ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13318/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Луговець Л.А.,

відповідача - 1 - Сєрова Є.І,

відповідача - 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта",

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Босий В.П.)

від 29.09.2016,

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Дідиченко М.А., судді - Руденко М.А., Смірнова Л.Г.)

від 29.05.2018,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг",

до 1) публічного акціонерного товариства "Укрнафта",

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Зурбаган - юг",

про стягнення 513 255,89 доларів США,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" звернулось до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення (а.с. 1-16, т. 3)) про стягнення з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 509 231,74 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на день написання позовної заяви складає 13 557 739, 12 грн, попередньої оплати за контрактом № 181/2013 від 26.06.2013. Також просив стягнути солідарно з ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Зурбаган-Юг" 100 000, 00 грн попередньої оплати за контрактом № 181/2013 від 26.06.2013 та договором поруки від 11.08.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов контракту № 181/2013, який 26.06.2013 укладено між ПАТ "Укрнафта" (продавцем) і товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" (покупцем), останнє сплатило продавцю 3 381 605, 24 доларів США попередньої оплати за товар, однак, ПАТ "Укрнафта" свої зобов'язання за цим контрактом належним чином не виконало та поставило товар лише на суму 2 868 349, 35 доларів США. ТОВ "Індустрія Феросплавів" надсилало на адресу ПАТ "Укрнафта" претензію від 22.04.2014 із рознарядкою № 004 від 21.01.2014 з вимогою в строк не більше 15 календарних днів від дати отримання претензії повернути 513 255, 89 доларів США попередньої оплати за контрактом № 181/2013 від 26.06.2013 або погодити строки поставки товару, про що свідчить фіскальний чек № 037 від 07.05.2014. ПАТ "Укрнафта" попередню оплату у сумі 513 255, 89 доларів США не повернуло. Зазначає, що ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" (позивач) згідно з договором факторингу № 1/2016 від 30.06.2016 набуло права вимоги до відповідача -1 щодо сплати коштів у сумі 513 255,89 дол. США за неналежне виконання ПАТ "Укрнафта" зобов'язань за контрактом купівлі-продажу № 181/2013 від 26.06.2013. Вимоги до відповідача - 2 про солідарне стягнення 100 000,00 грн обґрунтовані тим, що відповідно до договору поруки від 11.08.2014 ТОВ "Зурбаган-юг" поручилося за повне та своєчасне виконання відповідачем -1 зобов'язань за контрактом купівлі-продажу № 181/2013 від 26.06.2013, яке останнім належним чином не виконане.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 позовні вимоги ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" до ПАТ "Укрнафта" задоволено. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" попередню оплату у сумі 513 255, 89 дол. США, що еквівалентно 32 822 714, 17 рос. рублів. В задоволенні позовних вимоги ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" до ТОВ "Зурбаган-юг" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 змінено пункт другий резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/13318/16.

Пункт другий резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/13318/16 викладено в такій редакції: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 12, оф. 195; ідентифікаційний код 40386508) попередню оплату у розмірі 513 255,89 дол. США, що еквівалентно 13 657 739, 12 грн., та судовий збір у розмірі 191 316,13 грн."

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/13318/16 залишено без змін.

30.05.2018 відповідач ПАТ "Укрнафта" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

ПАТ "Укрнафта" було подано доповнення до цієї касаційної скарги.

Підставами для скасування судових рішень ПАТ "Укрнафта" зазначає те, що ця справа розглядалася упередженим місцевим та апеляційним судами, що є порушенням ст. ст. - 2-1, 20 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України (в редакції від 15.12.2017), ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Посилається на те, що позивачем було подано до місцевого господарського суду три ідентичні позови до ПАТ "Укрнафта", кожен з яких мав два недоліки: до цих позовів не було додано доказів відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів (п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України (в редакції до 15.12.2017)) та доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі (п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України (в редакції до 15.12.2017)), однак, позивач усунув недоліки тієї позовної заяви, яка була розписана судді Босому В.П., що свідчить про надання позивачем переваги саме цьому судді. ПАТ "Укрнафта" було заявлено відвід вказаному судді, проте відвід ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 було безпідставно відхилено. Також, на думку відповідача ПАТ "Укрнафта", місцевим судом було порушено ст. 36 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), адже, судом не було оглянуто оригінали всіх документів по суті спору, які також витребовувались ухвалою від 25.07.2016. Вказує і на те, що суддя Босий В.П. безпідставно відхилив клопотання ПАТ "Укрнафта" № 10/2162 від 29.09.2016 про витребування у ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які підтверджують те, що ТОВ "Індустрія Феросплавів" дійсно відступило право вимоги на користь ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" (під час судових засідань у цій справі неодноразово було встановлено, що такі документи у ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" відсутні). Зазначає, що і апеляційний суд залишив клопотання відповідача - 1 про витребування доказів без задоволення. Посилається на неврахування цим судом того, що ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" відмовилось від свого позову в цій справі (про що свідчить також і те, що ухвалою місцевого господарського суду від 10.10.2017 позивачу з Державного бюджету України повернуто 191 316, 13 грн судового збору, сплаченого останнім при поданні позовної заяви у цій справі), чим порушено п. 1 ч. 2 ст. 46, ст. 191 ГПК України (в редакції з 15.12.2017). Вказує на те, що судом апеляційної інстанції порушено ст. 86, ч. 6 ст. 91, п. 5 ч. 1 ст. 227, ч. 4 ст. 236 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) та неправильно застосовано ст. 524, ч. 2 ст. 693 ЦК України. Зазначає, що ПАТ "Укрнафта" не отримувало від ТОВ "Індустрія Феросплавів" рознарядки на поставку товару за контрактом на суму попередньої оплати, здійсненої 21.01.2014, а тому встановлений контрактом строк для поставки товару не почав свого перебігу, а, отже, ПАТ "Укрнафта" цей строк не порушило. Також, посилається на порушення судами ст. 55 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), оскільки, ними неправильно визначено ціну позову і місцевим господарським судом безпідставно відхилено клопотання ПАТ "Укрнафта" про визначення правильної ціни позову у цій справі (при визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти в якій проводились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами). Господарський суд дійшов висновку, що ПАТ "Укрнафта" порушило свій обов'язок щодо поставки товару за контрактом, незважаючи на те, що судом було встановлено, що покупець не просив поставити товар, а просив повернути попередню оплату, що є односторонньою відмовою останнього від виконання контракту.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, зводяться до доводів, що були викладені у апеляційній скарзі, ґрунтуються на власних припущеннях ПАТ "Укрнафта". Зазначає про відсутність підстав для відводу судді Босого В.П., які передбачені ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також про те, що не було порушено порядку визначення судді, встановленого ст. - 2-1 ГПК України. На думку позивача, відповідачем ПАТ "Укрнафта" було помилково ототожнено заяву про повернення судового збору із заявою про відмову від позову. Зазначає, що у судовому засіданні 07.09.2016, в присутності представника позивача, судом було оглянуто документи та встановлено, що всі наявні в матеріалах справи докази засвідчені належним чином і подані суду копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, не викликають жодних сумнівів. Посилається на те, що самостійне визначення судом ціни позову у цій справі в розмірі 17 221 817, 43 російських рублів, що станом на день подання позову становить 6 737 863,85 грн, фактично призвело б до зменшення розміру позовних вимог, однак, відповідно до ст. 22 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) таким правом наділений позивач, а не суд. Зазначає, що у зв'язку із не поставкою відповідачем у встановлений строк оплаченого товару, позивач звертався до відповідача -1 з претензією № 11/07/2016 від 11.07.2016, в якій вимагав повернути 513 255, 89 дол. США попередньої оплати, а тому у відповідача - 1 виникло зобов'язання з повернення позивачу 513 255, 89 дол. США згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України.

ПАТ Укрнафта" подано відповідь на відзив ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг".

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 26.06.2013 між ПАТ "Укрнафта" (продавцем) та ТОВ "Індустрія Феросплавів" (покупцем) було укладено контракт купівлі-продажу № 181/2013, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар на умовах, що визначені цим контрактом.

За п. 1 контракту товаром є продукція виробництва ПАТ "ЗФЗ" згідно з специфікацією, вказаною в додатках до цього контракту, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3 контракту поставка товару за цим контрактом буде здійснюватися згідно з рознарядкою покупця, узгодженою з продавцем із зазначенням обсягу та вантажоодержувача товарів, що доставляються залізничним транспортом в Російську Федерацію за цим контрактом. Покупець зобов'язаний надати продавцю рознарядку щодо заповнення вантажних документів за 3 робочі дні до запланованої дати відвантаження товару з заводу-виробника. Продавець має право не починати відвантаження товару до моменту надання покупцем належної рознарядки по заповненню транспортних документів. До 25 числа поточного місяця покупець направляє заявку на наступний місяць, із зазначенням хімічного та гранулометричного складу товару, обсягу поставки, графіку відвантаження. Продавець до 30 числа поточного місяця повинен направити покупцю відповідь стосовно належності заявки.

Пунктом 4 контракту визначено, що ціна розуміється в доларах США за базову тонну, на умовах, вказаних в п. 3 даного контракту та наведена в додатках до цього контракту. Загальна вартість контракту з моменту його укладення складає 6 000 000,00 дол. США.

Згідно з п. 5 контракту після попереднього узгодження та отримання повідомлення продавця про готовність товару до відвантаження, покупець здійснює попередню оплату на 100% вартості узгодженої партії товару до відвантаження за 2 дні до початку відвантаження. Покупець здійснює передоплату за товар в російських рублях за курсом ЦБ РФ, що діє на дату платежу, на рахунок продавця. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов контракту ТОВ "Індустрія Феросплавів" перерахувало на рахунок ПАТ "Укрнафта" попередню оплату за такими платіжними дорученнями: № 1 від 15.07.2013 на суму 11 360 611,50 рос. рублів (а.с. 44, т. 1); № 2 від 16.07.2013 на суму 3 678 839,19 рос. рублів (а.с. 45, т. 1); № 4 від 18.07.2013 на суму 24 142 710,97 рос. рублів (а.с. 46, т. 1); № 6 від 23.07.2013 на суму 4 500 866,58 рос. рублів (а.с. 47, т. 1); № 29 від 18.10.2013, з урахуванням заяви, на суму 49 793 345,56 рос. рублів (а.с. 48, 51, т. 1); № 6 від 21.01.2014 на суму 16 284 845,75 рос. рублів (а.с. 52, т. 1).

Судами встановлено, що відповідачем - 1 було поставлено товар на суму 2 868 349,35 дол. США, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків фактур та вантажних митних декларацій (а.с. 53 - 76, т. 1).

11.08.2014 між ТОВ "Індустрія Феросплавів" (кредитором) та ТОВ "Зурбаган-юг" (поручителем) було укладено договір поруки, відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ПАТ "Укрнафта" (боржника), які виникли згідно з контракту № 181/2013 від 26.06.2013, який був укладений між кредитором та боржником, в тому числі, зі стягнення основного боргу, повернення передоплати, зі прострочення зобов'язань, невиконання зобов'язань, зі сплати 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, зі сплати неустойки, з відшкодування понесених кредитором збитків або втраченої вигоди.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником за основним договором згідно з п. 1.1. договору поруки в сумі не більше 100 000,00 грн (3.1. цього договору).

Господарськими судами зазначено, що 30.06.2016 між ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" (фактором) та ТОВ "Індустрія Феросплавів" (клієнтом) було укладено договір факторингу № 1/2016, за умовами якого клієнт відступає фактору своє право вимоги у повному обсязі згідно з контрактом № 181/2013 від 26.06.2013, який було укладено між клієнтом і ПАТ "Укрнафта" (боржником) і згідно з договором поруки від 11.08.2014, укладеного між клієнтом і ТОВ "Зурбаган-юг" (поручителем), у тому числі належного виконання боржником і поручителем зобов'язань з відшкодування боргу у розмірі 513 255,89 дол. США, зі сплати 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, за сплату неустойки, з відшкодування понесених клієнтом збитків або втраченої вигоди, а також щодо розірвання основного контракту та договору поруки, а фактор оплачує відступлення права вимоги на умовах цього договору.

Задовольняючи позов до відповідача - 1 ПАТ "Укрнафта", місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов контракту купівлі-продажу № 181/2013, відповідачем - 1 було постановлено ТОВ "Індустрія Феросплавів" товар на суму 2 868 349,35 дол. США. Поставку оплаченого товару на суму 513 255,89 дол. США відповідач - 1 не здійснив та вказану суму попередньої оплати не повернув, а тому згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України у відповідача -1 виник обов'язок з її повернення позивачу (останній, уклавши з ТОВ "Індустрія Феросплавів" договір факторингу, отримав від первісного кредитора право вимоги з відшкодування боргу до боржника - ПАТ "Укрнафта). Господарський суд зазначив, що, оскільки сторони у контракті погодили його ціну у доларах США та обов'язок здійснювати платежі в російських рублях з урахуванням офіційного курсу станом на день платежу, то у відповідач-1 виникло зобов'язання з повернення попередньої оплати саме в доларах США - 513 255, 89 дол. США, що станом на момент винесення рішення у цій справі еквівалентно 32 822 714, 17 рос. рублів. При цьому, місцевий суд вказав, що самостійне визначення судом ціни позову у справі № 910/13318/16 - 17 221 817,43 рос. рублів, що станом на день подання позову становить 6 737 863,85 грн, фактично призведе до зменшення розміру позовних вимог, проте, відповідно до ст. 22 ГПК України виключним правом на зменшення розміру позовних вимог наділений лише позивач.

Змінюючи пункт другий резолютивної частини рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що внаслідок встановлення сторонами ціни контракту в доларах США, у відповідача - 1 виникло зобов'язання з повернення попередньої оплати саме в доларах США із застосуванням грошового еквіваленту з перерахунком такої суми у гривні, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України.

При цьому, апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду про те, що, оскільки протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання кредитор не пред'явив вимоги до поручителя - ТОВ "Зурбаган-юг", то порука у відповідача - 2 перед позивачем за основним зобов'язанням (контрактом) є припиненою, а тому відсутні підстави для задоволення позову щодо відповідача - 2.

Проте, повністю погодитись з такими висновками господарських судів неможна, з огляду на таке.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Господарські суди, дослідивши наявні в матеріалах справи докази (зокрема, надавши належну оцінку претензіям № 277/09/15 від 15.09.2015, № 11/07/2016 від 11.07.2016, рознарядці № 004 від 21.01.2014), встановивши, що на виконання умов контракту № 181/2013 від 26.06.2013 ТОВ "Індустрія Феросплавів" перерахувало відповідачу - 1 попередню оплату, а останній на всю суму попередньої оплати товар не поставив, дійшли правильного висновку, що відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у позивача (з урахуванням договору № 1/2016) виникло право вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати, на яку не було поставлено товар.

Однак, не можна погодитися з висновками цих судів в частині визначення суми попередньої оплати, яка підлягає стягненню з відповідача - 1 на користь позивача, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України).

Такі випадки передбачені ст. 193, ч. 4 ст. 524 ЦК України, Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) , декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 (15-93) , Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994 (185/94-ВР) .

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

За ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, частина 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадилися чи повинні бути проведені розрахунки між собою.

Отже, сторона договору може претендувати лише на ті кошти, які вона сплатила відповідно до умов договору у тій валюті, в якій було здійснено платіж, якщо інше не передбачено договором або законом.

Наданими позивачем до суду копіями первинних документів (зокрема, платіжними дорученнями (а.с. 44-48, 52, т. 1)) підтверджується перерахування покупцем суми попередньої оплати продавцю в російських рублях, що не суперечить п. 5 контракту купівлі-продажу № 181/2013 від 26.06.2013.

Саме російський рубль, а не долар США, є іноземною валютою в цьому випадку. Отже, визначення в контракті ціни товару, що підлягав поставці, у доларах США, не призводить до розрахунку ціни позову у доларах США при здійсненні оплати цього товару у російських рублях.

Господарський суд при розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум. Однак, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 -7 ГПК (1798-12) України (в редакції до 15.12.2017 (чинного, на момент прийняття рішення місцевого суду)) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Стягуючи з відповідача - 1 ПАТ "Укрнафта" 513 255, 89 дол. США, що еквівалентно 32 822 714, 17 рос. рублів місцевий суд та суд апеляційної інстанції (який змінив рішення місцевого суду в частині пункту другого резолютивної частини рішення та стягнув з відповідача - 1 на користь позивача 513 255,89 дол. США, що еквівалентно 13 657 739, 12 грн) не було належним чином взято до уваги те, що відповідачу - 1 було перераховано попередню оплату саме в російських рублях, а не в доларах США.

Отже, невиконання місцевим судом вимог ч. 3 ст. 55 ГПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення місцевим судом), що не було належним чином виправлено апеляційним судом при перегляді рішення місцевого суду, призвело до прийняття цими судами незаконного рішення у справі (в частині стягнення з ПАТ "Укрнафта" попередньої оплати) та необґрунтованого стягнення з відповідача - 1 на користь позивача вказаної судами суми попередньої оплати.

За ст. 301 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справ судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст. 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Визначення ціни позову у російських рублях, якими здійснена попередня оплата, та відповідним еквівалентом гривні України, не є винятковими процесуальними діями, а тому з урахуванням ст. 301 ГПК України, Верховний Суд вважає за можливим визначити ціну позову самостійно.

Оскільки, попередня оплата за контрактом була здійснена на суму 16 736 260, 11 російських рублів, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень, на яку саме не було поставлено товар, а на день подання позову еквівалент російського рубля до гривні становив 3,9383 грн за 10 рублів, то з відповідача -1 ПАТ "Укрнафта" на користь позивача підлягає стягненню 6 591 241, 32 грн (16 736 260, 11 російських рублів * 0, 39383) попередньої оплати.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо ПАТ "Укрнафта" таким вимогам закону не відповідають.

Отже, не можна погодитися з рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 в частині вирішення питання щодо позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до ПАТ "Укрнафта", а тому вони в цій частині підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до ПАТ "Укрнафта" необхідно задовольнити частково, стягнувши з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" 6 591 241, 32 грн, що станом на день подання позову еквівалентно сумі заборгованості 16 736 260, 11 російських рублів. У решті позовних вимог до ПАТ "Укрнафта" необхідно відмовити.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до ТОВ "Зурбаган - юг" правильність висновків господарських судів ніким не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції вказані судові рішення в цій частині не переглядаються.

Відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України з ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" на користь ПАТ "Укрнафта" необхідно стягнути судові витрати, що складаються з сум судового збору, сплаченого останнім за подання апеляційної і касаційної скарг у розмірі 286 576,26 грн (101 688, 35 грн - за апеляційну скаргу + 184 887,91 грн - за касаційну скаргу), а також стягнути з відповідача - 1 ПАТ "Укрнафта" на користь позивача 118 646,61 грн за касаційну скаргу № 37-3/03/17, яка була подана позивачем (а.с. 82-101, т. 5) та 128 533,83 грн - за перегляд Верховним Судом 16.02.2018 заяви позивача про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 18.04.2017.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29 вересня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі за № 910/13318/16 в частині вирішення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення попередньої оплати та в частині розподілу судового збору скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення попередньої оплати задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 12, офіс 195, код ЄДРПОУ 40386508) 6 591 241, 32 грн попередньої оплати, що станом на день подання позову еквівалентно 16 736 260, 11 російських рублів. У решті позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" відмовити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29 вересня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі за № 910/13318/16 в частині відмови в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Зурбаган - юг" про солідарне стягнення 100 000, 00 грн залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" на користь публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 286 576,26 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" 118 646,61 грн судового збору за подання касаційної скарги № 37-3/03/17 та 128 533,83 грн - за перегляд Верховним Судом 16.02.2018 заяви позивача про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 18.04.2017.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

Н. Ткаченко ' 'p'