ПОСТАНОВА
Іменем України
15 липня 2019 року
Київ
справа №815/63/16
адміністративне провадження №К/9901/15223/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду 02.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду 02.11.2016 у справі № 815/63/16
за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради
до Одеського міського управління юстиції, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Шинкаренка Юрія Володимировича
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_1
про скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Одеського міського управління юстиції Одеської області в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, в якому просив:
- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Шинкаренка Юрія Володимировича № 11294505 від 28.02.2014 про державну реєстрацію прав на дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Судом першої інстанції до участі у справі залучено другого відповідача - державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Шинкаренка Юрія Володимировича та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду 02.11.2016, позов задоволений.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що державна реєстрація речового права ОСОБА_2 проводилась із видачею свідоцтва на право власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна у зв`язку з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна (реконструйований дачний будинок), про що 28.02.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Шинкаренком Ю.В. прийнято рішення за № 11294505.
Проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 здійснювалось, зокрема, з урахуванням декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ОД 142132520428, зареєстрованої інспекцією ДАБК в Одеській області.
Після прийняття оскаржуваного рішення, Наказом інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області №79 "CK" від 03.07.2014 скасовано реєстрацію повідомлення від 20.08.2013р. №ОД 0621323220164 про початок виконання будівельних робіт, про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт з реконструкції дачного будинку.
Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що проведення державної реєстрації права власності з видачею ОСОБА_2 свідоцтва на реконструйований об`єкт нерухомого майна, дачний будинок, здійснено на підставі документів, які скасовані, а отже рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Шинкаренка Юрія Володимировича № 11294505 від 28.02.2014 підлягає скасуванню.
Суть даного позову зводиться до того, що, на думку позивача, оскаржуваним рішенням зареєстроване право власності на нерухоме майно за третьою особою, без наявності на те підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 05.12.2016 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також невірну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Виконавчого комітету Одеської міської ради - відмовити.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження.
02 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
(в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України (2747-15)
) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15)
касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І., справу передано головуючому судді.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Шинкаренко Ю.В. 28.02.2014 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1, згідно якого ОСОБА_2 на праві приватної власності належить дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 234,7 кв.м., житловою площею 120,5 кв.м.
Також державним реєстратором 28.02.2014 прийнято рішення №11294505 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з тим, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на дачний будинок, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Наявність підстав для звернення до суду з цим позовом виконавчий комітет Одеської міської ради пов`язує з тим, що за приписами ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва, серед іншого, належать повноваження щодо: здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будівництво дачного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, здійснено ОСОБА_2 самочинно, із порушенням визначеного законодавством публічного порядку проведення реконструкції об`єктів нерухомого майна, що унеможливило виконання відповідачем покладених на нього повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства під час забудови території міста, в чому полягає порушений інтерес позивача. На думку позивача, наведені факти самочинної реконструкції об`єкта нерухомого майна та подальше скасування реєстрації декларації про введення в експлуатацію такого об`єкта дають підстави вважати, що документи, подані ОСОБА_2 для державної реєстрації права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна, не відповідають вимогам чинного законодавства, містять недостовірні відомості та є такими, що не підтверджують право власності ОСОБА_2 на вказаний реконструйований об`єкт нерухомості, що виключає державну реєстрацію такого речового права як офіційного визнання і підтвердження державою факту виникнення у ОСОБА_2 прав на вказане нерухоме майно з характеристиками, яке воно отримало після проведення реконструкції. Існування офіційно визнаного та, відповідно, гарантованого державою права власності третьої особи на реконструйований об`єкт як такий, що введений в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства, унеможливлює, на думку позивача, вжиття останнім заходів з реалізації покладених на нього функцій у сфері містобудівної діяльності.
ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги статті 2 КАС України і не перевірено обґрунтованість оспорюваного рішення державного реєстратора з урахуванням того, що позов подано Виконавчим комітетом Одеської міської ради, яким не обґрунтовано того, яке саме право позивача порушено оскаржуваним рішенням про реєстрацію права власності на нерухоме майно за третьою особою.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення із позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, далі - КАС) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пункт 1 частини першої статті 3 КАС справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
За правилами частини першої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий в цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Такі висновки містяться, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року (справа № 1903/944/12).
Також Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 січня 2019 року (справа № 813/317/17), зазначила, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються окрім вимог про скасування оспорюваного рішення також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення.
Як убачається з установлених судами фактичних обставин у цій справі, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора щодо реєстрації прав та їх обтяжень за третьою особою - ОСОБА_2 .
Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Спірні правовідносини виникли щодо правомірності набуття фізичною особою права власності на об`єкт нерухомості.
Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, а також суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, зокрема те, що оскаржувані реєстраційні дії були вчинені не за заявою позивача, колегія суддів вважає, що суди помилково розглянули дану справу в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 354 КАС порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині вимоги про скасування судових рішень.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 239 КАС України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду 02.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду 02.11.2016 у справі № 815/63/16 - скасувати і закрити провадження у справі.
Роз`яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : А.Ю.Бучик
А.І. Рибачук