Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:

Алєєва І.В. (доповідач), Кравчук Г.А., Поляк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Цумань-Риба"

на постанову

Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2017

у справі

№ 903/483/16 Господарського суду Волинської області

за позовом

Дочірнього підприємства "Рибгосп "Цумань"

до

1.Відділу Держгеокадастру у Ківерцівському районі Волинської області, 2. Волинської обласної державної адміністрації, 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Цумань-Риба",

третя особа

Ківерцівська районна державна адміністрація

про

зобов'язання вчинити дії та визнання недійсними договори оренди землі,

за участю представників сторін:

від позивача:

не з'явився,

від відповідача 1:

не з'явився,

від відповідача 2:

не з'явився,

від відповідача 3:

не з'явився,

від третьої особи:

не з'явився

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.01.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 у справі № 903/483/16, позовні вимоги - задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі № 11 від 11.06.2015, укладений між Волинською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цумань-Риба", предметом якого є земельна ділянка площею 15,1052 га, кадастровий номер 0721880400:02:000:0339; земельна ділянка площею 42,9933 га, кадастровий номер 0721880400:02:000:0338; земельна ділянка площею 17,8919 га, кадастровий номер 0721880400:02:000:0337 для рибогосподарських потреб (для ведення рибного господарства), які знаходяться на території Берестянської сільської ради. Визнано недійсним договір оренди землі № 12 від 11.06.2015, укладений між Волинською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цумань-Риба", предметом якого є земельна ділянка площею 40,5011 га, кадастровий номер 0721855400:04:000:3103 для рибогосподарських потреб (для ведення рибного господарства), яка знаходиться на території Олицької селищної ради. Визнано недійсним договір оренди землі №13 від 25.06.2015, укладений між Волинською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цумань-Риба", предметом якого є земельна ділянка площею 19,3456 га, кадастровий номер 0721881600:06:000:1345; земельна ділянка площею 40,1268 га, кадастровий номер 0721881600:06:000:1344 для рибогосподарських потреб (для ведення рибного господарства), які знаходяться на території Дідичівської сільської ради. Відмовлено у задоволенні позовних вимог до Відділу Держгеокадастру у Ківерцівському районі Волинської області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цумань-Риба" з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.11.2017 № 08.03-04/6109 у зв'язку з Указом Президента України № 357/2017 від 10.11.2017 (357/2017) суддю Дроботову Т.Б. призначено суддею Верховного Суду, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 903/483/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Кравчук Г.А., Поляк О.І.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 21.11.2017 учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Цумань-Риба" підлягає задоволенню.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.08.2011 між Ківерцівською райдержадміністрацією та Дочірнім підприємством "Рибгосп Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" укладені договори оренди землі для ведення рибного господарства строком на 49 років, які зареєстровані в управлінні Держкомзему у Ківерцівському районі Волинської області 28.09.2011 за реєстровими №№ 072180004000648, 072180004000649, 072180004000650. Загальна площа земельних ділянок: 75,9904 га (нормативна грошова оцінка 73310,65 грн.), 40,5011 га (нормативна грошова оцінка 41646,52 грн.), 59,4724 га (нормативна грошова оцінка 78314,09 грн.).

Розпорядженням Волинської ОДА від 10.03.2015 №83 "Про надання повноважень районним державним адміністраціям у сфері надання в оренду земельних ділянок під водними об'єктами, розташованих за межами населених пунктів на території Волинської області" уповноважено голів районних державних адміністрацій готувати документи, необхідні для передачі у користування на умовах оренди земель водного фонду, проводити процедуру земельних торгів в установленому законодавством порядку.

06.05.2015 Волинська ОДА розпорядженням №172 "Про надання земельних ділянок в оренду" доручила Ківерцівській районній державній адміністрації укласти договори оренди на земельні ділянки, які в той час перебували в оренді ДП "Рибгосп "Цумань" відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп", з ТОВ "Цумань - Риба" та зареєструвати їх в ЄДР речових прав.

Ківерцівською райдержадміністрацією прийнято розпорядження від 25.05.2015 №161 "Про розірвання договорів оренди землі" у п. 1 якого зазначено: "Укласти додаткові угоди з дочірнім підприємством "Рибгосп "Цумань" відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" про розірвання за взаємною згодою сторін договору оренди землі, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Ківерцівському районі Волинської області 28 вересня 2011 року № 072180004000648, договору оренди землі, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Ківерцівському районі Волинської області 28 вересня 2011 року № 072180004000649, та договору оренди землі, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Ківерцівському районі Волинської області 28 вересня 2011 року № 072180004000650, предметом яких є земельні ділянки водного фонду, площами: 40.5011 га на території Олицької селищної ради; 59.4724 га на території Дідичівської сільської ради та 75.9904 га на території Берестянської сільської ради".

08.06.2015 між Ківерцівською районною державною адміністрацією та ДП "Рибгосп Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" укладені додаткові угоди про припинення дії договору оренди землі від 28.09.2011, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Ківерцівському районі Волинської області за номером 072180004000648; про припинення дії договору оренди землі від 28.09.2011, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Ківерцівському районі Волинської області за номером 072180004000649; про припинення дії договору оренди землі від 28.09.2011, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Ківерцівському районі Волинської області за номером 072180004000650.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.06.2015 між Волинською ОДА в особі голови Ківерцівської районної державної адміністрації та ТОВ "Цумань-Риба" укладені договори оренди землі №11 та №12 загальною площею 75,9904 га та 40,5011 га.; 25.06.2015 між Волинською ОДА в особі голови Ківерцівської районної державної адміністрації та ТОВ "Цумань-Риба" укладено договір оренди землі № 13 загальною площею 59,4724 га.

Задовольняючи позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішенням господарського суду Волинської області від 22.07.2015 у справі № 903/629/15 визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Ківерцівської райдержадміністрації № 161 від 25.05.2015 "Про розірвання договорів оренди землі", на підставі якого сторонами укладені оскаржувані додаткові угоди.

Проте, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій судова колегія касаційної інстанції вважає передчасними з огляду на таке.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. На підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд повинен відмовити у визнанні правочину недійсним, коли ці вимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповідає законодавству.

У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано акти державних та інших органів, у подальшому скасовані, визнані не чинними або недійсними, згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування, визнання нечинним або недійсним, не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Тобто судам необхідно надати оцінку умовам оскаржуваних договорів на відповідність вимогам законодавства на момент їх укладення.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. - 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому, дослідження всіх наявних в матеріали справи доказів в їх сукупності з наданими сторонами поясненнями, має істотне значення для вирішення спору у цій справі та є підґрунтям для подальших висновків щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. - 111-7 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України розподіл судових витрат, пов'язаний з розглядом справи, здійснюється судом першої інстанції за результатами нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цумань-Риба" - задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 та рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2017 у справі №903/483/167 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.