ПАТ "Банк Камбіо" звернулося до господарського суду із позовом до Свято-Николо-Тихвінського жіночого монастиря Київської єпархії Української православної церкви, в якому просило суд в рахунок часткового погашення заборгованості ПП "Валмар" за кредитним договором №11-2008 від 24.03.2008 р. в розмірі 9 742 947, 39 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки загальною площею 11 422, 7 кв.м., що належить Свято-Николо-Тихвінському жіночому монастирю Київської Єпархії Української Православної Церкви, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою вартістю, що буде визначена в рамках виконавчого провадження.

Позов обґрунтовано тим, що ТОВ "Домашній птах", яке згідно з договором іпотеки від 15.07.2008 р. було іпотекодавцем, відчужило предмет іпотеки 16.10.2012 р. за договором купівлі-продажу громадянці ОСОБА_8, яка в подальшому 10.07.2013 р. за договором купівлі-продажу відчужила вказане майно Свято-Николо-Тихвінському жіночому монастирю.

Позивач стверджує, що в силу положень ст. 23 Закону України "Про іпотеку" з моменту придбання у власність майнового комплексу Свято-Николо-Тихвінський жіночий монастир набув статус іпотекодавця.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.05.2017 р. у справі №911/462/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 р., у позові відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що спірне нерухоме майно, на яке банк просить суд звернути стягнення, не є предметом іпотеки за договором іпотеки від 15.07.2008 р., оскільки значно відрізняється від зазначеного в договорі майна.

Наданий позивачем висновок про технічний стан нерухомого майна господарськими судами відхилено з тих підстав, що до предмету його дослідження не було віднесено питання, чи є відповідне майно тим самим об'єктом нерухомості, що існував до проведених змін, а не новим об'єктом нерухомого майна.

Суди врахували висновки, викладені в судових рішеннях у справах №4/662 та №810/2194/14, в яких, зокрема, відхилено доводи позивача про набуття монастирем статусу іпотекодавця за іпотечним договором на підставі ст. 23 Закону України "Про іпотеку", та вказано на неможливість встановити правовий зв'язок між банком та монастирем, оскільки договір іпотеки укладено не з монастирем, а з ТОВ "Домашній птах".

Також суди вказали на відсутність в матеріалах справи документів, які надали б можливість визначити, у разі задоволення позову, у судовому рішенні детальний опис, склад та вартість нерухомого майна та всіх його частин, як вимагає ст. 39 Закону України "Про іпотеку", а також визначити належний до сплати судовий збір. У зв'язку з цим, та враховуючи, що матеріали технічної інвентаризації спірного комплексу не збереглися, на думку судів попередніх інстанцій, відсутня можливість призначити судову експертизу.

Господарські суди також послались на те, що права іпотекодержателя підлягають судовому захисту з дати державної реєстрації, проте іпотека на спірне нерухоме майно в Державних реєстрах не зареєстрована.

Суди зазначили, що позивач вже скористався своїм правом звертаючись до суду із заявою про заміну боржника у справі №4/662.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із судовими рішеннями ПАТ "Банк Камбіо" звернулося до касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі №911/462/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. ст. 4-3, 4- 7 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про іпотеку".

У скарзі зазначається, що позивачем надано судам довідки щодо об'єкта нерухомого майна, висновок про технічний стан нерухомого майна, однак суди не звернули уваги на надані докази та не надали їм належної оцінки.

Також вказує, що при винесенні рішень судами проігноровано обставини щодо дійсності іпотеки для нового набувача на підставі ст. 23 Закону України "Про іпотеку".

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Свято-Николо-Тихвінського жіночий монастир Київської Єпархії Української Православної Церкви вказує та не, що оскаржувані у справі рішення відповідають нормам матеріального права.

Відповідач зазначає, що Банк вже намагався на підставі іпотечного договору від 15.07.2008р. звернути стягнення на майно відповідача шляхом подання заяви про заміну відповідача у справі №4/662 та боржника у виконавчому провадженні, в задоволенні якої судами було відмовлено та встановлено, що майновий комплекс не був предметом іпотеки на момент укладення відповідних договорів купівлі-продажу, а тому відповідач не набув статусу іпотекодавця за іпотечним договором.

Відповідач вказує, що судом апеляційної інстанції було досліджено і інформаційну довідку, на яку посилається скаржник, і висновок про технічний стан, про що зазначено в тексті постанови.

В додаткових поясненнях Свято-Николо-Тихвінського жіночий монастир звертає увагу суду на те, що позивачем невірно визначено ціну позову, у зв'язку з чим сплачено неправильну суму судового збору. Враховуючи це, відповідач вважає, що у разі задоволення касаційної скарги, справу слід направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

15.07.2008р. між ПАТ "Банк Камбіо" як іпотекодержателем та ТОВ "Домашній птах" як іпотекодавцем укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме майновий комплекс загальною площею 21 449,3 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Занудіною О.І. 15.07.2008р. та зареєстрований в реєстрі за №811.

Договір іпотеки укладено в забезпечення вимог іпотекодержателя за кредитним договором від 24.03.2008р. №11-2008, укладеного між ПАТ "Банк Камбіо" та позичальником ПП "Валмар".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2009р. у справі №4/662 за позовом ПАТ "Банк Камбіо" до ПП "Валмар" та ТОВ "Домашній птах" про стягнення 9 931731,57 грн. позов задоволено, вирішено стягнути солідарно з ПП "Валмар" та ТОВ "Домашній птах" на користь ПАТ "Банк Камбіо" 7 600 000 грн. наданого кредиту, 1937481,26 грн. коштів за користування кредитом, 124 779,80 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 269 470,51 грн. пені за непогашені в строк відсотки за кредитом, 25 500,00 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Погашення вирішено здійснити шляхом звернення стягнення на майно згідно іпотечного договору від 15.07.2008 р., а саме нерухоме майно загальною площею 21449,30 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева 1, а також шляхом звернення стягнення на майно згідно договору застави №11-2008/1 від 27.03.2008 р.

На виконання вказаного рішення суду 02.02.2010 р. видано наказ, за яким 03.11.2010 р. відкрито виконавче провадження ВП №22515445 (боржник, іпотекодавець - ТОВ "Домашній птах", стягувач, іпотекодержатель - ПАТ "Банк Камбіо").

02.12.2010 р. державним виконавцем винесено постанову про опис майна боржника та накладення на нього арешту.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 р. у справі №35/444, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 р., визнано недійсним з моменту укладення іпотечний договір від 15.07.2008 р.

15.10.2012 р., у зв'язку з набранням вищезазначеними рішеннями у справі №35/444 законної сили, закінчено виконавче провадження №22515445 та знято арешт з майна боржника ТОВ "Домашній птах".

16.10.2012 р. ТОВ "Домашній птах" та ОСОБА_8 уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ "Домашній птах" продало ОСОБА_8 спірний майновий комплекс.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 07.02.2013 р. у справі №368/55/13, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21.05.2013 р., в позові ПАТ "Банку Камбіо" про визнання договору купівлі-продажу від 16.10.2012 р. недійсним відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. у справі №4/662 скасовано постанову ДВС від 15.10.2012 р. про закінчення виконавчого провадження №22515445.

20.12.2012 р. державний виконавець відновив виконавче провадження №22515445.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2013 р. у справі №35/444 за позовом ТОВ "Домашній птах" до ПАТ "Банк Камбіо" про визнання недійсним договору іпотеки рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

10.07.2013 р. ОСОБА_8 продала відповідний майновий комплекс за договором купівлі-продажу Свято-Николо-Тихвінському жіночому монастирю, що стало підставою для реєстрації права власності на будівлі майнового комплексу за монастирем.

Перед посвідченням договору купівлі-продажу від 10.07.2013 р. приватний нотаріус вилучив з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку майнового комплексу, зазначивши в якості підстави рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07.02.2013 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2013 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р., за наслідками нового розгляду справи №35/444 відмовлено в позові ТОВ "Домашній птах" до ПАТ "Банк Камбіо" про визнання іпотечного договору недійсним.

06.11.2013 р. державний реєстратор реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області на підставі іпотечного договору від 15.07.2008р., укладеного між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Домашній птах", прийняв рішення №7655420 про внесення до Єдиного державного реєстру запису про іпотеку на спірний майновий комплекс, зазначивши при цьому Свято-Николо-Тихвінський жіночий монастир як іпотекодавця.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2014 р. у справі №810/2194/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 р., визнано незаконними дії державного реєстратора реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області щодо прийняття рішення від 06.11.2013р. №7655420 про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іпотеки на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 21449,3 кв.м., розташованого за адресою Київська область, Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева 1. Рішення від 06.11.2013р. №7655420 про державну реєстрацію іпотеки скасовано. Рішення адміністративних судів мотивовані тим, що державний реєстратор, здійснюючи реєстраційні дії, діяв з перевищенням повноважень та всупереч покладених на нього обов'язків, оскільки подані ПАТ "Банк Камбіо" державному реєстратору договір іпотеки від 15.07.2008 р. укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Домашній птах", а не з монастирем, що не дає можливості встановити правовий зв'язок між банком та монастирем та відповідно не може бути основною підставою для реєстрації обтяження на спірний майновий комплекс за відсутності додаткових документів.

Судами також встановлено, що ПАТ "Банк Камбіо" 18.11.2013 р. звертався до Господарського суду міста Києва у справі №4/662 із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні №22515445 іпотекодавця ТОВ "Домашній птах" на нового боржника - іпотекодавця Свято-Николо-Тихвінський жіночий монастир. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2015р. у справі №4/662, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 р., заяву ПАТ "Банк Камбіо" про заміну боржника у виконавчому провадженні залишено без задоволення. Господарський суд у зазначеній ухвалі встановив, що станом на час укладення договору про купівлю-продаж між ТОВ "Домашній птах" та ОСОБА_8 спірний майновий комплекс не був предметом іпотеки, у зв'язку із цим вказаний майновий комплекс станом на момент укладення між ОСОБА_8 та монастирем договору купівлі-продажу від 10.07.2013 р. також не був обтяжений іпотекою.

Суди встановили, що нерухоме майно, на яке банк просить суд звернути стягнення, значно відрізняється від майна, зазначеного в тексті іпотечного договору.

Іпотека на спірне нерухоме майно, належне Свято-Николо-Тихвінському жіночому монастирю, в Державних реєстрах не зареєстрована.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, Касаційний господарський суд у складі Верховного суду вважає висновки судів про відсутність підстав для задоволення позову передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права з огляду на таке.

Як вбачається із встановлених судами обставин, права ПАТ "Банк Камбіо" як кредитодавця та іпотекодержателя порушені невиконанням ПП "Валмар" умов кредитного договору від 24.03.2008 р. №11-2008, у зв'язку з чим рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2009 р. у справі №4/662 вирішено здійснити погашення заборгованості шляхом звернення стягнення, зокрема на майно згідно іпотечного договору від 15.07.2008р. загальною площею 21449,30 кв.м.

З 2010 року вказане рішення господарського суду не виконано, оскільки під час виконавчого провадження іпотекодавець ТОВ "Домашній птах" відчужив предмет іпотеки ОСОБА_8, яка в подальшому відчужила його Свято-Николо-Тихвінському жіночому монастирю.

За твердженнями позивача, іпотечне майно змінено монастирем шляхом поділу, часткового знесення, перебудови, добудови.

Колегія суддів звертає увагу, що за положеннями ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Встановивши у справі, яка переглядається, факт вибуття предмета іпотеки з власності ТОВ "Домашній птах" під час чинності судового рішення про визнання договору іпотеки недійсним, яке у наступному скасоване як незаконне, господарські суди попередніх інстанцій помилково відхилили посилання позивача на положення ст. 23 Закону України "Про іпотеку" та поширення її дії на наступного власника - Свято-Николо-Тихвінський жіночий монастир.

Касаційна інстанція констатує, що у даному випадку скасоване судове рішення про визнання договору іпотеки недійсним не породило жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки, обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Судами встановлено, що договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Занудіною О.І. 15.07.2008 р. та зареєстрований в реєстрі за №811.

Таким чином, ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його нотаріального посвідчення/первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек. (Див. постанову ВСУ від 24.06.2015 р. у справі № 907/544/14.)

При цьому, господарськими судами вказано, що запис про іпотеку майнового комплексу з Єдиного реєстру іпотек приватний нотаріус вилучив лише 10.07.2013 р.

Господарські суди попередніх інстанцій не навели жодної підстави припинення договору іпотеки, передбаченої ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

У зв'язку з викладеним, висновки господарських судів про те, що права іпотекодержателя не підлягають судовому захисту є помилковими.

Крім того суд звертає увагу, що згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки.

Встановивши послідовність відчуження спірного майна від іпотекодавця до монастиря, суди передчасно вказують на недоведеність того, що нерухоме майно, на яке банк просить суд звернути стягнення, не є предметом іпотеки за договором іпотеки від 15.07.2008 р.

З встановлених судами обставин вбачається, що відповідачем було змінено вказане іпотечне майно, проте судами не перевірено дотримання монастирем при такій зміні обов'язків іпотекодавця згідно ст. 9 Закону України "Про іпотеку" та не встановлено обсягу таких змін.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла на момент прийняття судових рішень у даній справі, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В супереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла на момент прийняття судових рішень у даній справі, суди попередніх інстанцій не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з урахуванням викладених вказівок цієї постанови.

При новому розгляді справи суду слід встановити наявність/відсутність підстав для звернення стягнення на заявлений предмет іпотеки з урахуванням ст. 23 Закону України "Про іпотеку", та враховуючи те, що предмет іпотеки відчужено в період перебування спірного нерухомого майна в іпотеці за дійсним договором, дослідити послідовність зміни власників іпотечного майна та обставини щодо зменшення площі та зміни об'єкту нерухомості в цілому. У разі необхідності суду слід призначити судову експертизу.

Крім того, касаційна інстанція зазначає, що процесуальний закон надає преюдиціальне значення саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.