здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт - СМ" і Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 (судді: Пашкіна С. А., Сітайло Л. Г., Калатай Н. Ф.) і рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 (суддя Маринченко Я. В.) у справі № 910/21449/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт - СМ",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4,

про стягнення 8 174,76 євро,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" (далі - ПАТ "УПБ") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ "Український професійний банк" (далі - Фон, Уповноважена особа Фонду) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23.04.2018, яку прийнято судом) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт - СМ" (далі - ТОВ "Горизонт - СМ") заборгованості за договором про надання кредиту від 14.11.2012 № 665 у сумі 9 116,97 євро, з яких: 4 414,00 євро - заборгованість з простроченого кредиту, 54,42 - євро заборгованість за строковими процентами, 2 267,09 євро - заборгованість за простроченими процентами, 2 381,46 євро - пеня.

1.2. Позовну заяву із посиланням на положення статей 16, 509, 526, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 193 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору про надання кредиту від 14.11.2012 № 665 обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо повного і своєчасного повернення кредиту.

1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Горизонт - СМ", заперечуючи проти її задоволення, наголосило, що кредитний договір від 14.11.2012 № 665 між сторонами, кінцевим строком сплати коштів за яким є 19.06.2015, було укладено на умовах забезпеченості за рахунок грошових коштів громадянина ОСОБА_4 згідно з договором застави майнових прав на грошові кошти від 23.12.2014 № 665-4, які розміщено цією особою у банку на підставі договору банківського вкладу "Мега-депозит" від 22.12.2014 № 316347.

16.06.2015 громадянин ОСОБА_4 як поручитель і заставодавець звертався до Уповноваженої особи Фонду з листом про дострокове погашення кредиту за договором від 14.11.2012 № 665 шляхом конвертації та перерахування грошових коштів у сумі 4 414,00 євро з рахунку, відкритого ОСОБА_4 за договором банківського вкладу "Мега-депозит" від 22.12.2014 № 316347, а також сплату решти коштів готівкою, закриття договору банківського вкладу та припинення договору поруки.

Крім того, у зв'язку із закінченням строку дії кредитного договору відповідач 22.06.2015 також звертався до ПАТ "УПБ" із проханням погасити заборгованість за кредитом у сумі 4 414,00 євро та за нарахованими процентами за рахунок застави майна ОСОБА_4

Проте, як наголосило ТОВ "Горизонт - СМ", відповіді позивач не надав. При цьому відповідач зазначив, що можливість погашення кредитного договору із банком за рахунок застави майна ОСОБА_4 (вкладних грошових коштів) у порядку, наведеному у відповідних зверненнях, установлено у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2016, яку залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, однак скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.02.2017, з тих підстав, що справа не підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства.

ТОВ "Горизонт - СМ" послалося на положення статті 606 Цивільного кодексу України, статті 20 Закону України "Про заставу", підпункт 4 пункту 5 статті 36 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції від 08.03.2015) і звернуло увагу, що зарахування депозитних коштів ОСОБА_4 у погашення кредиту відповідача не призводить до порушення порядку погашення вимог кредиторів. При цьому відповідач і ОСОБА_4 зверталися із відповідним проханням до позивача 16.06.2015 і 22.06.2015, тобто до початку процедури ліквідації банку і до внесення змін і доповнень до Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" у частині заборони зарахування зустрічних вимог.

1.4. У травні 2018 року ТОВ "Горизонт - СМ" подало до суду заяву, в якій просило на підставі статей 257, 258, 267 Цивільного кодексу України і частини 6 статті 232 Господарського кодексу України застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені за порушення грошових зобов'язань за кредитним договором від 14.11.2012 № 665, а також відмовити у задоволенні позову повністю.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Горизонт-СМ" на користь ПАТ "УПБ" 4 414,00 євро заборгованості за кредитом, 54,42 євро заборгованості за строковими процентами. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Суди, дослідивши обставини справи у їх сукупності, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Горизонт - СМ" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі скасувати у частині задоволення позовних вимог, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

3.2. На думку скаржника, суди допустили неправильне застосування норм матеріального права, зокрема положень статей 36, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, яка діяла з 12.08.2015, тобто у період початку ліквідації позивача), дійшли хибного висновку, що кредитором і боржником банку у спірних правовідносинах є різні особи. Так, скаржник вважає, що з часу направлення громадянином ОСОБА_4 і ТОВ "Горизонт - СМ" листів банку про погашення кредитних зобов'язань товариства за рахунок коштів депозитного рахунку ОСОБА_4 відбулося поєднання в одній особі кредитора і боржника банку в особі ОСОБА_4

Отже, ОСОБА_4 як кредитор у частині суми, розміщеної на депозитному рахунку, був боржником банку у частині погашення кредитних зобов'язань ТОВ "Горизонт - СМ", тому відбулося припинення взаємовідносин банку із відповідачем і третьою особою у частині погашення зобов'язань за кредитним договором, що свідчить про безпідставність задоволення позовних вимог банку щодо погашення заборгованості за кредитом, яку фактично погашено за рахунок коштів на депозитному рахунку ОСОБА_4

ТОВ "Горизонт - СМ" зазначає, що у зв'язку із нестабільною фінансовою ситуацією у банку ОСОБА_4 вирішив розпорядитися власними коштами і спрямовував кошти на депозитному рахунку на виконання зобов'язань з погашення кредиту ТОВ "Горизонт - СМ", ураховуючи, що таке право передбачено договорами між банком і ОСОБА_4 Проте всупереч договірним умовам і вимогам ОСОБА_4 щодо розпорядження власними коштами, банк не зарахував необхідну суму у погашення зобов'язань за кредитом, а також не повернув ОСОБА_4 надлишкові кошти, які залишаються у розпорядженні банку.

Таким чином, ТОВ "Горизонт - СМ" вважає, що задовольнивши вимоги банку у частині стягнення кредитних коштів, суди порушили норми матеріального права, спрямовані на захист права приватної власності ОСОБА_4 і захист прав та інтересів ОСОБА_4 як вкладника банку.

3.3. Уповноважена особа Фонду, також не погоджуючись із судовими рішеннями, у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 у частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ТОВ "Горизонт - СМ" 2 267,09 євро заборгованості за простроченими процентами, 2 381,46 євро пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову у цій частині у повному обсязі.

Скаржник акцентує, що суди попередніх інстанції помилково застосували до спірних правовідносин позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, оскільки у цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сторони договору окремо не визначали його строк, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування і термін щомісячного виконання зобов'язання. Натомість у справі № 910/21449/17, яка розглядається, сторонами було визначено строк дії кредитного договору, а саме згідно з пунктом 9.1 цього договору (з урахуванням змін від 23.12.2014) строк його дії встановлено до 19.06.2015, а у частині невиконаних зобов'язань позичальника - до повного та належного їх виконання. Отже, відповідно до пункту 9.1 договору та ураховуючи факт невиконання відповідачем зобов'язань за кредитом, договір є таким, що діяв на час звернення банку до суду.

Крім того, згідно з положеннями параграфу 2 глави 49 Цивільного кодексу України (435-15) , пеня може нараховуватися на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог і в частині стягнення пені.

3.4. ТОВ "Горизонт - СМ" у відзиві на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду просило відмовити у її задоволенні, частково скасувати рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, повністю скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю з підстав, аналогічних викладеним у касаційній скарзі ТОВ "Горизонт- СМ".

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ "Горизонт - СМ" не підлягає задоволенню, а касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду слід частково задовольнити з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- 14.11.2012 між ПАТ "УПБ" (банк) і ТОВ "Горизонт - СМ" (позичальник) укладено кредитний договір № 665, за умовами пункту 1.1 якого банк надає позичальнику кредит на суму 58 000,00 євро терміном до 13.11.2013 на купівлю сідельного тягача Volvo FH згідно з договором купівлі-продажу від 19.10.2012 № UKR26/1012S, укладеним із Volvo Truck Corporation (Швеція), з можливістю продовження дії цього договору строком до 2 (двох) років на умовах, визначених та узгоджених сторонами;

- згідно з пунктом 1.3 договору плату за користування одержаним кредитом встановлено сторонами у розмірі 9 % річних;

- за змістом пункту 4.1 договору позичальник зобов'язується повернути одержаний кредит у строк, визначений у пункті 1.1 цього договору, та сплатити нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів на відповідний позичковий рахунок і рахунок нарахованих процентів відповідно до встановлених у пункті 7.1 цього договору строків;

- пунктом 7.1 договору визначено, що нарахування та сплата процентів за користування кредитними ресурсами здійснюються щомісячно та одночасно з остаточним погашенням кредиту, але не пізніше 13.11.2013. Проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом. Сплата процентів за користування кредитними ресурсами здійснюється позичальником щомісячно у період з 26 числа по останній робочий день місяця та одночасно з остаточним погашенням кредитної заборгованості за кредитом, але не пізніше 13.11.2013, на рахунок нарахованих процентів у банку. При цьому сплаті підлягають проценти, нараховані на 25 число місяця включно; сплата процентів, які нараховані за період з 26 числа по останній календарний день місяця, здійснюється у наступний період сплати процентів;

- нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюються у валюті кредиту (пункт 7.3 договору);

- згідно з пунктом 7.4 договору за несвоєчасне погашення кредиту позичальник сплачує банку подвійну процентну ставку від встановленої у пункті 1.3 цього договору;

- відповідно до пункту 8.1 договору за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом позичальник сплачує на вимогу банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,2 % від суми простроченої заборгованості за процентами на рахунок банку за курсом Національного банку України на день сплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно процентів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи із дати виникнення простроченої заборгованості, і до дати повного її погашення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний час користування кредитом згідно з умовами цього договору;

- у пункті 9.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 13.11.2013, а у частині невиконаних зобов'язань позичальника - до повного та належного їх виконання.

4.3. Суди також установили, що між сторонами укладено додаткові угоди, а саме:

- 13.11.2013 укладено додатковий договір до договору про надання кредиту від 14.11.2012 № 665, за умовами якого сторони, зокрема, погодили внести зміни до пунктів 1.1, 7.1, 9.1 договору та визначити строк дії договору до 07.11.2014. Змінено суму на 20 970,00 євро.

- згідно з додатковим договором від 07.11.2014 сторони продовжили строк його дії до 06.11.2015. Абзац 2 пункту 1.1 договору викладено у новій редакції, відповідно до якої станом на 07.11.2014 кредитна заборгованість становить 15 640,00 євро. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно, починаючи з листопада 2014 року, в сумі 1 203,00 євро, не пізніше 06.11.2015;

- за змістом додаткового договору від 23.12.2014 сторони продовжили строк його дії до 19.06.2015. Абзац 2 пункту 1.1 договору викладено у новій редакції, відповідно до якої станом на 23.12.2014 кредитна заборгованість становить 13 234,00 євро. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно, починаючи із січня 2015 року, в сумі 2 205,00 євро. Остаточне погашення кредиту у сумі 2 209,00 євро здійснюється не пізніше 19.06.2015.

4.4. Суди установили, що ПАТ "УПБ" зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, чого не заперечував і відповідач, надало ТОВ "Горизонт - СМ" кредитні кошти у сумі 58 000,00 євро, що підтверджується наявним у матеріалах справи меморіальним ордером № 15614605.

Натомість, як установили суди попередніх інстанцій, ТОВ "Горизонт - СМ" належним чином не виконало взятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати строкових процентів за користування кредитом, а також сплати прострочених процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору та нарахованої пені на прострочені проценти, що стало підставою для звернення ПАТ "УПБ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УПБ".

4.5. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів та правочинів.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом частини 1 статті 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

4.6. Суди попередніх інстанцій установили, а відповідач не спростував, що належним чином не виконав умови договору, внаслідок чого станом на 20.04.2018 заборгованість за кредитом становить 4 414,00 євро, за строковими процентами - 54,42 євро, отже висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині є правильним.

4.7. При цьому щодо доводів ТОВ "Горизонт - СМ" про неправомірність нездійснення банком зарахування зустрічних вимог за рахунок депозиту третьої особи - ОСОБА_4 колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Чинним законодавством не передбачено обмежень стосовно передачі фізичною особою (вкладником) своїх прав за договором банківського вкладу (депозиту) іншим особам (відступлення права вимоги), у тому числі й щодо розпорядження грошовими коштами (їх частиною), розміщеними на належному їй вкладному (депозитному) рахунку за відповідним договором.

Як установили суди першої та апеляційної інстанцій, за договором банківського вкладу "Мега - депозит" від 23.12.2014 № 316347, укладеним ОСОБА_4, предметом були грошові кошти у сумі 18 200,00 доларів США.

Водночас за умовами спірного кредитного договору ТОВ "Горизонт - СМ" надано кредит у сумі 58 000,00 євро.

Згідно зі статтею 601 цього Кодексу зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Однак оскільки зобов'язання сторін за договорами кредитної лінії та договором банківського вкладу (депозиту) підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США, такі вимоги не можна вважати однорідними, оскільки євро та долар США (хоча і є грошовими коштами) є різними валютами, які за умовами зазначених договорів не є рівнозначними.

Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16.

4.8. Крім того, суди установили, що 28.05.2015 правління Національного банку України прийняло постанову № 348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних", на підставі чого Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 28.05.2015 № 107 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ", запроваджено з 29.05.2015 тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ". Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (пункт 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

За змістом частини 1 статті 36 цього Закону з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час подання ТОВ "Горизонт - СМ" і ОСОБА_4 заяв від 16.06.2015 і від 22.06.2015 відповідно) під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_4 є кредитором банку, а зарахування зустрічних вимог на підставі поданих ним і ТОВ "Горизонт - СМ" заяв мало би наслідком порушення порядку погашення вимог кредиторів банку та задоволення вимог ОСОБА_4 позачергово, з огляду на положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

4.9. Щодо позовних вимог Уповноваженої особи Фонду про стягнення з ТОВ "Горизонт - СМ" заборгованості за простроченими процентами у сумі 2 267,09 євро та пені у сумі 2 381,46 євро колегія суддів зазначає таке.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 54,42 євро - заборгованості за строковими процентами, установивши обставини щодо наявності заборгованості за кредитним договором.

Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами за період до 30.11.2014 у зв'язку із пропуском позивачем позовної давності (позов подано 30.11.2017) та за період із 19.06.2015 по 01.04.2018 у зв'язку із нарахуванням цих процентів після закінчення строку дії договору (19.06.2015).

4.10. Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, за змістом частини 2 статті 1050 цього Кодексу якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

4.11. У пункті 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 зауважено, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання визначена законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Отже, зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012).

Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

4.12. Як убачається зі змісту пункту 1.3 договору кредиту плата за користування одержаним кредитом встановлюється у розмірі 9 % річних.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що за несвоєчасне погашення кредиту позичальник сплачує банку подвійну процентну ставку від встановленої у пункті 1.3 цього договору.

Крім того, за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом позичальник сплачує на вимогу банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,2 % від суми простроченої заборгованості за процентами на рахунок банку за курсом Національного банку України на день сплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно процентів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи із дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного її погашення (пункт 8.1 договору)

Уповноважена особа Фонду звернулася до суду з вимогою про стягнення заборгованості з прострочених процентів та пені посилаючись на положення статей 526, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України і пунктів 1.3, 7.1, 7.5, 8.1 договору кредиту внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за цим договором.

4.13. Суди попередніх інстанцій, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, дійшли висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця у вказаних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі статтями 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 зазначеного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

4.14. Проте суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за простроченими процентами і пені та посилаючись лише на постанову Великої палати від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, не врахували законодавчо встановлену можливість нарахування процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, не з'ясували питання, виходячи з положень чинного законодавства та умов договору (пункти 7.5, 8.1 і 9.1) щодо наявності/відсутності у позивача права на нарахування процентів і пені процентів у зв'язку із неправомірним, незаконним користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання, не встановили період нарахування таких процентів в межах позовної давності.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за простроченими процентами і пені передчасним і таким, що зроблено без дослідження всіх зібраних у справі доказів, тому судові рішення у справі слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід урахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ТОВ "Горизонт - СМ" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/21449/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.