ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 904/9052/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Малєєвої О.М.,

відповідача - Целіка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк",

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Ліпинський О.В.)

від 08.02.2018,

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Коваль Л.А., судді - Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.)

від 26.11.2018,

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна",

про визнання недійсним договору про внесення змін до кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

у жовтні 2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору від 13.12.2016 про внесення змін до кредитного договору № DNHSLON06910 від 28.10.2016, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Україна", з моменту його укладення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зміни до кредитного договору підписані представником банку з перевищенням повноважень, наданих йому довіреністю № 3997-К-Н-Н від 28.09.2015.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018, в задоволені позову відмовлено.

Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що під час розгляду справи позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів та настання відповідних наслідків. На час підписання спірного договору повноваження ОСОБА_3 на здійснення дій від імені ПАТ КБ "Приватбанк" були визначені як довіреністю від 28.09.2015 № 3997-К-Н-Н, так і статутом банку. Вказали, що під час укладення такого оспорюваного правочину представник позивача діяв у межах наданих йому повноважень.

У грудні 2018 року АТ КБ "Приватбанк" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанції. Стверджує, що укладення оспорюваного договору на суму 210 000 000 грн виходить за межі повноважень ОСОБА_3 Протокол кредитного комітету від 16.12.2016 не підтверджує правомірність підписання ОСОБА_3 спірного договору. Суди помилково взяли до уваги протокол наглядової ради від 05.08.2016 № 43, адже він не є належним доказом у справі чи окремим рішенням про зміну повноважень першого заступника голови правління в розумінні абзацу 2 пункту 9.4.6.2 статуту.

ТОВ "Україна" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Вказує, що оспорюваним договором внесені зміни до кредитного договору, що не стосуються ліміту (розміру) кредитного договору, отже, особа, що підписала оспорюваний правочин, мала на це право. Ліміт повноважень першого заступника голови правління банку був збільшений протоколом засідання наглядової ради №43 від 05.08.2016. Посилається на постанови Верховного Суду у справах № 904/909/17, № 904/9090/17, № 904/8992/17, № 904/9055/17, № 604/9108/17, № 904/9111/17.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 28.10.2016 публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (банк) та товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" (позичальник) уклали кредитний договір № DNHSLON06910 (а.с. 8-18, т. 1).

Згідно з п. А1 договору видом кредиту є невідновлювальна кредитна лінія.

За змістом п. А2 договору ліміт договору становить 210 000 000,00 грн та призначений на реструктуризацію діючих кредитів шляхом рефінансування з частковою зміною валюти кредитування на сплату страхових платежів у випадку та у порядку, передбачених пунктами 2.1.5, 2.2.12 цього договору, для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами, зазначеними в п. 2.1.1 договору, на сплату судових витрат, передбачених пунктами 2.2.15, 2.3.13, 5.8 цього договору.

У пункті А3 договору сторони передбачили термін повернення кредиту згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 до договору). Згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із значенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, термін повернення кредиту встановлюється згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 до договору).

13.12.2016 позивачем і відповідачем укладено договір про внесення змін до кредитного договору № DNHSLON06910 (а.с. 19-20, т. 1).

Відповідно до умов зазначеного договору про внесення змін, сторони погодили внесення змін та доповнень до основного договору, зокрема: виключено умови щодо прав банку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів у разі невиконання або неналежного виконання останнім зобов'язань за кредитним договором; щодо форми відсоткової ставки та порядку її зміни; щодо права банку на договірне списання коштів з рахунків позичальника в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором; щодо черговості зарахування коштів на погашення заборгованості; щодо порядку зміни та розірвання кредитного договору; змінено строки нарахування неустойки за порушення умов договору та строки позовної давності; було виключено відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором.

Спірний договір про внесення змін з боку позивача підписано першим заступником голови правління банку - керівником корпоративного VIP-Бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ГО публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - ОСОБА_3, що діяв на підставі довіреності № 3997-К-Н-Н від 28.09.2015, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 28.09.2015 за реєстром № 2699 (а.с. 21-22, т.1).

Пунктом 1 вказаної довіреності ОСОБА_3 був уповноважений на укладання кредитних договорів, договорів на придбання майна, майнових прав та інших договорів (угод), пов'язаних із розміщенням коштів, за якими банк приймає зобов'язання (за виключенням угод з векселями), а також угод про забезпечення банком зобов'язань клієнтів. При цьому сума угоди з кожним клієнтом не повинна перевищувати 750 000 доларів США або еквівалента вищеназваної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладання угоди. Якщо зобов'язання клієнта перед банком за укладеною угодою забезпечуються фінансовим покриттям на сто відсотків (тобто на рахунках, відкритих у банку, розміщені кошти, що забезпечують виконання зобов'язання клієнта по таких угодах), то угода може бути укладена на суму, що не перевищує 1 500 000 доларів США або еквівалента вищеназваної суми у будь-якій валюті по курсу НБУ на дату укладання угоди. За наявності відповідного рішення голови правління, правління, кредитного комітету або спостережної ради банку правочин може бути вчинений на суму, вказану у рішенні.

За змістом пункту 9.4.6.2 статуту банку (в редакції, чинній на момент укладення договору про внесення змін) перші заступники голови правління в межах суми, що еквівалентна 400 000 доларів США, вчиняють правочини (укладають договори, угоди, підписують контракти, у тому числі і зовнішньоекономічні) з розпорядження рухомим та нерухомим майном банку, грошовими коштами, за умови, якщо ця сума складає менше ніж 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності та не перевищує граничну суму, встановлену підпунктом 25 пункту 9.3.3 статуту. Ліміт повноважень може бути змінений окремим рішенням голови правління, наглядової ради або загальних зборів, з урахуванням вищевказаних обмежень.

Підпунктом 25 пункту 9.3.3 статуту банку віднесено до компетенції наглядової ради встановлення обмежень у вигляді граничних сум (лімітів) для правління банку на прийняття рішень по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку, а також для голови правління банку на укладення угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку.

Протоколом засідання наглядової ради банку від 05.08.2016 № 43 прийнято рішення такого змісту: "На підставі п.п. 25 п.п. 9.3.3 п. 9.3 розділу 9 статуту банку встановити на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, для голови правління, генерального заступника голови правління (діє без довіреності) та перших заступників голови правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів з розпорядження рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до банку прав та обов'язків заставодавця або іпотекодавця, в зв'язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення правління банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину)".

Згідно з окремою фінансовою звітністю за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звітом незалежного аудитора станом на 31 грудня 2015 року розмір активів банку складав 258 611 000 000 грн.

Вказана інформація опублікована на офіційному сайті банку. Тобто 10% від розміру активів позивача станом на 31.12.2015 складають 25 861 100 000 грн.

Як зазначає позивач, довіреністю № 3997-К-Н-Н від 28.09.2015 ОСОБА_3 було уповноважено на вчинення від імені публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" правочинів, сума за кожним з яких не повинна перевищувати 750 000,00 (сімсот п'ятдесят тисяч) доларів США або еквівалент вищеназваної суми у будь-якій валюті за курсом Національного банку України на дату укладання угоди.

Заявляючи вимоги про визнання недійсним спірного правочину, позивач зазначає, що оскільки сума договору перевищує ліміт повноважень, наданих ОСОБА_3 довіреністю № 3997-К-Н-Н від 28.09.2015, договір з боку публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" підписано особою, яка не мала достатнього обсягу повноважень на вчинення правочину (ч. 2 ст. 203 ЦК України), що згідно приписів ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Згідно з вимогами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу припису цієї статті правомірність правочину презюмується. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша та третя статті 237 ЦК України).

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (частина перша статті 239 ЦК України).

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (стаття 244 ЦК України).

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (стаття 246 ЦК України).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (стаття 92 ЦК України).

Врахувавши наведені законодавчі приписи та встановивши, що протоколом засідання наглядової ради банку від 05.08.2016 № 43 прийнято рішення про встановлення ліміту однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності для голови правління, генерального заступника голови правління та перших заступників голови правління банку на укладання та вчинення правочинів з розпорядження рухомим та нерухомим майном банку; згідно з окремою фінансовою звітністю за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звітом незалежного аудитора станом на 31 грудня 2015 року розмір активів банку складав 258 611 000 000 грн, тобто станом на день укладення договору перший заступник голови правління мав право вчиняти угоди (правочини) щодо рухомого та нерухомого майна банку з лімітом повноважень 25 861 100 000 грн, що є в межах суми кредитного договору, до якого внесено зміни оспорюваним договором, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, через наявність повноважень у першого заступника голови правління банку - ОСОБА_3 на укладення договору про внесення змін на підставі довіреності від 28.09.2015 №3997-К-Н-Н, а також згідно із статутом банку в редакції, чинній на момент укладення такого договору, з урахуванням збільшення ліміту повноважень рішенням наглядової ради банку, оформленого протоколом від 05.08.2016 № 43.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією об'єднаної палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.10.2018 № 904/9009/17.

Аргументи касаційної скарги таких висновків не спростовують та переважно зводяться до переоцінки обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у розгляді справи, і перегляду вже здійсненої судами оцінки доказів у справі, проте у суду касаційної інстанції відповідно до ст. 300 ГПК України відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі за № 904/9052/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач