розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "АІТІ" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 (судді: Ісаєнко Ю.А. (головуючий), Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі № 826/1519/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "АІТІ" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "АІТІ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2014 №0091150226, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 1 942 368,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції з в сумі 485 592,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються на неповному дослідженні податкової звітності, що була подана Товариством, а також на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2016 (суддя Келеберда В.І.) позов Товариства задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

4. Рішення суду обґрунтовано висновком про те, що під час розгляду справи довіди відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2014 року в розмірі 1 942 368,00 грн спростовано, на підтвердження дотримання позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України останнім було надано належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують право позивача на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та його подальше бюджетне відшкодування.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

6. Суд апеляційної інстанції обґрунтував своє рішення тим, що оскільки право на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 2 043 433,00 грн, яка складається, в тому числі з від`ємного значення попередніх періодів січня та березня 2014 року, підтверджено судовими рішеннями у справі №826/15919/15, які набрали законної сили, то відповідно заявляючи у вересні 2014 року до відшкодування ті ж самі суми від`ємного значення, що і у жовтні 2014 року, позивачем фактично допущено завищення бюджетного відшкодування на загальну суму 1 94 2368,00 грн, яка складається з від`ємних значень попередніх податкових (звітних) періодів січня та березня 2014 року. Крім того, позивачем у серпні 2014 року не було визначено від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, який відповідно до положень пунктів 200.1 та 200.3 є визначальним під час визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.09.2016

8. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за вересень 2014 року; за наслідками якої складено акт від 12.11.2014 №519/26-59-15-02-39 та встановлено порушення вимог пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 6 розділу V, підпункт 14.2 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Наказ Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678 (z2094-13) , що призвело до завищення Товариством суми бюджетного відшкодування за вересень 2014 року в розмірі 1 942 368,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що Товариством в додатку 2 у полі "Залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податного) періоду)" в графі 2 "Звітний (податковий) період, у якому виникла сума" вказано період - серпень 2014 року, в той час як згідно декларації за серпень 2014 року від 22.09.2014 №9054450387 Товариством задекларовано рядок 18 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" в розмірі 1321,00 грн. Зазначене, на думку контролюючого органу, свідчить про неправомірне декларування Товариством суми до бюджетного відшкодування у розмірі 1 942 368,00 грн, та, як наслідок, про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 942 368,00 грн.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судами також встановлено, що 20.10.2014 позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, в якій у рядку 21 та визначив залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, у розмірі 1 942 368,00 грн, зокрема в рядку 21.1 вказано значення рядка 20.2 податкової декларації попереднього звітного періоду - 1 942 368,00 грн, також позивачем в рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у розмірі 1942368,00 грн.

Згідно додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, виникла з частин залишку від`ємного значення, які виникли у періоді серпні 2014 року у розмірі 1 942 368,00 грн. Також, позивачем було подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3).

Також було встановлено, що позивачем у серпні 2014 року було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, зокрема:

- розрахунком від 27.08.2014, який зареєстрований контролюючим органом 27.08.2014 за №9049526941, уточнені показники декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року, зокрема рядків 19 (від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду) та 20.2 (зарахування від`ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, значення якого переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на 1101740,00 грн, які до виправлення не декларувалися;

- розрахунком від 18.08.2014, який зареєстрований контролюючим органом 27.08.2014 за №9049492287, уточнені показники декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року, зокрема рядків 19 (від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду) та 20.2 (зарахування від`ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, значення якого переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на 840628,00 грн, які до виправлення в податковій декларації не декларувалися.

Такі уточнюючі розрахунки були подані позивачем у зв`язку з самостійно виявленими помилками, оскільки позивачем було допущено помилку, зокрема не врахування положень ст. 185, п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України, в результаті чого зазначені операції було оподатковано податком на додану вартість за загальною ставкою 20% та витрати, пов`язані із наданням таких послуг, було віднесено до податкового кредиту у період з січня по липень (включно) 2014 року.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що зазначена вище податкова звітність також була предметом документальної планової перевірки ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 01.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 01.12.2014; за наслідками якої складено акт від 20.07.2015 №333/26-59-22-12/30019424 та прийнято податкове повідомлення - рішення від 31.12.2014 №0111150226, яке було предметом оскарження у адміністративній справі №826/15919/15.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015 у справі №826/15919/15, яке залишене в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2016, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "АІТІ" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 31.12.2014 №0111150226.

Задовольняючи позов у справі №826/15919/15, суди дійшли висновку, що відмова контролюючого органу в реалізації права позивача на бюджетне відшкодування лише на підставі некоректного заповнення ним додатків 2 та 3 до декларації при наявності в ТОВ "РА "АІТІ" непогашеного (неповернутого) залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за січень, березень та вересень 2014 року в загальному розмірі 2 043 433,00 грн, не може бути визнана правомірною. Отже, суд дійшов висновку, що позивач має право на бюджетне відшкодування ПДВ за податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2014 року на загальну суму 2 043 433,00 грн, яка складається з залишків від`ємного значення попередніх періодів, а саме з 1 101 740,00 грн, яке внесено уточнюючим розрахунком до податкової декларації за січень 2014 року, з 840 628,00 грн, яке внесено уточнюючим розрахунком до податкової декларації за березень 2014 року, та з 101 065,00 грн, яке було сформовано у вересні 2014 року (рядок 19 декларації за вересень 2014 року).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги позивач вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, вказує на безпідставне неврахування судом апеляційної інстанції висновків судового рішення у справі №826/15919/15, яким підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ за січень та березень 2014 року.

11. Контролюючим органом відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин):

12.1. Частина перша статті 72.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

12.2. Частина п`ята статті 254.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

12.3. Стаття 255.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Постанова, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, а встановлені в ній обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

15. Враховуючи вищезазначені норми процесуального права, а також встановлені обставини в адміністративній справі №826/15919/15, зокрема, що позивач має право на бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 1 101 740,00 грн за січень 2014 року та в сумі 840 628,00 грн за березень 2014 року, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення - рішення, яким позивачу також було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 942 368,00 грн за січень 2014 року та за березень 2014 року у вищезазначених сумах.

16. Висновок суду апеляційної інстанції відносно того, що заявляючи у вересні 2014 року до відшкодування ті ж самі суми від`ємного значення ПДВ, що і у жовтні 2014 року, які підтверджені судовим рішенням, позивачем допущено завищення бюджетного відшкодування (повторне заявлення) на загальну суму 1 942 368,00 грн, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки рішенням суду підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ за відповідні періоди, а саме за січень 2014 року в сумі 1 101 740,00 грн та за березень 2014 року в сумі 840 628,00 грн, фактично в незалежності від того в декларації за який період такі суми відображені.

Крім того, суми від`ємного значення ПДВ, що заявлені у попередніх податкових періодах переносяться до декларацій наступних періодів, при цьому податкові періоди, коли такі суми виникли є незмінними, в нашому випадку це січень та березень 2014 року, що не може призвести до повторного заявлення та відшкодування ПДВ.

17. Таким чином, враховуючи вказане, а також те, що предметом спору у даній справі є право позивача на бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 1 101 740,00 грн за січень 2014 року та в сумі 840 628,00 грн за березень 2014 року, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими оскільки обставини, встановлені в адміністративній справі №826/15919/15 є преюдиційними, та не були враховані судом апеляційної інстанції з помилкових мотивів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Переглянувши судове рішення апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи, правильність застосування ним норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми, що регулюють спірні правовідносини дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неврахування судом преюдиційних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "АІТІ" підлягає задоволенню.

19. Відповідно до п. 4 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

20. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до адміністративного суду позивачем було сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 43 705,00 грн згідно платіжного доручення №857 від 21.04.2017.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "АІТІ" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 у справі №826/1519/16 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2016

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "АІТІ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 43 705,00 грн (сорок три тисячі сімсот п`ять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.