1. У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" про стягнення заборгованості за послуги з транспортування природного газу в загальному розмірі 11 991 446,23 грн, з яких: 9 513 199,36 грн - сума основного боргу, 1 158 457,73 грн - пеня, 82 437,55 грн - 3% річних, 972 575,66 грн - штраф та 264 775,93 грн - інфляційні збитки.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1506000158/Н001 від 01.07.2015 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язався сплатити за надані послуги у строки та в порядку, передбачені умовами договору. На виконання зобов'язань за договором позивачем протягом липня-грудня 2015 року та січня-квітня 2016 року протранспортовано природного газу для відповідача загальним обсягом 461 874,069 тис.куб.м. газу, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за відповідні місяці, на загальну суму 26 164 532,24 грн.

3. Відповідач, в свою чергу, грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг, не виконав належним чином, чим порушив розділ 5 договору, та на момент звернення з позовом до суду сума основного боргу складає 9 513 199,36 грн.

4. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором слугувало підставою звернення з даним позовом до суду про стягнення боргу та нарахуванням штрафних санкцій, обумовлених договором та передбачених Цивільним кодексом України (435-15) .

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

5. Між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", як газотранспортним підприємством, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут", як замовником, було укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000158/Н001 від 01.07.2015, за умовами якого газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з 01 липня до 31 грудня 2015 року з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій в обсязі 280 000,0 тис. куб. м, а замовник зобов'язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у порядку та строки, встановлені договором за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

6. Надання послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами оформлюються актами, які є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (пункти 3.1, 3.4 договору).

7. Згідно з пунктом 5.6 договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

8. Пунктом 7.3 договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

9. Згідно зі складеними між сторонами на виконання договору №1506000158/Н001 від 01.07.2015 актами, Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами:

- №07-15-1506000158/Н001 від 31.07.2015 .на суму 1 097 482,38 грн;

- №08-15-1506000158/Н001 від 31.08.2015 . на суму 997 165,31 грн;

- №09-15-1506000158/Н001 від 30.09.2015 на суму 1 032 812,92 грн;

- №10-15-1506000158/Н001 від 31.10.2015 на суму 1 573 905,05 грн;

- №11-15-1506000158/Н001 від 30.11.2015 на суму 4 666 536,74 грн;

- №12-15-1506000158/Н001 від 31.12.2015 на суму 6 790 724,40 грн;

- №01-16-1506000158/Н001 від 31.01.2016 на суму 4 069 888,03 грн;

- №02-16-1506000158/Н001 від 29.02.2016 на суму 2 751 027,35 грн;

- №03-16-1506000158/Н001 від 31.03.2016 на суму 2 583 602,94 грн;

- №04-16-1506000158/Н001 від 30.04.2016 на суму 601 387,12 грн.

10. Всього, згідно вищезазначених актів, відповідачу було надано послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 26 164 532,24 грн.

11. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" сплатило Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" 12 043 689,20 грн, шляхом перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та 14 120 843,04 грн, за спільними протокольними рішеннями.

12. 21.09.2015 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, як стороною № 1, Департаментом фінансів Вінницької обласної держадміністрації, як стороною № 2, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут", як стороною № 3, Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", як стороною № 4, та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як стороною останньою, було укладено Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, за умовами яких, у відповідності до "Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) , узгоджено порядок проведення розрахунків, за яким Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні № 1 у сумі 174 632,03 грн, яка в свою чергу перераховує дані кошти стороні №2, а та - стороні № 3, для розрахунку зі стороною № 4 за липень-серпень 2015 року згідно з Договором від 30.06.2015 № 1506000158/Н001 із записом у графі "призначення платежу": "Постанова Уряду № 20 від 11.01.2005, дата і номер Спільного протокольного рішення, за транспортування природного газу за 2015 рік, договір від 30.06.2015 № 1506000158/Н001, у т.ч. ПДВ 29 105,34 грн".

13. Сторона № 4 перераховує останній стороні кошти в сумі 174 632,03 грн у т.ч. ПДВ 29 105,34 грн за природний газ 2014 року згідно з договором від 27.12.2013 № 14-ВТВ/1312000463 із записом у графі "призначення платежу" - "постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, за природний газ за 2014 рік, договір від 27.12.2013 №14-ВТВ/1312000463, у т.ч. ПДВ 29 105,34 грн".

14. Спільне протокольне рішення набирало чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діяло до повного виконання сторонами зобов?язань за цим рішенням. Спільні протокольні рішення аналогічного змісту були укладені: 20.10.2015 за № 2209/у на суму 247 022,86 грн; 20.11.2015 за № 2571/у на суму 406 455,00 грн; 21.12.2015 . за № 3085/у на суму 1 400 000,00 грн; 22.01.2016 за № 302/у на суму 2 079 037,76 грн; 22.02.2016 за № 736/у на суму 1 338 909,00 грн; 21.03.2016 за № 1040/у на суму 1 504 314,90 грн; 21.05.2016 за № 1617/у на суму 524 000,00 грн; 21.06.2016 за № 1729/у на суму 561 515,83 грн; 22.08.2016 за № 2235/у на суму 129 770,10 грн.

15. На виконання договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000158/Н001, з врахуванням спільних протокольних рішень, відповідачем було перераховано позивачу 16 651 332,88 грн.

16. Станом на 30.05.2016 заборгованість відповідача за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000158/Н001 склала 9 513 199,36 грн.

17. У вересні-грудні 2016 року, після порушення провадження у даній справі, між сторонами були додатково прийняті спільні протокольні рішення аналогічного вищезазначеним змісту, а саме: 22.09.2016 за №2441/у на суму 104 610,00 грн; 26.12.2016 за №3613/у на суму 6 000 000,00 грн; 26.12.2016 за №3612/у на суму 4 000 000,00 грн.

18. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" сплатило Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" за надані за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000158/Н001 від 01.07.2015 послуги в загальній сумі 26 164 532,24 грн: 12 043 689,20 грн, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача у порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, та 14 120 843,04 грн за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

19. Господарський суд Вінницької області рішенням від 25.05.2018 у справі № 902/471/16 провадження у справі в частині стягнення 9 513 199,36 грн основного боргу закрив. В позові в частині стягнення 1 158 457,73 грн пені, 82 437,55 грн трьох відсотків річних, 972 575,66 грн штрафу та 264 775,93 грн інфляційних збитків відмовив.

20. Рівненський апеляційний господарський суд постановою від 09.08.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишив без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 25.05.2018 у справі № 902/471/16 - без змін.

21. Відповідачем проведено розрахунки за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на суму 9 513 199,36 грн, що не заперечується позивачем, таким чином на момент розгляду справи предмет спору в цій частині відсутній, що є підставою для закриття провадження у справі.

22. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 158 457,73 грн пені, 82 437,55 грн трьох відсотків річних, та 264 775,93 грн інфляційних збитків суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача не настав строк здійснення остаточного розрахунку з позивачем, встановлений пунктом 5.6 договору, оскільки остаточний розрахунок замовником за виконані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюється після отримання замовником повних (100%) розрахунків за використаний газ підприємствами, що надають населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

23. Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, зазначив, що уклавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, сторони фактично погодились, що залишок оплати наданих послуг по договору № 1506000158/Н001, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного такого спільного протокольного рішення, тобто тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за поставлений природний газ за цим договором, тому для нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат необхідно, щоб оплата за газ була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями.

24. Оскільки відповідачем чітко виконувались положення вищезазначених спільних протокольних рішень, то відсутні будь-які правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені та передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 3% річних та інфляційних витрат.

25. Щодо вимог про стягнення штрафу в розмірі 972 575,66 грн на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, то судами попередніх інстанцій зазначено, що даний штраф нарахований за прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, яке є грошовим зобов'язанням, а згідно з роз'ясненнями пункту 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 (v0014600-13) , штрафні санкції, передбачені абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

26. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 25.05.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 у справі № 902/471/16 у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" на його користь 1 158 457,73 грн пені, трьох процентів річних у розмірі 82 437,55 грн та інфляційних втрат у розмірі 264 775,93 грн.

27. В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначив, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а саме: статтей 526, 536, 550, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198, 231, 232, 233 Господарського процесуального кодексу України.

28. Висновки суду першої інстанції, що у відповідача не настав строк здійснення остаточного розрахунку з позивачем є помилковими, оскільки судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин дійсної умови пункту 5.6 договору, згідно з якою остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться відповідачем до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

29. Суд апеляційної інстанції самостійно змінив підстави для відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1 158 457,73 грн пені, трьох процентів річних у розмірі 82 437,55 грн та інфляційних втрат у розмірі 264 775,93 грн, не змінюючи при цьому рішення суду першої інстанції.

30. При цьому судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що заборгованість в сумі 9 513 199,36 грн була погашена шляхом підписання спільних протокольних рішень в сумі 6 970 402,90 грн, а решту заборгованості на загальну суму 2 542 796,46 грн відповідач оплатив власними коштами.

31. Відповідач подав суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу у якому просив рішення Господарського суду Вінницької області від 25.05.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 у справі № 902/471/16 залишити без змін, касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення.

32. Зазначив, що на момент укладення договору № 1506000158/Н001 від 01.07.2015 відповідач мав статус гарантованого постачальника, умови проведення розрахунків між сторонами регулювались пунктом 5.6 договору та не передбачали іншого порядку проведення розрахунків ніж через поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

33. На виконання Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) та постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ" (247-2008-п) Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" було відкрито в Відкритому акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України" поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення.

34. Таким чином у відповідача по справі відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з скаржником за послуги транспортування природного газу, оскільки всі кошти, які надходять на рахунок відповідача, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно затвердженого постановами НКРЕКП алгоритму та перераховуються на рахунок позивача.

35. Крім того, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688; за участю позивача та відповідача протягом 2015-2016 років укладались спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

36. Тобто, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодились, що залишок оплати за послуги з транспортування газу по договору, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення, а день проведення таких розрахунків був одночасно і днем погашення заборгованості за протранспортований позивачем природний газ у відповідному місяці за договором № 1506000158/Н001 від 01.07.2015.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

37. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо суті касаційної скарги

38. Спір у справі, що переглядається, стосується стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання відповідачем свого зобов'язання за договором № 1506000158/Н001 від 01.07.2015 з оплати отриманих послуг з транспортування природного газу за період липень-грудень 2015 року, січень -квітень 2016 року.

39. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

40. За змістом статтей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

41. Статтею 7 Господарського кодексу України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

42. Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

43. Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) (далі - Порядок, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

44. Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

45. Пунктом 12 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння та спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками цих розрахунків.

46. Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

47. Цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) .

48. Згідно з пунктом 1.2 цього Порядку розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

49. Усі учасники розрахунків зобов'язані забезпечувати підписання спільних протокольних рішень на проведення розрахунків протягом 2 робочих днів з дня отримання таких спільних протокольних рішень (пункт 1.5).

50. З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.

51. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

52. Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

53. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (20-2005-п) .

54. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

55. Тобто, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.

56. Судами встановлено, що згідно з спільними протокольними рішеннями від 21.09.2015 №2013/у на суму 174 632,03 грн, 20.10.2015 за № 2209/у на суму 247 022,86 грн; 20.11.2015 за № 2571/у на суму 406 455,00 грн; 21.12.2015 за № 3085/у на суму 1 400 000,00 грн; 22.01.2016 за № 302/у на суму 2 079 037,76 грн; 22.02.2016 за № 736/у на суму 1 338 909,00 грн; 21.03.2016 за № 1040/у на суму 1 504 314,90 грн; 21.05.2016 за № 1617/у на суму 524 000,00 грн; 21.06.2016 за № 1729/у на суму 561 515,83 грн; 22.08.2016 за № 2235/у на суму 129 770,10 грн, 22.09.2016 за № 2441/у на суму 104 610,00 грн; 26.12.2016 за № 3613/у на суму 6 000 000,00 грн; 26.12.2016 за № 3612/у на суму 4 000 000,00 грн відповідач перераховує позивачу грошові кошти за надані послуги за договором транспортування природного газу від 01.07.2015 № 1506000158/Н001 за 2015, 2016 рік (пункт 2.5 спільних протокольних рішень).

57. У розділах 3 спільних протокольних рішень передбачено, що сторони зобов'язались перераховувати кошти іншій стороні не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок. Згідно з пунктом 5.2 спільних протокольних рішень вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами й діють до повного виконання сторонами зобов'язань за ними.

58. Тобто, підписавши зазначені протокольні рішення, сторони спору по суті погодили зміну порядку і строку проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу за договором № 1506000158/Н001 від 01.07.2015.

59. У зв?язку з цим суд вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанцій, що, враховуючи спільні протокольні рішення, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем, які виникли на підставі Договору.

60. З огляду на зазначене, суд відхиляє аргументи позивача, викладені у касаційній скарзі, зокрема, про те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили приписи статтей 526, 536, 550, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198, 231, 232, 233 Господарського процесуального кодексу України.

61. Щодо доводів касаційної скарги позивача, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки ним змінено підстави для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат без відповідної зміни рішення суду першої інстанції, то вони не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки не призвели до ухвалення незаконного рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованим. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі, зокрема що заборгованість в сумі 9 513 199,36 грн була погашена шляхом підписання спільних протокольних рішень в сумі 6 970 402,90 грн, а решту заборгованості на загальну суму 2 542 796,46 грн відповідач оплатив власними коштами, фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

63. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.