Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

(суддя - Шіляк М.А.)

від 13 березня 2017 року

та постанову Львівського апеляційного господарського суду

(головуючий - Орищин Г.В., судді - Данко Л.С., Галушко Н.А.)

від 06 липня 2017 року

за позовом Івано-Франківського міського центру зайнятості-виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

про стягнення 3 513,88 грн

У січні 2017 року Івано-Франківський міський центр зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення 3 513,88 грн заборгованості із Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації та із Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що правонаступником у трудових правовідносинах ОСОБА_1 та Управління капітального будівництва обласної державної адміністрації Івано-Франківської області є Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Департаментом будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації виконано рішення суду щодо виплати ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14.01.2003 по 01.08.2005 в сумі 26 283,77 грн, також виконано рішення Івано-Франківського адміністративного суду від 25.06.2013 у справі № 2а-3201/12/0970 яким зобов'язано подати до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську корегуючу та скасовуючу звітність до попередньо поданої звітності відносно даних персоніфікованої облікової картки реєстру застрахованих осіб ОСОБА_1 з врахуванням виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З урахуванням наведеного та відповідно до п. 4 ст. 35 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, як роботодавця вказаної особи, має бути утримано 3 513,88 грн суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному так як ОСОБА_1 було поновлено на роботі за рішенням суду.

Проте, Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації добровільно не перерахував 3 513,88 грн на користь Івано-Франківського міського центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що і стало підставою звернення позивача до суду.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що предметом позову є повернення позивачу допомоги по безробіттю, яка була виплачена ОСОБА_1 в сумі 3 513,88 грн та у зв'язку із поновленням останнього на підставі рішення суду на посаді в Управлінні капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Але під час судового розгляду встановлено, що Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Івано-Франківська обласна державна адміністрація не є правонаступником ліквідованого Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06 липня 2017 року рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2017 року залишено без змін.

У липні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06 липня 2017 року і прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги Івано-Франківського міського центру зайнятості-виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції, що полягають у неповній та неправильній оцінці господарськими судами обставин справи (порушено ст. 35 ГПК України в редакції до 15.12.2017), зокрема, в частині того, що відповідач-1 не є правонаступником ліквідованого Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА; в порушення вимог ч. 4 ст. 35 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідач-1 привласнив допомогу по безробіттю, що полягає у неперерахуванні ним позивачу 3513,88 грн, чим було порушено його пенсійні права; господарськими судами протиправно не виконана постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 у справі № 809/4410/14.

У відзиві на касаційну скаргу Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА посилається на її безпідставність, оскільки господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і дали їм належну оцінку. Вказує, що Управління капітального будівництва обласної державної адміністрації Івано-Франківської області, яке було роботодавцем ОСОБА_1 ліквідовано у 2005 році. Відповідач-1 не є правонаступником вказаного ліквідованого Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, у зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Під час касаційного провадження від ОСОБА_1 надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та про залучення до справи прокурора. Враховуючи те, що Верховний Суд відповідно до ст. 300 ГПК України, має обмежені процесуальні повноваження, підстав для задоволення таких клопотань не має.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не є підставами для скасування судових рішень відповідно до вимог ст.ст. 310, 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні третьою особою норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 14.01.2003 ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника - головного інженера Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА.

В період із січня 2003 року по червень 2004 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Івано-Франківському міському центрі зайнятості як безробітний та отримав допомогу по безробіттю в розмірі 3 513,88 грн.

На підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.08.2005 у справі №2-234 ОСОБА_1 було поновлено на роботі в Управлінні капітального будівництва Івано-Франківської ОДА.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 у справі №809/4410/14, Івано-Франківський міський центр зайнятості було зобов'язано вжити заходи на виконання вимог п. 4 ст. 35 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" щодо утримання з роботодавця 3 513,88 грн наданих ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.

Вказані кошти на рахунок Івано-Франківського центру зайнятості не були перераховані, що підтверджують всі сторони судового розгляду, що і стало підставою звернення позивача до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА та Івано-Франківської ОДА заборгованості в розмірі 3 513,88 грн.

Як було зазначено вище, роботодавцем ОСОБА_1 було Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА.

Господарськими судами правильно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що розпорядженням Івано-Франківської ОДА від 07.06.2005 №260 було прийнято рішення про ліквідацію Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА.

05.04.2006 до єдиного державного реєстру було внесено запис №11191110002001331 про припинення вказаної юридичної особи, що підтверджується відповідною відміткою на свідоцтві про державну реєстрацію, а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.07.2017 №1002775211.

Як передбачено ч. 1 та 2 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У розпорядженні Івано-Франківської ОДА від 07.06.2005 №260 не вирішувалося питання про правонаступництво Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА. Проте, на підставі розпорядження Івано-Франківської ОДА від 12.09.2005 №466 було затверджено положення про Головне управління будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА, відповідно до п.20 якого встановлено обмежене правонаступництво вказаної юридичної особи щодо прав та обов'язків Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА, а саме щодо виконання цивільно-правових зобов'язань по договорах підряду.

Розпорядженням Івано-Франківської ОДА від 25.11.2005 №651 було викладено в новій редакції пункт 20 положення про Головне управління будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА та встановлено правонаступництво в наступних межах: щодо виконання цивільно-правових зобов'язань по договорах підряду, всіх прав та обов'язків в частині грошових коштів, виконання державних і обласних програм та забезпечення їх фінансування.

Таким чином, на думку господарських судів попередніх інстанцій, з чим погоджується Верховний Суд, зі змісту вказаних розпоряджень не вбачається, що правонаступництво Головного управління будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА поширювалося на правовідносини, що випливають з трудових відносин між Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА як роботодавця та його працівниками.

Розпорядженням від 12.09.2006 №529 пункт 20 положення про Головне управління будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА щодо правонаступництва було виключено, а розпорядження Івано-Франківської ОДА від 25.11.2005 №651 - скасовано.

В подальшому Головне управління будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА було перейменоване Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА на підставі розпорядження Івано-Франківської ОДА від 02.04.2008 №177.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяги від 05.07.2017 №1002775211, №1002775226, №1002775255), Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації станом на грудень 2015 року перебувало в процесі припинення та було припинено 05.04.2016, а відомості про його правонаступників - відсутні.

Як обґрунтовано встановленого господарськими судами, відповідач-1 - Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА та відповідач-2 - Івано-Франківська обласна державна адміністрація не є правонаступниками ліквідованого Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що такі ж висновки зроблено і в постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №2а-4394/08/0970 (із врахуванням ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010, ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.04.2014, постанови Верховного Суду України від 27.01.2015,), а саме що Головне управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА (в подальшому перейменоване в Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА, а потім перетворене в Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА) не є правонаступником Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА в якому працював ОСОБА_1 та яке було ліквідоване у 2005 році.

Обставини щодо питань правонаступництва прав та обов'язків УКБ Івано-Франківської ОДА встановлені також і в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2014 у справі № 876/10699/13. Вказаною постановою, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2014 у справі №К/800/66252/14, було частково скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 у справі №2а-3201/12/0970 та встановлено, що в спірних правовідносинах Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА не є правонаступником Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА.

Викладені обставини були обґрунтовано прийняті до уваги господарськими судами, оскільки ч. 3 ст. 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відсутність правонаступництва також стало підставою для відмови Львівським апеляційним адміністративним судом в позові ОСОБА_1 до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії (постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 у справі №876/5587/17).

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у зв'язку з тим, що Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА, а також Івано-Франківська ОДА не є правонаступниками Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА.

Враховуючи вищевикладене, доводи третьої особи щодо порушення господарськими судами ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" яка передбачає, що із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, внаслідок їх повного дослідження і їм надана належна правова оцінка.

Аргументи ОСОБА_1 у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки встановлених господарськими судами обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду відповідно до вимог ст. 300 ГПК України. Постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06 липня 2017 року у справі за № 909/39/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.