касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року (суддя - Валюх В.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року (головуючий суддя - Запотічний І.І., судді - Довга О.І., Сапіга В.П.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Західного офісу Державної аудиторської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. В жовтні 2018р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Західного офісу Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування наказу Західного офісу Державної аудиторської служби України від 10.09.2018 № 382-а "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення на посаді з 10.09.2018 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дійсно вона притягнута до адміністративної відповідальності за пов`язане з корупцією правопорушення, що є підставою для припинення державної служби у зв`язку з втратою державним службовцем права на державну службу, проте звільнення її з посади у період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку проведено з порушенням вимог частини третьої статті 40, частини третьої статті 184 КЗпП України, якими прямо забороняється звільнення з роботи жінок, які мають дітей віком до трьох років чи перебувають у відпустці, тому суб`єкт призначення зобов`язаний був звільнити позивача лише після її виходу з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

4. Відмовляючи в позовних вимогах, суди виходили з того, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.05.2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Волинської області від 05.07.2018 року, у справі № 161/3643/18 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить 1700,00 грн. Тому, припинення державної служби та звільнення позивача з посади мало місце не за ініціативою суб`єкта призначення, а у зв`язку із втратою права на державну службу, отже передбачені частиною третьою статті 40, частиною третьою статті 184 КЗпП України гарантії на позивача не поширюються та відповідачем не порушені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

5. ОСОБА_1 (далі - скаржник) 18 березня 2019 року звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 року.

6. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

7. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначила, що відповідачем неправомірно звільнено її з посади, оскільки, вона в цей час перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зазначає, що відповідач зобов`язаний її звільнити лише після виходу на роботу з відпустки.

8. В поданих до Верховного Суду відзивах на касаційну скаргу від 07.05.2019 року та від 08.05.2019 року відповідач Західний офіс Державної аудиторської служби України та третя особа Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проти доводів касаційної скарги заперечували з підстав правомірності прийняття спірних судових рішень та не поширення на позивача гарантій, передбачених частиною третьою статті 40, частиною третьої статті 184 КЗпП України.

9. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. ОСОБА_1 з 15.03.2000 року перебувала на різних посадах державної служби в Контрольно-ревізійному управлінні в Волинській області, Державній фінансовій інспекції у Волинській області та Управлінні Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, зокрема, з 28.10.2016 року була переведена на посаду заступника начальника відділу контролю у галузі освіти, науки, спорту та інформації Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

11. Наказом Державної фінансової інспекції у Волинській області від 23.09.2016 № 84-в "Про надання відпустки для догляду за дитиною" відповідно до статті 18 Закону № 504/96-ВР, статті 58 Закону № 889-VІІІ, статті 179 КЗпП України позивачу була надана частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 26.09.2016 по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.05.2018, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 05.07.2018, у справі № 161/3643/18 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 172-6 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить 1700,00 грн.

13. Листом від 07.09.2018 № 13-03-15-15/3304 Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області направило до Західного офісу Держаудитслужби подання разом із копіями судових рішень.

14. Наказом Західного офісу Державної аудиторської служби України від 10.09.2018 № 382-а "Про звільнення ОСОБА_1 " припинено державну службу та звільнено з 10.09.2018 ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу контролю у галузі освіти, науки, спорту та інформації Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, у зв`язку із втратою права на державну службу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 83, пункту 3 частини першої статті 84 Закону № 889-VІІІ.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

15. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Частина 6 статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

17. Згідно із частиною першою статті 3 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII ( Далі - Закон № 889-VІІІ (889-19) ): цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

18. Частини перша - третя статті 5 Закону № 889-VІІІ: правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

19. Пункт 1 частини першої статті 83 Закону № 889-VІІІ: державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону).

20. Пункт 3 частини першої статті 84 Закону № 889-VІІІ: підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є: набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

21. Частина друга статті 84 Закону № 889-VІІІ: у випадках, зазначених у пунктах 1 - 4, 6 частини першої цієї статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

22. Частина перша статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VІІ (далі - Закон № 1700-VІІ (1700-18) ): у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

23. Частина друга статті 65 Закону № 1700-VІІ: особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

24. Главою 13-А КУпАП (80731-10) визначено перелік адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, до яких належить порушення вимог фінансового контролю у вигляді неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані (частина друга статті 172-6 КУпАП).

25. Частина третя статті 40 КЗпП України: не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

26. Частина третя статті 184 КЗпП України: звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

30. Суд зазначає, що статтею 84 Закону № 889 чітко визначено порядок звільнення з посади державного службовця у зв`язку із набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, тобто в даному випадку не передбачено проведення службового розслідування щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, в тому числі і відібрання будь-яких пояснень з цього приводу, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду, яким доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, що, згідно із вимогами діючого законодавства, унеможливлює подальше проходження державної служби.

31. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наявність такої підстави втрати права на державну службу як набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення не надає суб`єкту призначення (роботодавцю) права діяти на власний розсуд, а передбачає, винятково, звільнення, згідно з вимогами статті 84 Закону №889.

32. З приводу посилань скаржника на ту обставину, що оскаржуваний наказ видано в період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Суд зазначає, що припинення державної служби та звільнення позивача з посади мало місце не за ініціативою суб`єкта призначення, а у зв`язку із втратою права на державну службу, тому передбачені частиною третьою статті 40, частиною третьою статті 184 КЗпП України гарантії на позивача не поширюються.

33. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

34. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

36. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

37. Керуючись статтями 341, 343, 349- 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

38. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

39. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року - залишити без змін.