розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 (головуючий суддя: Лук`янчук О.В.) у справі №815/7154/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у АТ "ІМЕКСБАНК" щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі направленого обґрунтування уповноваженою особою Фонду на адресу Директора - розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вих. № 1143 від 29.02.2016 "Про внесення змін до переліку вкладників, які мають право на отримання сум гарантованого відшкодування", із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у АТ "ІМЕКСБАНК" повторно надати додаткову інформацію стосовно змін до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до яких включено ОСОБА_1 стосовно гарантованої суми у розмірі 150000 гривень;

зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників АТ "ІМЕКСБАНК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо внесення всієї суми гарантованої виплати у розмірі 150000 гривень, що належать до виплати ОСОБА_1 ;

зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 згідно договору № 990413280 від 15.01.2015 банківського вкладу (депозиту) "Постійний клієнт " 3міс щоміс." за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2017 адміністративний позов задоволено частково:

зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників АТ "ІМЕКСБАНК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо внесення всієї суми гарантованої виплати у розмірі 150000 гривень, що належать до виплати ОСОБА_1 ;

зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 згідно договору № 990413280 від 15.01.2015 банківського вкладу (депозиту) "Постійний клієнт " 3міс щоміс." за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2017 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї ухвали. У зазначеній ухвалі судом вирішено питання пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та визнано такі причини неповажними, надавши правову оцінку кожному з аргументів скаржника.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2017.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм права просив суд касаційної інстанції скасувати зазначене судове рішення, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Касаційна скарга обґрунтована тим, що пропуск строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції пропущений з поважних на те причин, зокрема у зв`язку з завантаженістю юридичного департаменту установи. Зазначені обставини безпідставно не враховані судом апеляційної інстанції, чим порушено гарантоване Конституцією право кожного оскаржити судове рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України (2747-15) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), п. 15 Перехідних положень КАС України (2747-15) за результатами повторного автоматизованого розподілу від 17.07.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржене судове рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ст. 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

За змістом положень частин третьої та четвертої статті 189 КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тут та надалі) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Обставини справи свідчать, що звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою апелянт одночасно подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення мотивуючи пропуск строку значною завантаженістю юридичного департаменту.

Суд апеляційної інстанції залишаючи апеляційну скаргу без руху вирішив питання строків, зазначивши, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, оскільки завантаженість юридичного управління Фонду не є об`єктивно непереборними обставинами, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вдруге подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови зазначивши аналогічні причини, що і у попередній заяві.

Дослідивши подану заяву, а також наведені у ній причини пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції визнав такі причини неповажними та застосував до апеляційної скарги процесуальні наслідки, встановлені частиною четвертою статті 189 КАС України.

Європейський суд з прав людини звертав увагу сторін на те, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. (Рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України", №3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008).

Верховний Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

У той же час, реалізація права на апеляційне оскарження не може ставитись у залежність від трудових ресурсів скаржника.

Верховний Суд наголошує, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у її розгляді.

Враховуючи встановлені обставин, Суд дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції було дотримано необхідного балансу та не допущено порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2017.