на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 (судді: Бєляновський В.В., Величко Т.А., Будішевська Л.О.) та ухвалу Господарського суду Миколаївської області (суддя Мавродієва М.В.) від 15.05.2018 у справі № 915/547/17

за позовом Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради

до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Миколаївської міської ради,

про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2017 року Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (далі - Департамент ЖКГ) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - відповідно ДП "АСПУ" ; Миколаївська філія ДП "АМПУ") про зобов'язання відповідача примусово виконати пункт 2 рішення Миколаївської міської ради від 31.05.2017 № 21/2 "Про ситуацію, яка склалася під час днопоглиблювальних робіт Миколаївською філією державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на акваторії Миколаївського морського порту", а саме зупинити будь - які днопоглиблювальні роботи на акваторії Миколаївського морського порту.

1.2. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, а ухвалою від 11.07.2017 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Миколаївську міську раду.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2018, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018, закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд першої інстанції, з яким погодилася апеляційна інстанція, дійшов висновку, що оскільки 06.03.2018 набрала законної сили постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі № 490/5141/17, якою задоволено позов ДП "АМПУ ", визнано протиправним і скасовано рішення Миколаївської міської ради від 31.05.2017 № 21/2, виконання пункту 2 якого є предметом позову у господарській справі № 915/547/17, предмета спору немає, а провадження у справі слід закрити.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, Департамент ЖКГ у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2018 і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 і направити справу для продовження її розгляду, наголошуючи, що в адміністративній справі № 490/5141/17 Департамент ЖКГ подав касаційну скаргу на судові рішення, а отже за наявності підстав вважати, що рішення в адміністративній справі може вплинути на вирішення господарської справи № 915/547/17, є підстави, передбачені пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України для зупинення провадження у справі, а не його закриття.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Миколаївська філія ДП "АМПУ " заперечила проти задоволення касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. За змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час звернення з позовом), правом на звернення до суду за захистом наділена кожна особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

За змістом наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, у тому чмслі, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

4.3. Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час звернення з позовом до суду - 08.06.2017) установлено форму і зміст позовної заяви, в якій має бути зазначено, у тому числі, зміст позовних вимог, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; докази, що підтверджують позов; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

4.4. Із 15.12.2017 відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VІІI набув чинності Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) у новій редакції, згідно з підпунктом 9 пункту 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

4.5. За змістом статті 162 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, яка діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

4.6. Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

4.7. Як убачається зі змісту позовної заяви, Департамент ЖКГ, звертаючись із позовом до суду, просив зобов'язати Миколаївську філію ДП "АМПУ" виконати пункт 2 рішення Миколаївської міської ради від 31.05.2017 № 21/2, а саме зупинити будь-які днопоглиблювальні роботи в акваторії Миколаївського морського порту, обґрунтував свої вимоги тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв", якого відповідачем залучено до виконання днопоглиблювальних робіт, здійснює їх за відсутності документів, необхідних згідно з вимогами чинного законодавства, та у порушення умов дозволу від 25.04.2017 № 004104-17-Мик, виданого Міністерством екології та природних ресурсів України. При цьому за результатами виконання відповідних днопоглиблювальних робіт водним біоресурсам завдано значної шкоди.

4.8. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

4.9. Суди з'ясували, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі № 490/5141/17, яка набрала законної сили, задоволено адміністративний позов ДП "АМПУ" в особі адміністрації Миколаївського морського порту Миколаївської філії ДП "АМПУ" та визнано протиправним і скасовано рішення Миколаївської міської ради від 31.05.2017 № 21/2 "Про ситуацію, яка склалася під час днопоглиблювальних робіт Миколаївською філією державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на акваторії Миколаївського морського порту".

4.10. Звертаючись із позовом у справі № 915/547/17, Департамент ЖКГ просив зобов'язати Миколаївську філію ДП "АМПУ" примусово виконати пункт 2 рішення Миколаївської міської ради від 31.05.2017 № 21/2, а саме зупинити будь - які днопоглиблювальні роботи в акваторії Миколаївського морського порту.

Отже, позивачем заявлено вимогу про вчинення дій, а саме про примусове виконання рішення органу місцевого самоврядування, яке, як установлено судами, визнано протиправним і скасовано згідно з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі № 490/5141/17.

4.11. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору, зважаючи на предмет і підстави позову, визначені позивачем у цій справі.

4.12. Крім того, посилання Департаменту ЖКГ на необхідність зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, у зв'язку із поданням Миколаївською міською радою касаційної скарги у справі № 490/5141/17 правомірно відхилено судом апеляційної інстанції із посиланням на те, що правовідносини у зазначених справах не є подібними, оскільки в адміністративній справі предмет спору - оскарження рішення органу місцевого самоврядування, а у господарському спорі - примусове вчинення дій, а саме зупинення робіт. Крім того, за змістом статті 228 Господарського процесуального кодексу України зупинення провадження є саме правом суду, а не його обов'язком.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 304 цього Коедксу).

6.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, зокрема щодо визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування в адміністративній справі № 490/5141/17, примусове виконання якого позивачем визначено як предмет спору у господарській справі № 915/547/17, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

6.5. Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони не спростовують висновків судів і фактично зводяться до незгоди із судоми рішеннями.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).