ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/10219/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа",

представник позивача - Жук Ю.М. - адвокат (посвідчення від 03.10.2016 НОМЕР_1);

відповідач - Антимонопольний комітет України,

представник відповідача - Савчук І.В. (за довіреністю від 07.02.2018 № 300-122/02-1577);

третя особа - ОСОБА_6 (особисто),

розглянув касаційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017

(суддя Мандрисенко О.В.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018

(головуючий - суддя Кропивна Л.В., судді: Дідиченко М.А. і Пономаренко Є.Ю.)

у справі № 910/10219/17

за позовом Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"

до Антимонопольного комітету України

про визнання частково недійсним рішення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК) про визнання недійсним рішення АМК від 04.04.2017 № 135-р "Про перевірку рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.07.2016 № 31 у справі № 914/54-р-02-06-15 (далі - Рішення № 135-р) у частині залишення без змін пунктів 3, 5, 7 рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.07.2016 № 31.

Позовна заява мотивована тим, що викладені в оспорюваному рішенні АМК висновки не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018, у позові відмовлено.

Судове рішення мотивовані тим, що визначені статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) правові підстави для визнання частково недійсним рішення АМК відсутні.

Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на АМК. Так, згідно з доводами Позивача, викладеними в касаційній скарзі, вказані рішення та постанову прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального (статей 13, 18, 19, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 1 Закону України "Про теплопостачання", статей 35, 41, 43, 59 Закону, пунктів 12, 15, 21, 32, 33 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) (далі - Правила № 630), пунктів 2, 20, 23, 36, 41 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (1198-2007-п) , пунктів 5.2.5-5.2.7, 7.2.3, 7.2.4 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71 (z0197-07) , пунктів 1, 4.1.1, 4.2.1, 5.1.2, 5.5, 5.6.1 національного стандарту України "Повірка засобів вимірювальної техніки" ДСТУ 2708:2006) та порушення норм процесуального (статті 74, 77 Господарського процесуального кодексу України) права.

У відзиві на касаційну скаргу АМК просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначаючи про безпідставність та необґрунтованість згаданої скарги.

ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6.) у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що непроведення Позивачем перерахунку вартості наданої послуги через відхилення кількісних показників в опалювальному періоді 2014-2015 років, за яку мешканці сплатили зайві кошти при недоотриманні послуг з централізованого опалення, призвело до негативних наслідків, зокрема ущемлення інтересів споживачів у зв'язку з нездійсненням перерахунку, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку надання послуг з централізованого опалення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 - без змін.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено таке.

До АМК надійшла заява від Позивача від 23.08.2016 про перевірку рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення комітету від 07.07.2016 № 31 у справі № 914/54-р-02-06-15 (далі - Рішення № 31).

Рішенням № 31:

- визнано, що Позивач за результатами діяльності з 01.10.2014 по 20.05.2016 займав монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з централізованого опалення у межах мереж, що експлуатуються Позивачем для надання зазначених послуг мешканцям корпусу 1 житлового будинку по АДРЕСА_1, з часткою 100% (пункт 1);

- визнано дії Позивача, які полягають в укладенні із мешканцями корпусу 1 житлового будинку по АДРЕСА_1, зокрема з громадянкою ОСОБА_8, договорів про надання послуг з централізованого опалення в редакції, що не відповідає Типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) (із змінами), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення у межах мереж, що експлуатуються Позивачем для надання зазначених послуг, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів та було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (пункт 2);

- визнано бездіяльність Позивача, яка полягає у нездійсненні перерахунку вартості послуги з централізованого опалення мешканцям корпусу 1 житлового будинку по АДРЕСА_1 у зв'язку з відхиленням кількісних показників наданої послуги у період опалювального сезону 2014-2015 років, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення у межах мереж, що експлуатуються Позивачем для надання зазначених послуг, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів та було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (пункт 3);

- за порушення, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на Позивача штраф у розмірі 6 800 грн. (пункт 4);

- за порушення, зазначене у пункті 3 резолютивної частини цього рішення, на Позивача накладено штраф у розмірі 34 000 грн. (пункт 5);

- зобов'язано Позивача у двомісячний строк з дня отримання цього рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом приведення договорів "Про надання послуг з централізованого опалення" у відповідність до Типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами № 630, та поінформувати АМК про вжиті заходи (пункт 6);

- зобов'язано Позивача у двомісячний строк з дня отримання даного рішення здійснити мешканцям корпусу 1 житлового будинку по АДРЕСА_1 перерахунок вартості за послуги з централізованого опалення у зв'язку з відхиленням кількісних показників наданої послуги у період опалювального сезону 2014-2015 років відповідно до чинного законодавства та поінформувати АМК про вжиті заходи (пункт 7).

АМК за результатами перевірки Рішення № 31 прийняв Рішення №135-р, яким залишив Рішення № 31 без змін.

У розгляді справи № 914/54-р-02-06-15 АМК встановлено, що в опалювальний період 2014-2015 років до Позивача надійшло звернення громадського активу мешканців будинку по АДРЕСА_1 щодо порушення теплового балансу між корпусами житлового будинку. Позивач рекомендував балансоутримувачу - ТОВ "ЕК "Комфорт Майстер" налагодити системи автоматичного регулювання, а також клапана витрат первинного теплоносія 1-го циркуляційного контуру в тепловому пункті будинку.

Згідно з інформацією у звітних відомостях за спожите тепло та теплоносій корпусу 1 житлового будинку по АДРЕСА_1 витрати теплоносія на виході з житлового будинку значно перевищують витрати теплоносія на вході житлового будинку. З урахуванням наведеного тепловикористальне обладнання не втрачає теплової енергії під час опалення приміщень, а підвищує температуру води і на виході з будинку збільшує обсяг теплової енергії.

У зв'язку з виникненням у ТОВ "ЕК "Комфорт-Майстер" сумнівів щодо правильності показань будинкового лічильника, встановленого у житловому будинку по АДРЕСА_1, 21.01.2015 розпломбовано зазначений лічильник теплової енергії та відправлено на повірку. Після проведення повірки лічильник було повторно опломбовано 28.01.2015.

Повірку, діагностику, налаштування, калібровку теплолічильника на замовлення ТОВ "ЕК "Комфорт-Майстер" проводив сервісний центр ПАТ "Асвега-У".

Відповідно до листа ПАТ "Асвега-У" від 29.01.2015 під час проведення перевірки метрологічних параметрів приладу обліку SA-94/2M Ду 40 мм № 30786, який використовувався для обліку теплової енергії, спожитої корпусом 1 житлового будинку по АДРЕСА_1, було виявлено значне відхилення похибки вимірювання витрат теплоносія від допустимого.

Після проведення даної повірки теплового лічильника, відповідно до звітних відомостей за спожите тепло теплоносія корпусу 1 житлового будинку по АДРЕСА_1 витрати теплоносія на виході з житлового будинку перестали перевищувати витрати теплоносія на вході в житловий будинок, тож некоректність роботи приладу обліку SA-94/2M Ду 40 мм № 30786 належним чином була встановлена, документально доведена, а згодом - припинена.

18.03.2015 листом № 42/236-15 Управління НКРЕКП у м. Києві та Київській області було рекомендовано Позивачу здійснити перерахунок мешканцям корпусу 1 даного житлового будинку за середньодобовим споживанням теплової енергії відповідно до даних приладу обліку теплової енергії за період з 28.01.2015 до закінчення опалювального періоду 2014-2015 років, а також повідомити Управління НКРЕКП у м. Києві та Київській області про здійснений перерахунок.

За заявами двох споживачів Позивач провів заміри температури повітря у квартирах, склав акти-претензії про неналежне надання або ненадання послуг з централізованого опалення та виконав перерахунок вартості послуг відповідно до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 151 (151-2010-п) (далі - Порядок), однак стосовно інших споживачів Позивач таких дій не вчинив.

Відповідно до листа Позивача від 22.06.2015 № 1311/01 перерахунок вартості послуг з централізованого опалення іншим мешканцям корпусу 1 житлового будинку по АДРЕСА_1 не здійснювався, оскільки, як зазначав Позивач, нарахування за послуги з централізованого опалення мешканцям зазначеного будинку проводилися згідно з Правилами за показаннями будинкового лічильника теплової енергії пропорційно опалювальній площі квартири.

19.01.2015 на ім'я в.о. директора Позивача ОСОБА_9 від громадського активу мешканців корпусу 1 житлового будинку по АДРЕСА_1 надсилалося звернення, в якому мешканці просили пояснити, чому рівень тепла у квартирах різний, зазначивши, що особливо низькі температури зафіксовано у квартирах з 1-го по 10-й поверхи. Також у зазначеному зверненні мешканці просили з'ясувати причину збільшення показників загальнобудинкового лічильника, створивши спільну комісію, за результатами роботи якої, у разі виявлення недоліків, компенсувати власникам квартир завдані збитки.

Крім того, про проведення перерахунку за спожиту теплову енергію мешканцям корпусу 1 житлового даного будинку до Позивача зверталися також громадяни ОСОБА_6 і ОСОБА_10., але Позивач не вбачав підстав для здійснення перерахунку, посилаючись на те, що від вказаних громадян не надходило претензій щодо ненадання чи неякісного надання послуги з опалення, акти-претензії не складалися, про що було повідомлено цих громадян у письмовій формі.

Отже, не здійснивши перерахунку вартості у зв'язку з неналежним наданням послуг з централізованого опалення мешканцям корпусу 1 житлового будинку по АДРЕСА_1, Позивач порушив права споживачів послуг з централізованого опалення на перерахунок розміру плати за надання послуг у зв'язку з наданням їх неналежної якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Рішення №135-р.

За приписами статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема, проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідного рішення (розпорядження).

Відповідно до пункту 1 статті 3 названого Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

За приписом частини першої статті 59 Закону підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції" (1644-18) ; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Згідно з пунктом 2 статті 50 Закону зловживання (монопольним) домінуючим становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пункту 32 Правил № 630 виконавець житлово-комунальних послуг, зокрема, зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх, надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних га/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному договором.

Механізм проведення зазначених перерахунків визначений Порядком, згідно з пунктом 2 якого у разі ненадання відповідних житлово-комунальних послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець цих послуг проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог щодо кількісних і якісних показників послуг та зменшення плати у разі їх відхилення від нормативних, що є додатком до Порядку.

Питання щодо перерахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, вирішуються виконавцем та споживачем зазначених послуг у визначеному законодавством та договором на надання житлово-комунальних послуг порядку.

Пунктом 15 договору про надання послуг з централізованого опалення, укладеного Позивачем та гр. ОСОБА_8 09.10.2014 (далі - Договір) передбачено, зокрема, що у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі, зниження якості, в т.ч. відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, виконавець проводить перерахунок розміру плати.

Відповідно до статті 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги" до істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг належить, зокрема, порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг.

Відповідно до пункту 23 Договору у разі неналежного надання послуг або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи в письмовій формі за адресами, що зазначені в цьому договорі. У повідомленні зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, точна адреса проживання споживача, а також найменування виду неналежно наданої або ненаданої послуги. Повідомлення споживача, незалежно від його форми (усна або письмова), обов'язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник виконавця зобов'язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, ім'я, по батькові ), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття.

Згідно з пунктом 24 Договору представник виконавця, якому відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний невідкладно повідомити про це споживача та зробити відповідну відмітку в журналі реєстрації заявок, що є підставою для визнання виконавцем факту неналежного надання або ненадання послуг.

Попередні судові інстанції у розгляді відповідної справи, з'ясувавши встановлену також і в оспорюваному рішенні наявність у наведених в даній постанові випадках у діях Позивача порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, які можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, а також відсутність визначених статтею 59 Закону підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, дійшли висновку й про відсутність підстав для задоволення позову.

Аргументи касаційної скарги даного висновку в цілому не спростовують. Зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Позивач у касаційній скарзі фактично вдається до заперечення обставин, встановлених судами, та зазначає про незгоду із здійсненою цими судами оцінкою доказів зі справи.

Проте відповідно до частин першої та другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на незастосування судами до спірних правовідносин Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (1198-2007-п) , Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71 (z0197-07) та національного стандарту України "Повірка засобів вимірювальної техніки" ДСТУ 2708:2006 є необґрунтованим, оскільки не спростовують вчинення Позивачем порушення Закону.

Поряд з тим судом касаційної інстанції беруться до уваги доводи скаржника стосовно порушення АМК норм матеріального права при покладенні на Позивача в Рішенні № 31 обов'язку у двомісячний строк з дня отримання даного рішення здійснити мешканцям корпусу 1 житлового будинку по АДРЕСА_1 перерахунок вартості за послуги з централізованого опалення у зв'язку з відхиленням кількісних показників наданої послуги у період опалювального сезону 2014-2015 років відповідно до чинного законодавства.

Частиною першою статті 48 Закону визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Водночас ані цією статтею, ані іншими нормами Закону не передбачено повноважень АМК щодо надання Позивачу вказівок (зобов'язання Позивача) з таких питань господарської компетенції останнього, як здійснення мешканцям будинку перерахунку вартості за послуги з централізованого опалення. Натомість споживачі (мешканці будинку) не були позбавлені права та можливості самостійно звернутися до Позивача в установленому порядку (а за наявності підстав і до суду) з вимогами щодо здійснення належних перерахунків вартості згаданих послуг.

Отже, відображене в Рішенні № 31 зобов'язання Позивача вчинити дії із зазначеного питання свідчать про неправильне застосування АМК згаданої статті 48 Закону і згідно з частиною першою статті 59 цього Закону було підставою для часткового задоволення позову та визнання оспорюваного рішення недійсним у відповідній частині.

Місцевим господарським судом у розгляді справи наведеного не враховано, а апеляційною інстанцією його помилку не виправлено. Тобто попередніми судовими інстанціями допущено (у розгляді справи у відповідній частині) неправильне застосування норм матеріального і процесуального права у вигляді неправильного тлумачення закону (статей 48, 59 Закону), а апеляційною інстанцією, крім того, - незастосування закону, який підлягав застосуванню (статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

Наведене згідно із статтею 311 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни оскаржуваних судових рішень. Відповідно, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням касаційної скарги та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи підлягають розподілу між позивачем та відповідачем у рівних частках (у співвідношенні 50:50).

Позивачем у поданні касаційної скарги було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Так, ним мало бути сплачено судовий збір у сумі 3 200 грн., але фактично за платіжним дорученням від 30.01.2018 № 351 перераховано 10 572 грн. судового збору. Тому зайво внесена сума судового збору не підлягає розподілу між позивачем та відповідачем, а покладається на позивача. Однак це не позбавляє позивача можливості звернутися до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченої суми судового збору на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі № 910/10219/17 змінити, замінивши абзац перший резолютивної частини зазначеного рішення абзацами в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Рішення Антимонопольного комітету України від 04.04.2017 № 135-р у частині залишення без змін пункту 7 рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.07.2016 № 31 визнати недійсним.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Антимонопольного комітету України на користь Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" суму 2 400 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви".

У зв'язку з цим абзац другий резолютивної частини вказаного судового рішення вважати абзацом п'ятим.

3. Стягнути з Антимонопольного комітету України на користь Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" суму 2 640 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, і суму 1 600 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

4. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов