1. 24.04.2018 поштовим відправленням фізична особа-підприємець Ковальчук Василь Григорович звернувся безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2016 у справі №904/5580/16 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), та клопотав про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5580/16 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2018.

3. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5580/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2018.

4. Ухвалою від 25.06.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я. поновив фізичній особі-підприємцю Ковальчуку Василю Григоровичу строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Ковальчука Василя Григоровича та ухвалив здійснити перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2016 у справі №904/5580/16 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

5. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" та фізичної особи-підприємця Ковальчука В.Г. про солідарне стягнення заборгованості на суму 47 375, 43 грн., з яких 10 975, 35 грн. - заборгованість за кредитом, 15 891, 36 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 17 622, 68 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 2 886, 04 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; судовий збір позивач просив покласти на відповідача-2.

6.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем-2 порушено зобов'язання за договором банківського обслуговування від 10.06.2013, який одночасно містить умови кредитування, щодо своєчасного та повного повернення кредиту. Позовні вимоги до відповідача-1 мотивовано невиконанням останнім договору поруки №30612ТEZ0S05В від 11.08.2015, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання фізично особою-підприємцем Ковальчуком В.Г. всіх своїх обов'язків за договором від 10.06.2013.

Короткий зміст рішення першої інстанції

7. Рішенням від 06.09.2016 Господарський суд Дніпропетровської області позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, стягнув солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 10 975, 35 грн. - заборгованості за кредитом, 15 891, 36 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, 17 622, 68 грн. - пені, 2 886, 04 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом, стягнув солідарно з фізичної особи-підприємця Ковальчука В.Г. на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 10 975, 35 грн. - заборгованості за кредитом, 15 891, 36 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, 17 622, 68 грн. - пені, 2 886, 04 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 689 грн. витрат зі сплати судового збору, стягнув з фізичної особи-підприємця Ковальчука В.Г. на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 689 грн. витрат зі сплати судового збору.

7.1. Суд першої інстанції встановив таке:

- 10.06.2013 між фізичною особою-підприємцем Ковальчуком В.Г. (далі - відповідач-2, клієнт) та ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - позивач, банк) підписано заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua;

- згідно з умовами договору від 10.06.2013 клієнту встановлений кредитний ліміт на суму 12 000 грн. на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта;

- кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди (пункт 3.2.1.1.3. Умов);

- проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) (пункт 3.2.1.1.8. Умов);

- на виконання умов договору банківського обслуговування від 10.06.2013 ПАТ КБ "Приватбанк" надавалися фізичній особі-підприємцю Ковальчуку В. Г. кредитні кошти в межах встановленого ліміту (12 000 грн.), які використовувалися ним, що підтверджується випискою з рахунку Ковальчука В.Г.;

- відповідно до розділу 3.2.1.4. Умов, за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка);

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення;

- фізичною особою-підприємцем Ковальчуком В.Г. умови договору банківського обслуговування від 10.06.2013 не виконано, у зв'язку з чим позивачем нарахована та заявлена до стягнення заборгованість зі сплати кредиту станом на 17.06.2016 на суму 10 975, 35 грн. за період з 28.10.2013 по 17.06.2016, 15 891, 36 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 29.07.2013 по 17.06.2016, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором на суму 17 622, 68 грн. за період з 16.08.2013 по 17.06.2016 та комісійні за користування кредитом на суму 2 886, 04 грн. за період з 01.07.2014 по 17.06.2016.

7.2. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що

- строк повернення кредиту на суму 10 975, 35 грн., сплати відсотків за користування кредитом на суму 15 891, 36 грн. та сплати комісійних на суму 2 886, 04 грн. є таким, що настав. При цьому, доказів сплати зазначених грошових коштів відповідач-2 суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував;

- перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що пеня нарахована правильно за весь період прострочення оплати - з 16.08.2013 по 17.06.2016 та підлягає до стягнення на суму 17 622, 68 грн.;

- з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором на суму заявлених позовних вимог, а в ході вирішення спору встановлений факт наявності заборгованості відповідача-2 за договором банківського обслуговування від 10.07.2013 на суму 47 375, 43 грн., яка з урахуванням договору поруки №30612ТEZ0S05В від 11.08.2015 підлягає стягненню з відповідачів солідарно;

- щодо вимог позивача покласти судовий збір на відповідача-2, суд зазначив, що з урахуванням положень частини 5 статті 49 ГПК України в редакції до 15.12.2017 солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, тому стягнув судовий збір окремо з кожного відповідача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою від 13.03.2018 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Ковальчука В. Г. відмовив, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2016 у справі №904/5580/16 залишити без змін.

8.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- між позивачем та відповідачем-2 укладено договір банківського обслуговування від 10.06.2013, який за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору;

- суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що строк повернення кредиту на суму 10 975, 35 грн., сплати відсотків за користування кредитом на суму 15 891, 36 грн. та сплати комісії на суму 2 886, 04 грн. є таким, що настав, матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем-2 грошових зобов'язань за договором та наявність в нього заборгованості з повернення отриманих за договором кредитних коштів, процентів за користування кредитом, комісії за користування та пені, доказів сплати зазначених грошових коштів відповідач-2 суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував;

- перевіривши розрахунок позивача, суд апеляційної зазначив, що він є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору;

- апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом солідарного стягнення з відповідачів спірної заборгованості, у зв'язку підтвердженням факту неналежного невиконання відповідачами зобов'язань за договором банківського обслуговування від 10.06.2013 та договором поруки №30612ТEZ0S05В від 11.08.2015;

- суд не прийняв до уваги посилання скаржника на те, що в порушення статей 4-2, 4-3 ГПК України в редакції до 15.12.2017 суд розглянув справу без участі відповідача-2, оскільки відповідач-2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи судом першої інстанції. Також, 07.02.2016 копія рішення місцевого господарського суду надіслана на адресу відповідача-2, проте повернена відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що підтверджує власну недбалість відповідача-2, як суб'єкта підприємницької діяльності в отриманні поштової кореспонденції, адресованої за місцезнаходженням такої діяльності;

- посилання скаржника на те, що він не укладав кредитних договорів не доведено належними та допустимими доказами, оскільки скаржником оформлено заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" 10.06.2013, що є одним із способів укладення зазначеного виду договору.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідач-2 у справі)

9. Скаржник доводив, що судом першої інстанції винесено судове рішення, яке побудоване на припущенні щодо існування договору від 10.06.2013, оформленого фізичною-особою Ковальчуком В.Г. шляхом подання заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. При цьому, судом було порушено положення частини 6 статті 63 та статті 87 ГПК України (в редакції станом на момент прийняття рішення), так як він не отримував поштових повідомлень про виклик до суду і розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без його участі.

9.1. Скаржник зазначив, що судами не було враховано вимоги статей 77, 78, 91 ГПК України (в редакції з 15.12.2017) та прийнято рішення без огляду оригіналів документів, при цьому відповідач-2 ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, зазначає про те, що він звертався про надання йому оригіналу, однак, його звернення залишено банком без відповіді.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Цивільний кодекс України (435-15)

Частина 1 статті 526 - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 статті 530 - якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 1046 - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 1 статті 1054 - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 2 статті 1054 - до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

11. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній з 15.12.2017)

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 3 статті 74 - докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частина 4 статті 74 - суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Частина 1 статті 75 - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 2 статті 76 - предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 79 - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частина 2 статті 79 - питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частина 1 статті 80 - учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Частина 11 статті 80 - у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Частина 2 статті 91 - письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

12. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній до 15.12.2017)

Стаття 36 - письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Пункт 6 частини 1 статті 63 - суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Стаття 87 - повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

13. З урахуванням компетенції касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 63, 87 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) та статей 77, 78, 91 ГПК України (в редакції з 15.12.2017).

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

14. Виходячи з аналізу положень частини 1 статті 1046, статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.06.2013 між фізичною особою-підприємцем Ковальчуком В.Г. та ПАТ КБ "Приватбанк" підписано заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 10.06.2013 та зобов'язався виконувати умови договору банківського обслуговування, який містить елементи договору кредитування клієнта банку.

15. Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

16. Верховний Суд критично оцінює доводи скаржника про те, що судами не було враховано вимоги статей 77, 78, 91 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) та прийнято рішення без належного повідомлення його про розгляд справи, без огляду оригіналів документів (заяви про приєднання), з достовірністю яких він не погоджується, оскільки в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, а також договір поруки №30612ТЕZ0S05В. При цьому, скаржником згідно з частиною 3 статті 13, частиною 1 статті 74 ГПК України (в редакції з 15.12.2017) належним чином не доведено, що наявні в матеріалах копії не відповідають оригіналам, клопотань про проведення відповідних експертиз відповідач не заявляв, обставини щодо підписання зазначених договорів не спростував. Питання відповідності наявних копій документів оригіналам, а також питання про витребування оригіналів документів скаржником в апеляційній скарзі не ставилось, відповідних клопотань не заявлялось. Отже, доводи скаржника за касаційною скаргою виходять за межі дослідження обставин, яке здійснювалося судами першої та апеляційної інстанцій, є такими, що спрямовані на переоцінку фактичних обставин справи, що виходить за межі компетенції касаційного суду відповідно статті 300 ГПК України, та тому Суд вважає їх необґрунтованими.

17. Суд не погоджується з доводами скаржника про те, що місцевим судом було порушено приписи частини 6 статті 63 та статті 87 ГПК України (в редакції, станом на момент прийняття рішення) щодо належного повідомлення сторони у справі про судове засідання, оскільки в матеріалах справи є докази на підтвердження відправлення відповідних копій документів та судових рішень судом першої інстанції за адресою місцезнаходження відповідача, а неотримання скаржником, як суб'єктом підприємницької діяльності, кореспонденції суду з повідомленням про час та місце розгляду даної справи, не є об'єктивним фактором, що перешкодив участі відповідача-2 в розгляді справи, оскільки свідчить про суб'єктивні обставини в господарській діяльності відповідача-2, який не вжив належних заходів щодо своєчасного отримання ним поштової кореспонденції, пов'язаної з його підприємницькою діяльністю.

Також, Верховний Суд звертає увагу на те, що скаржник не був позбавлений права на подання апеляційної та касаційної скарг, фактично скористався наданим йому процесуальним законодавством правом, відтак, не був позбавлений доступу до апеляційного суду, зокрема, із застосуванням відеоконференцзв'язку, однак не прийняв участі в апеляційному розгляді справи, внаслідок чого втратив можливість на подання доказів, спростування доказів та обґрунтування своїх заперечень щодо оцінки доказів, що спростовує доводи скаржника про порушення судами принципів змагальності та доступу до суду.

18. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій рішень, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

19. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 9-9.1. мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з підстав, зазначених в пунктах 14-18 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача-2 без задоволення та залишення без змін постанови апеляційного суду від 13.03.2018 та рішення суду першої інстанції від 06.09.2016 у справі №904/5580/16.