розглянувши касаційні скарги Приватного підприємства "ШАТО" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2018, рішення господарського суду Херсонської області від 05.12.2017, ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2018, Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" до Приватного підприємства "ШАТО" про стягнення 390 622,47 грн,

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "ШАТО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" про визнання договору оренди удаваним та визнання його недійсним,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" - Удовиченко О.С., адвокат,

від Приватного підприємства "ШАТО" - Кияшко О.О., адвокат,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Тім"(далі - ТОВ "Грін Тім") звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "ШАТО" (далі - ПП "ШАТО") про стягнення 390 622,47 грн, з яких: 209 544,00 грн. - основний борг, 6 356,91 грн - пеня, 722,26 грн - 3 % річних та 174 000,00 грн - штраф.

1.2. Позовні вимоги з посиланням на статті 193, 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статті 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) обґрунтовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди приміщення № 300117ШОП від 30.01.2017 щодо своєчасної сплати орендної плати.

1.3. ПП "ШАТО" звернулося до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Грін Тім" про:

- визнання договору оренди приміщення № 300117ШОП від 30.01.2017 удаваним;

- визнання, що між сторонами фактично відбувся договір зберігання (Товарного складу) на умовах зазначених у тексті зустрічної позовної заяви;

- визнання договору оренди приміщення № 300117ШОП від 30.01.2017 недійсним.

1.4. Зустрічний позов мотивовано тим, що договір оренди приміщення є удаваним з приховуванням факту зберігання майна, оскільки за ним приміщення в оренду не передавалися, а використовувалися тимчасово для розвантажування продукції та повернення тари позивачу.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 30.01.2017 між сторонами укладено договір оренди приміщення № 300117ШОП, за умовами якого ТОВ "Грін Тім" (орендодавець) передає, а ПП "ШАТО" (орендар) приймає у платне строкове (тимчасове) користування (оренду) частину приміщення складського комплексу площею 200 м-2 за адресою: Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7, перший поверх (п. 1).

2.2. Згідно підпункту 2.1 приміщення надається орендарю для організації складського приміщення, фасування, сортування продукції орендаря.

2.3. Підпунктом 4.1 договору передбачено, що строк оренди приміщення - до 31.05.2017.

2.4. Розмір орендної плати складає 58 000,00 грн, у тому числі ПДВ. Орендна плата сплачується орендарем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця щомісячно, протягом 5 календарних днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніше 10 числа поточного місяця за попередній місяць оренди (п.п. 5.3-5.4).

2.5. Згідно підпункту 6.4.1 орендодавець зобов'язується передати приміщення орендарю в стані, що відповідає вимогам техніки безпеки, санітарно-епідеміологічної безпеки, правилам пожежної безпеки та іншим нормам, що ставляться до подібного роду приміщень.

2.6. У відповідності до підпункту 8.2 за прострочення внесення оплати на розрахунковий рахунок орендодавця, орендар, на вимогу орендодавця, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення. У випадку, якщо прострочення оплати становитиме більше 10 календарних днів, орендар на вимогу орендодавця, зобов'язується додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати за несвоєчасно оплачений місяць оренди.

2.7. На виконання умов договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі до договору оренди приміщення за № 300117ШОП від 31.01.2017, згідно з яким ТОВ "Грін Тім" передало, а ПП "ШАТО" прийняло приміщення. В акті також зазначено, що орендар не має зауважень до стану приміщення та майна, розташованого у приміщенні.

2.8. Протягом дії договору сторонами складалися акти виконаних робіт, зокрема, за № 31 від 28.02.2017 на суму 58 000,00 грн, № 64 від 31.03.2017 на суму 58 000,00 грн, № 95 від 30.04.2017на суму 58 000,00 грн, № 117 від 19.05.2017 - на суму 35 544,00 грн, в яких визначено вартість оренди приміщення за лютий-травень 2017р. на загальну суму 209 544,00 грн, крім того складалися акти звірки взаємних розрахунків.

2.9. Посилаючись на несплату орендних платежів за вищевказаним договором, ТОВ "Грін Тім" звернулося до суду з первісним позовом. В свою чергу посилаючись на удаваність спірного договору ПП "ШАТО" звернулося із зустрічним позовом.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.12.2017 (суддя - Закурін М.К.) провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення основного боргу в розмірі 209 544,00 грн припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) (в редакції яка діяла до 15.12.2017) у зв'язку з його оплатою під час розгляду спору платіжним дорученням № 443 від 20.07.2017. Позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення 181 078,47 грн задоволено та стягнуто з ПП "ШАТО" на користь ТОВ "Грін Тім" - 6 356,21 грн пені, 722,26 грн річних, 174 000,00 грн штрафу та 5 859,35 грн компенсації зі сплати судового збору. В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

3.2. Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог в частині первісного позову та ненаданням ПП "ШАТО" відповідних доказів існування зобов'язальних правовідносин зберігання, зокрема документів, які підтверджують відповідну передачу товару як на зберігання, так і повернення його зі зберігання, в частині зустрічного позову. Рішення прийнято на підстав статей 173, 174, 175, 179, 283, 284, 286 ГК України, статей 203, 215, 235 ЦК України.

3.3. Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 у складі: Разюк Г.П., Головея В.М., Колоколова С.І. рішення суду першої інстанції залишено без змін з таких же підстав.

3.4. Ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у складі: Разюк Г.П., Головея В.М., Принцевської Н.М. виправлено описку у постанові від 15.02.2018.

3.5. Ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у складі: Разюк Г.П., Головея В.М., Принцевської Н.М. відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Грін Тім" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат, понесених ТОВ "Грін Тім" на професійну правничу допомогу адвоката у зв'язку з розглядом апеляційної скарги. Ухвалу мотивовано ненаданням заявником доказів на підтвердження здійснення адвокатським бюро витрат пов'язаних з наданням юридичних послуг та доказів того факту, що адвокат Жук Ю.В. входить до складу Адвокатського бюро "ЮРІЙ ЖУК ТА ПАРТНЕРИ".

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг

4.1. ПП "ШАТО" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема положень ГК України, ЦК України (435-15) , а також невзяттям судами до уваги доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог. ПП "ШАТО" наголошує на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки воно не було повідомлено належним чином про час та місце судового засідання, так як про судове засідання, яке відбулось 05.12.2017 він довідався лише 06.12.2017, що підтверджується довідкою поштового відділення та копією журналу форми № 8, в якому стоїть відмітка про дату та час отримання поштового відправлення.

4.2. Крім того, ПП "ШАТО" зазначає, що відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди не навели доводів, за якими вони не погодилися із доводами заявника.

4.3. ПП "ШАТО" у касаційній скарзі на ухвалу від 28.03.2018 про виправлення описки просить згадану ухвалу скасувати, у задоволенні заяви ТОВ "Грін Тім" про виправлення описки відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції, зокрема, статті 243 ГПК України.

4.4. ТОВ "Грін Тім" у касаційній скарзі на ухвалу від 28.03.2018 про відмову в ухваленні додаткової постанови просить цю ухвалу скасувати, винести нову ухвалу, якою вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених ТОВ "Грін Тім" на професійну правничу допомогу адвоката в зв'язку із розглядом апеляційної скарги ПП "ШАТО" в Одеському апеляційному господарському суді у справі № 923/559/17. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції, зокрема, статей 221, 244 ГПК України.

4.5. Представник ПП "ШАТО" у судовому засіданні підтримав вимоги своїх касаційних скарг та заперечив проти задоволення касаційної скарги ТОВ "Грін Тім".

4.6. Крім того, представник ПП "ШАТО" з посиланням на положення Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) наполягав на неможливості участі Удовиченка О.С. (судді Вищого господарського суду України у відставці), у розгляді касаційної скарги Верховним Судом в якості представника ТОВ "Грін Тім".

4.7. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 26 вказаного закону, особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється, зокрема, протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності. Адвокат Удовиченко О.С. обіймав посаду судді Вищого господарського суду України, який на день слухання даної справи перебуває у процесі ліквідації, а справа № 923/559/17 у касаційному порядку переглядається Верховним Судом, який не є правонаступником юридичної особи - Вищого господарського суду України. При цьому Вищий господарський суд України взагалі не є стороною у даній справі.

4.8. ТОВ "Грін Тім" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості. При цьому зазначає, що ПП "ШАТО" не надано доказів існування зобов'язальних відносин зберігання при тому, що договір зберігання є реальним і права та обов'язки сторін за таким договором виникають після передачі товару зберігальнику. Крім того, зазначає, що доводи скаржника про неповідомлення його належним чином про час і місце розгляду справи є неправдивими, оскільки згідно довідки пошти, поштове відправлення надійшло до поштового відділення 30.11.2017, про що в той же день було повідомлено ПП "ШАТО", однак останній отримав даний лист лише 06.12.2017.

4.9. Представник ТОВ "Грін Тім" у судовому засіданні підтримав вимоги своєї касаційної скарги та заперечив проти задоволення касаційних скарг ПП "ШАТО".

5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. З урахуванням обставин справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність розгляду касаційних скарг ПП "ШАТО" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2018, рішення Господарського суду Херсонської області від 05.12.2017, ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2018, а також касаційної скарги ТОВ "Грін Тім" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 в одному судовому засіданні.

5.2. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК (1798-12) України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Щодо касаційної скарги на ухвалу від 28.03.2018 про виправлення описки.

5.4. Відповідно до частини 1 статті 243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

5.5. Касаційна інстанція зазначає, що описка в розумінні зазначеної статті Господарського процесуального кодексу України (1798-12) - це випадкова помилка в рішенні, допущена при його викладенні.

5.6. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту рішення).

5.7. Таким чином, виправлення допущених у рішенні, ухвалі, описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть рішення, ухвали.

5.8. Колегія суддів вважає, що при виготовленні тексту постанови апеляційного господарського суду дійсно виникла технічна помилка, оскільки, як вбачається з тексту постанови, обставин щодо наявності діючих договорів зберігання окремо сільгосппродукції, окремо тари, суд апеляційної інстанції не встановлював.

5.9. Аргумент скаржника про те, що його не було повідомлено про розгляд справи не приймається до уваги, оскільки зі змісту статті 243 ГПК України вбачається, що питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи за ініціативою суду, в інших випадках це питання вирішується без повідомлення учасників справи.

Щодо касаційної скарги на ухвалу від 28.03.2018 про відмову в ухваленні додаткової постанови.

5.10. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України додаткове рішення ухвалюється судом, зокрема, за заявою учасників справи якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

5.11. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

5.12. Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

5.13. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

5.14. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

5.15. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

5.16. ТОВ "Грін Тім" просив стягнути з ПП "ШАТО" 31 450,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з яких 27 000,00 грн за надання правової допомоги та представництво в суді, 4 750,00 грн компенсація витрат адвоката для надання правничої допомоги.

5.17. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

5.18. За змістом розділу 4 договору про надання правової допомоги від 30.01.2018 № 1 вартість юридичних послуг Адвокатського бюро "ЮРІЙ ЖУК ТА ПАРТНЕРИ" складає 27 000,00 грн. Клієнт додатково компенсує адвокатському бюро витрати пов'язані з наданням юридичних послуг згідно окремо виставленого рахунку.

5.19. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення 4 750,00 грн у зв'язку з ненаданням ТОВ "Грін Тім" доказів здійснення адвокатським бюро витрат, пов'язаних з наданням юридичних послуг.

5.20. В якості підстави для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови також зазначено те, що фактичне представництво інтересів заявника у судовому процесі здійснювалось адвокатом Жук Ю.В., при цьому належних доказів того факту, що цей адвокат входить до складу Адвокатського бюро "ЮРІЙ ЖУК ТА ПАРТНЕРИ" суду не було надано.

5.21. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду про необхідність надання доказів про те, що Жук Юрій Валерійович входить до складу Адвокатського бюро "ЮРІЙ ЖУК ТА ПАРТНЕРИ", з огляду на положення частин 1, 5 статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", де визначено, що Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту; найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив; стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро. При цьому договір про надання правової допомоги № 1 від 30.01.2018 укладений з Адвокатським бюро "ЮРІЙ ЖУК ТА ПАРТНЕРИ", рахунки на оплату адвокатських послуг виставлялись Адвокатським бюро "ЮРІЙ ЖУК ТА ПАРТНЕРИ", отримувачем платежу за послуги (згідно виписки за 13.02.2018) також зазначено Адвокатське бюро.

Щодо касаційної скарги на постанову апеляційної інстанції від 15.02.2018 та рішення суду першої інстанції від 05.12.2017.

5.22. Спір по справі за первісним позовом стосується стягнення з ПП "Шато" орендної плати та штрафних санкцій у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині проведення повної та своєчасної сплати орендної плати, а за зустрічним - визнання укладеного між відповідачами договору удаваним та недійсним.

5.23. Колегія суддів вважає, що для правильного вирішення цього спору слід з'ясувати правову природу укладеного між сторонами договору оренди приміщення № 300117ШОП від 30.01.2017.

5.24. Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

5.25. Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

5.26. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

5.27. У свою чергу, частиною 1 статті 235 ЦК України передбачено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

5.28. За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

5.29. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

5.30. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

5.31. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

5.32. Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

5.33. Згідно з частиною 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

5.34. Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

5.35. У відповідності до статті 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад), вартість майна з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

5.36. В свою чергу, за змістом частини 1 статті 936 ЦК України договір зберігання належить до договорів про надання послуг і метою зберігання є забезпечення схоронності предмета зберігання, запобігання впливу на нього шкідливих факторів та усунення загрози присвоєння іншою особою. Користування річчю, яку передано на зберігання, не передбачається. Воно можливе за згодою поклажодавця або за необхідності забезпечення її схоронності (стаття 944 ЦК України).

5.37. Зберігання товару на товарному складі врегульовано статтями 956- 966 ЦК України та передбачає обов'язок товарного складу, як спеціального суб'єкта, за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

5.38. Відповідно до статті 959 ЦК України товарний склад зобов'язаний за свій рахунок оглянути товар при прийнятті його на зберігання для визначення його кількості та зовнішнього стану. Товарний склад зобов'язаний надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, - взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності. Товарний склад або поклажодавець при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов'язані з оглядом речей, несе сторона, яка вимагала огляду та перевірки. Якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений товарним складом та поклажодавцем, поклажодавець має заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, - протягом трьох днів після його одержання. У разі відсутності заяви поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар відповідно до умов договору.

5.39. Згідно статті 960 ЦК України якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про них поклажодавця. У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов'язаний негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця.

5.40. Таким чином, договір зберігання укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна, в тому вигляді, у якому його передали на зберігання. Правова природа зберігання полягає у спрямуванні волі та волевиявленні сторін на зберігання речі, при цьому послугу надає зберігач, а оплачує поклажодавець, а у договорі майнового найму послугу оплачує наймач, який користується майном. При цьому у відносинах зберігання товару на товарному складі зберігачем виступає спеціальний суб'єкт, який надає послуги зберігання на засадах підприємницької діяльності.

5.41. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що у договорі оренди приміщення сторонами визначені істотні умови відносно об'єкта оренди, строку, розміру орендної плати тощо, які вказують на спрямованість волі сторін щодо досягнення згоди на укладення саме договору оренди. Крім того, в якості доказів укладення саме договору оренди приміщення місцевий господарський суд посилається на акт від 01.02.2017 прийому-пепредачі частини приміщення, а також акти виконаних робіт (надання послуг) № 31 від 28.02.2017, № 64 від 31.03.2017, № 95 від 30.04.2017, № 117 від 19.05.2017.

5.42. Суди обох інстанцій посилаються на недоведеність позивачем за зустрічним позовом існування зобов'язальних правовідносин зберігання та відповідно удаваності спірного правочину з метою приховати договір зберігання. При цьому судами не розглянуто доводів ПП "ШАТО", наведених в обґрунтування зустрічних позовних вимог та не дано оцінки документам, наданим на підтвердження цих вимог, зокрема, актам "сортування продукції у камері № 1, згідно договору № 300117ШОП від 30.01.2017, що є невід'ємною частиною прийняття-передачі (повернення) тари з оренди" № 549 від 03.03.2017, № 568 від 04.03.2017, № 692 від 14.03.2017, № 668 від 12.03.2017, № 350 від 13.02.2017, № 368 від 14.02.207, № 399 від 17.02.2017, № 434 від 20.02.2017, № 494 від 27.02.2017, № 576 від 06.03.2017, № 589 від 07.03.2017, № 635 від 10.03.2017, № 690 від 14.03.2017, № 700 від 15.03.2017, № 756 від 20.03.2017, № 807 від 23.03.2017, № 872 від 30.03.2017, № 873 від 30.03.2017, № 874 від 30.03.2017, № 910 від 01.04.2017, № 1001 від 07.04.2017, № 1011 від 08.04.2017, № 1097 від 14.04.2017, № 1043 від 11.04.2017, № 1109 від 15.04.2017, № 1188 від 25.04.2017, № 1369 від 12.05.2017, № 289 від 06.02.2017, № 301 від 07.02.2017, № 330 від 09.02.2017, № 336 від 10.02.2017, № 349 від 13.02.2017, № 367 від 14.02.2017, № 370 від 15.02.2017, № 390 від 16.02.2017, № 398 від 17.02.207, № 454 від 22.02.2017, № 455 від 23.02.2017, № 469 від 23.02.2017, № 482 від 24.02.2017, № 493 від 27.02.2017, № 518 від 01.03.2017, № 526 від 01.03.2017, № 529 від 02.03.2017, № 584 від 06.03.2017 та іншим (всього на 168 аркушах).

5.43. Крім того, прохальна частина зустрічної позовної заяви містить вимоги про:

- визнання договору оренди приміщення № 300117ШОП від 30.01.2017 удаваним;

- визнання договору оренди приміщення № 300117ШОП від 30.01.2017 недійсним.

5.44. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи зустрічний позов, не з'ясували кількості вимог, а саме не з'ясували природи прохання щодо визнання, що між сторонами фактично відбувся договір зберігання (Товарного складу) на умовах зазначених у тексті зустрічної позовної заяви, тобто не з'ясували це окрема позовна вимога, чи це обґрунтування позову.

5.45. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, с частиною національного законодавства України.

5.46. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

5.47. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

5.48. Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

5.49. Так, у п. 36 рішення у цій справі ЄСПЛ звернув увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять одну зі сторін у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення у справах "Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів" та "Авотіньш проти Латвії"). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії").

5.50. У пункті 48 у справі "Мала проти України" передбачено, що ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін (див. рішення у справі "Стіл та Морріс проти Сполученого Королівства" (Steel and Morris v. the United Kingdom), заява №68416/01, п. 59, ECHR 2005?II). Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (див. рішення від 26 травня 2009 року у справі "Бацаніна проти Росіїосії" (Batsanina v. Russia), заява № 3932/02, п 22). Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах: "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

5.51. У пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" Case of Seryavin and others v. Ukraine (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27 вересня 2001 року).

5.52. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що попередні судові інстанції припустилися порушення вимог частини першої статті 4-7 ГПК України (1798-12) (в редакції, чинній до 15.12.2017), частини 5 статті 236 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017), статті 86 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

6.2. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.3. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

6.4. Ухвала апеляційного господарського суду про виправлення описки відповідає нормам чинного процесуального законодавства і має бути залишена без змін.

6.5. Ухвала апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови підлягає скасуванню, проте з огляду на скасування постанови апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд вирішення питання щодо розподілу судових витрат до вирішення спору по суті є неможливим.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.