ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2019 року

Київ

справа №811/2300/13-а

адміністративне провадження №К/9901/8569/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Кіровоградсткій області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року (головуючий суддя - Пасічник Ю.П.)

та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді - Божко Л.А.)

у справі №811/2300/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдіагностика"

до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Кіровоградській області

про визнання дій та бездіяльності протравними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариствj з обмеженою відповідальністю "Укрдіагностика" (далі - Товариство) звернулось в Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ), в якому просило: скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.04.2013 №0000212230.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та необґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки з огляду на те, що доводи контролюючого органу про наявність в касі підприємства у період з 01.11.2012 по 28.12.2012 залишку грошових коштів в сумі 10 150 грн не відповідають дійсності, оскільки останні були видані з каси підприємства згідно з наявними в матеріалах справи видатковими касовими ордерами від 01.11.2012.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013 №0000212230 в частині збільшення грошового зобов`язання за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 1 140 000,00 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем надано суду належні докази на спростування висновків контролюючого органу про перевищення Товариством ліміту залишку готівки в касі. При цьому суди зазначили, що відсутність у касовій книзі запису про видачу готівки з каси свідчить не про перевищення ліміту залишку готівки в касі, а про порушення позивачем порядку ведення касової книги.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог відповідач зазначає про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

24 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому не є предметно касаційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку дотримання позивачем норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами перевірки складено акт від 22.03.2013 (а.с. 49-50).

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95р. №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР (265/95-ВР) ) та п.п. 2.6., 2.8., 2.10. Положення про ведення касових операції у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 №637.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212230 від 09.04.2013, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму - 1 151 850 грн, з яких:

- за порушення п. 2.6. Положення №637 та на підставі абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 (436/95) до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11 850 грн (2370 х 5 = 11850 грн.);

- за порушення п.п. 2.8, 2.10 Положення №637 та на підставі абз.2 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 (436/95) до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 140 000 грн (570 000 х 2 = 1 140 000 грн).

Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, Товариство звернулось до суду з даним позовом.

Постановою Правління національного банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення №637).

Це Положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Пунктом 2.6 цього Положення встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) (265/95-ВР) надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються (п. 2.7).

У відповідності до вимог п. 2.9 вказаного вище Положення Готівкова виручка готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов`язковими платежами).

Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Згідно із п. 2.8 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв`язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Пунктом 2.10 Положення №637 встановлено, що підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість)(додаток 1).

Згідно із п. 5.2 - 5.3, п. 5.8 Положення №637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.

Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися. (п.4.2 - 4.3 цього Положення).

Абз.2 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 (436/95) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії касової книги позивача, за 28.12.2012 у книзі міститься запис про видатковий касовий ордер за 01.11.2012 на видачу готівки в сумі 10 000 грн. (а.с. 102). Також, в матеріалах справи містяться копії двох видаткових касових ордерів за 01.11.2012 про видачу гр. ОСОБА_1 грошових коштів на загальну 10 150 грн. (а.с. 105, 137), що не заперечується та не спростовується відповідачем.

Факт одержання вищевказаних грошових коштів саме 01.11.2012 також підтверджується письмовою заявою гр. ОСОБА_1 (а.с. 45).

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вищевказані обставини свідчать про видачу спірної суми коштів з каси позивача саме 01.11.2012, а відсутність запису про вказану операцію на відповідній сторінці касової книги свідчить не про перевищення ліміту залишку готівки в касі, а про порушення порядку ведення касової книги.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неправомірність застосування до позивача фінансових санкції на підставі абз.2 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 (436/95) , з огляду на те, що під час розгляду справи знайшов підтвердження факт перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі, натомість мало місце порушення порядку ведення касової книги, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафної санкції в сумі 1 140 000,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Кіровоградсткій області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова