Грот" права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Кам'янецька, 43 та подальше відчуження цього об'єкта на користь ПП "К.Р.О.К.-7" з відповідною державною реєстрацією права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання порушенням.

Отже, з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен визначити позовні вимоги таким чином, щоб у разі їх задоволення судом відбувся захист, визнання та поновлення його прав і охоронюваних законом інтересів.

5.3. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (v018p710-04) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено, які саме права позивача порушено відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

З урахуванням наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Разом із цим, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність в особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з'ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 911/1330/17).

5.4. Звертаючись із позовом у цій справі, позивач зазначав, що за ПП "К.Р.О.К.-7" зареєстровано право власності на нерухоме майно, якого фактично не існує і така реєстрація порушує права позивача як власника земельної ділянки, безпідставно дає відповідачу 1 право звернутися із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність чи користування земельної ділянки. Поряд із цим, позивач вказував, що реєстрація права власності на нерухоме майно порушує речові права власника земельної ділянки та охоронюваний законом інтерес територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на оформлення нею речових прав на цю земельну ділянку.

Отже, позовні вимоги фактично обґрунтовуються припущенням щодо можливості звернення у майбутньому ПП "К.Р.О.К.-7" з відповідною заявою щодо набуття прав на земельну ділянку і ймовірною неможливістю оформлення речових прав на земельну ділянку позивачем.

5.5. Разом із тим, предметом спору у цій справі є вимоги Львівської міської ради про скасування реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ПП "Фірма "Грот" та ПП "К.Р.О.К. -7".

Виходячи зі змісту позовних вимог, заявлених у цій справі, фактично оспорюється набуття та оформлення права на вказаний об'єкт нерухомого майна шляхом укладення договору купівлі-продажу та державної реєстрації права власності на нього, а не речові права на земельну ділянку. Під час розгляду справи судами не встановлено, а позивачем не обґрунтовувано позовні вимоги наявністю у Львівської міської ради будь-яких прав щодо вказаного нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, права на яку Львівська міська рада планує оформити у майбутньому. Позивачем не вказано, а судами не встановлено, яким чином реєстрація права власності за ПП "К.Р.О.К.-7" на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за адресою вул. Кам'янецька,43 у м. Львові порушує права позивача як власника земельної ділянки, згідно зі статтею 83 Земельного кодексу України, на якій це нежитлове приміщення розміщене.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведене свідчить про нез'ясування господарськими судами обох інстанцій дійсних прав і обов'язків сторін стосовно предмета спору, нездійснення судами перевірки усіх обставин, що мають значення для справи, що суперечить вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

5.6. Ураховуючи наведене, висновок господарських судів про наявність підстав для часткового задоволення позову визнається передчасним, а тому ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

6.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити.

6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "К.Р.О.К.-7" задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 у справі № 914/2350/17 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.