1. В січні 2018 року Фізична особа - підприємець Федорко Сергій Іванович (далі - позивач) звернувся в Господарський суд Сумської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач) про зобов'язання вжити заходів щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі, в якій просив суд зобов'язати відповідача вжити заходів щодо укладення з позивачем додаткової угоди до договору оренди землі, укладеного 19.01.2007 та "зареєстрованого Тростянецькому районному реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Центру ДЗК України, за номером № 040763503828 року за №040663500915, об'єктом якого є земельна ділянка загальною площею - 14,5939 гектара, у тому числі 14,5939 гектара ріллі земель державної власності, кадастровий номер земельної ділянки 5925080800:00:002:0887 відповідно до вимог частини восьмої статті 33 Закону України "про оренду землі" на умовах визначених сторонами."

2. Обгрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що оскільки ним було дотримано усі вимоги статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору оренди з урахуванням, на його думку, відсутності письмових заперечень з боку відповідача, та те, що ним на даний час використовується спірна земельна ділянка, за яку сплачується орендна плата, договір оренди земельної ділянки є поновленим.

3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.04.2018 позов задоволено повністю. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області вжити заходів щодо укладення з Фізичною особою-підприємцем Федорком Сергієм Івановичем додаткової угоди до договору оренди землі, укладеного 19.01.2007 та зареєстрованого у Тростянецькому районному реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Центру ДЗК України, за №040763503828 за №040663500915, об'єктом якого є земельна ділянка загальною площею - 14,5939 га, у тому числі 14,5939 га ріллі земель державної власності, кадастровий номер земельної ділянки 5925080800:00:002:0887 відповідно до вимог частини восьмої статі 33 Закону України "Про оренду землі" (161-14) на умовах визначених сторонами.

4. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що до закінчення строку дії договору оренди позивач, як добросовісний орендар, маючи законні сподівання на продовження дії договору оренди землі на новий строк, у встановленому порядку звернувся до орендодавця з метою реалізації переважного права щодо продовження дії договору, яке було йому гарантовано умовами договору та положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі". Однак, відповідач не надав суду належних доказів звернення у передбачений законом місячний термін до позивача з листом-повідомленням про заперечення у його поновленні. Суд вказав, що позивач скористався переважним правом на укладення договору оренди землі і вчинив усі дії, передбачені ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Позивач двічі направляв відповідачу листи-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди, до яких було додано проект додаткової угоди; продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та сплачувати орендну плату, а тому спірний договір оренди землі є поновленим відповідно до положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

5. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 рішення Господарського суду Сумської області від 19.04.2018 у справі №920/69/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

6. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що звернувшись 12.10.2017 до Головного управління з відповідною заявою і без проекту додаткової угоди, позивач не дотримався встановлених вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі", якою унормовано порядок застосування переважного права орендаря, оскільки мав звернутися із заявою про продовження терміну дії договору оренди землі до 19.09.2017. Крім того, суд апеляційної інстанції послався на те, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не вказав на яких саме умовах поновлюється договір: на умовах додаткової угоди чи на умовах договору оренди від 19.10.2007, а також зазначив, що позивачем допущено порушення порядку звернення із заявою про поновлення договору оренди землі, а обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення порушеного права.

7. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у жовтні 2007 року між Тростянецькою районною державною адміністрацією Сумської області (орендодавець) та Приватним підприємцем Федорком Сергієм Івановичем укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого орендодавець передавав в строкове платне користування позивачеві земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Боромлянської сільської ради. Об'єкт оренди - земельна ділянка, загальною площею - 14,5939 га, у тому числі 14,5939 га ріллі земель державної власності, кадастровий номер земельної ділянки 5925080800:00:002:0887.

8. Згідно з пунктом 8 договору він укладений на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

9. 19.10.2007 договір зареєстровано у Тростянецькому районному реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Центру ДЗК України, за номером 040763503828.

10. 12.10.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області з заявою про продовження терміну дії договору оренди щодо спірної земельної ділянки, в якій просив продовжити термін дії договору оренди на 7 років та встановити розмір орендної плати 8% від нормативно грошової оцінки.

11. 14.11.2017 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки, в якій просив продовжити термін дії вказаного договору на 17 років та встановити розмір орендної плати 12% від нормативної грошової оцінки. У додатках, зокрема, зазначена додаткова угода.

12. 13.12.2017 Головним управління Держгеокадастру у Сумській області позивачу направлено лист-повідомлення Ф- 14903-6293/6-17 про неможливість поновлення договору оренди землі, в якому, зокрема, зазначено, що 19.10.2017 закінчився термін дії договору оренди землі (державна реєстрація від 19.10.2008), головне управління не вважає за можливе його поновити, що свідчить про заперечення з боку управління щодо поновлення договору оренди землі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

14. Суд апеляційної інстанції дійшов неправильних висновків щодо невідповідності предмету позову встановлених законом або договором способам захисту; щодо відмови у зв'язку з порушенням порядку звернення позивача із заявою про поновлення строку дії договору, оскільки не врахував норми матеріального права та практику Верховного Суду.

Позиція учасників справи

15. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, наданого йому відповідно до положень ст. 295 ГПК України, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

16. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

17. Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

18. За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

19. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

20. За змістом ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

21. Господарськими судами встановлено, що договір зареєстровано у Тростянецькому районному реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Центру ДЗК України 19.10.2007 за номером 040763503828, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 19.10.2007, а тому, з врахуванням пункту 8 договору суди встановили, що датою закінчення строку його дії є 19.10.2017.

22. Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у частинах 1-5 статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

23. З правового аналізу положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

24. Для застосування частини першої статті 33 Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

25. Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а саме, листи позивача з доданими до них документами, встановив, що 12.10.2017 позивачем була направлена на адресу Головного управління Держземагенства у Сумській області письмова заява про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки, до якої не додано проекту додаткової угоди. Зазначеними обставинами спростовуються висновки господарського суду щодо добросовісності дій позивача, а саме: своєчасність звернення із заявою про продовження дії договору. Позивач мав звернутися із заявою про продовження терміну дії договору оренди землі до 19.09.2017. Звернувшись 12.10.2017 до Головного управління з відповідною заявою і без проекту додаткової угоди, позивач не дотримався встановлених вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі", якою унормовано порядок застосування переважного права орендаря.

26. Також апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів позивача про те, що сторони фактично погодили усі істотні умови договору, оскільки у листах - повідомленнях відповідач зазначає, що заперечує проти поновлення договору оренди землі.

27. Крім того, задовольняючи позов, Господарський суд Сумської області визнав договір поновленим на умовах, визначених сторонами, але не вказав, на яких саме умовах: або на умовах додаткової угоди, або умовах спірного договору від 19.10.2007, на чому вірно акцентовано увагу судом апеляційної інстанції.

28. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

29. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

30. Така позиція грунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

31. Відповідно до частини 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно з частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

32. Колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що предмет даного позову про зобов'язання вжити заходів щодо укладення з позивачем додаткової угоди до договору оренди землі, укладеного 19.01.2007, відповідно до частини восьмої статті 33 Закону України "Про оренду землі" на умовах, визначених сторонами, не відповідає способам захисту права, передбаченим законом, оскільки позивачем не запропоновано та не викладено у позові, в якій саме редакції позивач просить укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову. Крім того, у даному випадку, обраний позивачем спосіб захисту (зобов'язання вжити заходів), який за своєю природою є вимогою про вчинення відповідачем певних дій, не призведе до відновлення порушеного права, а саме - укладення додаткової угоди в судовому порядку.

33. За наведених вище обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції, що позивачем допущено порушення порядку звернення із заявою про поновлення договору оренди землі, визначеного ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення порушеного права, з огляду на що позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню.

34. Доводи касаційної скарги позивача про те, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильних висновків щодо невідповідності предмету позову встановлених законом або договором способам захисту; щодо відмови в позові у зв'язку з порушенням порядку звернення позивача із заявою про поновлення договору, оскільки не врахував норми матеріального права, колегією суддів відхиляються як необгрунтовані, оскільки зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, що не входить до визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи.

35. Посилання скаржника на неврахування апеляційним господарським судом практики Верховного Суду у справі 908/995/17 колегія суддів також відхиляє, з огляду на те, що спір у зазначеній справі вирішено за позовними вимогами, які є відмінними від вимог у даній справі, та виходячи з інших обставин справи.

36. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового рішення, то Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законного рішення апеляційного господарського суду.