розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року (судді: Чабаненко С.В. (головуючий), Іванов С.М., Шлай А.В.) у справі №804/7688/15 за позовом Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського до Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського (далі - Університет, платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі) щодо несписання недоїмки у якості безнадійного податкового боргу у розмірі 2 342 677,16 гривень, зобов`язати відповідача у справі списати недоїмку з ЄСВ, яка виникла станом на 20 жовтня 2014 року, та здійснити коригування сплачених нарахувань з ЄСВ за період з 20 серпня 2014 року, про що надіслати відповідні копії підтверджуючих документів позивачу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при зверненні до податкової інспекції з питання списання безнадійного податкового боргу не були виконані обов`язкові вимоги, що визначені Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) , а також не надано доказів, які б підтверджували, що податковий борг вважається безнадійним.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії податкового органу щодо несписання недоїмки у якості безнадійного податкового боргу у розмірі 2 342 677 гривень 16 копійок та зобов`язано відповідача у справі списати недоїмку з ЄСВ, яка виникла станом на 20 жовтня 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд апеляційної інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо несписання недоїмки з ЄСВ за період серпень, вересень, жовтень 2014 року на суму 2 342 677,16 гривень, як безнадійного податкового боргу та зобов`язання відповідача списати недоїмку з ЄСВ за вказаний період як безнадійний податковий борг у відповідності до статті 101 Податкового кодексу України, пункту 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач у справі подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2015 року.

Касаційна скарга повторює зміст постанови суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу позивач у справі зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Університет з 05 липня 1990 року перебував на податковому обліку як платник податків за основним місцем обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, з 29 жовтня 2014 року перебуває на обліку в Криворізькій центральній об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Станом на 31 липня 2014 року по Університету з єдиного соціального внеску обліковувалась переплата на загальну суму 585 580,66 гривень. Позивачем самостійно нараховано податкові зобов`язання з єдиного соціального внеску відповідно до наданих звітів, а саме: - №1409632457 від 01 серпня 2014 року термін сплати 20 серпня 2014 року на суму - 1 011 893,78 гривень; - №1411909423 від 19 вересня 2014 року термін сплати 22 вересня 2014 року на суму - 462 471,74 гривень; - №1412524087 від 14 жовтня 2014 року термін сплати 20 жовтня 2014 року на суму - 868 311,64 гривень. Таким чином, враховуючи переплату, станом на 01 листопада 2014 року у платника податків виникла заборгованість у розмірі 1 757 096,50 гривень, у зв`язку з чим податковим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 листопада 2014 року № Ю-2787-25.

На виконання положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) 06 листопада 2014 року позивач звернувся до відповідача у справі із заявою щодо списання недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску згідно вимоги про сплату недоїмки від 04 листопада 2014 року №Ю-2787-25.

У заяві від 28 жовтня 2015 року № 2240 позивач просив відповідача у справі не застосовувати штрафні (фінансові) санкції, передбачені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) на період з 20 жовтня 2014 року по 04 листопада 2014 року, коли позивач перебував в зоні АТО. До вказаної заяви позивачем було додано сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати № 5065 про форс-мажорні обставини. Даним сертифікатом засвідчено обставини непереборної сили - акти тероризму на території міста Донецьк Донецької області, щодо обов`язку позивача сплатити єдиний соціальний внесок за серпень, вересень, жовтень 2014 року у строк до 20 числа поточного місяця, виконання якого наступило: 20 серпня 2014 року, 20 вересня 2014 року, 20 жовтня 2014 року, які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин: з 20 серпня 2014 року по 29 жовтня 2014 року.

У відповідь на звернення позивача податковим органом листом від 05 листопада 2015 № 13883/10/04-81-17-06 повідомлено, що Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) не скасовує обов`язки, визначені частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а лише надає можливість платникам єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки та в повному обсязі. Як зазначено у листі, умовами такого звільнення є заява у довільній формі до фіскального органу за основним місцем обліку або за місцем тимчасового проживання, що подається, як підкреслено відповідачем, не пізніше тридцяти днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, а також сертифікат Торгово-промислової палати України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (2755-17) , Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) та іншими нормативно-правовими актами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015) такого змісту:

9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України (2755-17) для списання безнадійного податкового боргу.

Пунктом 101.1 статті 1 Податкового кодексу України встановлено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Відповідно до підпункту 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Процедура списання безнадійного податкового боргу встановлена Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №577 (z1844-13) (далі - Порядок).

У випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

В абзаці четвертому підпункту 2 пункту 2.1 розділу II встановлено, що під терміном "безнадійний податковий борг", окрім іншого, слід розуміти податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується, зокрема, Торгово-промисловою палатою України.

Як встановлено судом першої інстанцій, Університетом не було дотримано процедури подання документів, які б слугували підставою для списання безнадійного податкового боргу, зокрема до заяви поданої позивачем у справі не було додано доказів, які б підтверджували наявність форс-мажорних обставин, що і стало підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов часткового, виходив з того, що до заяви було додано Сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини, а відповідно дотримався вимог зазначеного вище Порядку.

В той же час, судом апеляційної інстанції не враховано наступне.

Підставою звернення до суду першої інстанції слугувало несписання недоїмки у якості безнадійного податкового боргу у розмірі 2342677,16 гривень.

Зазначеному зверненню до суду першої інстанції слугувало звернення позивача у справі до податкового органу з заявою про списання недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що жодних документів до неї не додавалось.

Після ухвалення рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову від 21 липня 2015 року, Університет повторно звернувся до податкового органу з заявою про списання недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску до якого додано Сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини датований 14 вересня 2015 року.

Таким чином, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову частково, суд апеляційної інстанції виходив з додержання процедури подання заяви про списання недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску, не врахувавши, що фактичне додержання цієї процедури було здійснено вже після ухвалення рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент вирішення справи судом першої інстанції) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Зазначена норма чітко встановлює випадки дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувались у суді першої інстанції.

Сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини є новим доказом у справі, який не був досліджений судом першої інстанції (і не міг бути дослідженим) не через порушення судом норм процесуального чи матеріального права, а через фактичну неможливість його існування (складення після ухвалення рішення суду першої інстанції).

Якщо передумовою звернення до суду першої інстанції слугувала відсутність відповіді на заяву про списання недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску та фактичне не вчинення дій щодо списання (бездіяльність), то апеляційний суд фактично оцінив та визнав протиправним лист податкового органу від 05 листопада 2015 року, яким повідомлено, що Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) не скасовує обов`язки, визначені частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а лише надає можливість платникам єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки та в повному обсязі.

Зазначений сертифікат (факт подання його до податкового органу) міг бути оцінений судом апеляційної інстанції у випадку необґрунтованого відхилення його судом першої інстанції (однак в суд першої інстанції він не подавався) або визнання обґрунтованим ненадання його до суду першої інстанції (проте зазначений доказ не існував на момент вирішення справи судом першої інстанції і взагалі не має відношення до передумов звернення до суду з зазначеним позовом).

Виходячи з вищевикладеного, Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції дослідив докази порушуючи статтю 195 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд не підтверджує та не спростовує висновків суду апеляційної інстанції стосовно дотримання Університетом порядку звернення до податкового органу з питанням стосовно списання безнадійного податкового боргу платників податків здійснене в жовтні 2015 року, однак, вважає за необхідне зазначити, що наслідки такого звернення (лист податкового органу, його бездіяльність) повинно бути предметом розгляду в суді за іншим позовом.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи суттєве порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі №804/7688/15 скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року в даній справі залишити в силі.