розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Терциум" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 (головуючий суддя: Буравльов С.І., судді: Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю. )

за позовом Публічного акціонерного товариства " Хімнафтомашпроект"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Терциум"

про визнання недійсним договору про наступну іпотеку,

За участю представників:

позивача - Пашковський Д.В. - адвокат, угода, ордер, витяг, посвідчення,

відповідача 1 - Демченко М.М. - адвокат, договір, ордер, посвідчення,

відповідача 2 - не з'явився,

Публічне акціонерне товариство "Хімнафтомашпроект" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно - промислова група "Спеценергомаш" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Терциум" про визнання недійсним договору про наступну іпотеку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що договір про наступну іпотеку є недійсним, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно - промислова група "Спеценергомаш" не могло виступати Іпотекодавцем за договором, так як попередній Іпотечний договір №З_01Ю/6 від 21.03.2013 року визнано судом недійсним, тому і наступна іпотека неможлива без існування основної (попередньої).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.02.2017 (суддя Чинчин О.В. ) у справі № 910/22483/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведено належними засобами доказування, що оспорюваний ним Договір про наступну іпотеку від 02.11.2016 року суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили ці правочини, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочинів не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При цьому місцевий суд вказав на те, що на час розгляду справи № 910/22483/16 рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 р. у справі №910/4818/16, яким визнано недійсним укладений 21.03.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" та Публічним акціонерним товариством "Хімнафтомашпроект" іпотечний договір № З_01Ю/6, скасовано постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2017 р., а тому відсутні правові підстави для визнання недійсним оспорюваного договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 (головуючий суддя : Буравльов С.І., судді: Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю.) у справі № 922/1018/17 рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним з моменту укладення договір про наступну іпотеку від 02.11.2016 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скела Терциум", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Полежаєвим Олегом Євгеновичем за реєстровим № 1425. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" 689 грн. судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з Товариством з обмеженою відповідальністю "Скела Терциум" на користь Публічного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" 689 грн. судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" 757,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Товариством з обмеженою відповідальністю "Скела Терциум" на користь Публічного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" 757,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного мотивована тим, що оскільки на час розгляду даної справи іпотечний договір № З_01Ю/6 від 21.03.2013 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Аллою Володимирівною за реєстровим № 836 визнано недійсним, тому вимоги позивача про визнання недійсним договору про наступну іпотеку від 02.11.2016р., укладеного між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Полежаєвим Олегом Євгеновичем за реєстровим № 1425, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

20.11.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Скела Терциум" подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 до Вищого господарського суду України.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ (2147а-19) ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 910/22483/16 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2018 року у справі № 910/22483/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Терциум" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 залишено без руху, оскільки скаржником пропущено строк, встановлений ст. 110 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), для подання касаційної скарги, а клопотання про поновлення цього строку відсутнє; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 13.03.2018.

12.03.2018 скаржником до суду подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження у справі № 910/22483/16.

22.03.2018 суд постановив ухвалу про задоволення заяви ТОВ "Скела Терциум" про поновлення строку на подання касаційної скарги, прийняття касаційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 19.04.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 06.04.2018.

Крім того, 13.11.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) ТОВ "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш" подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017.

26.02.2018 суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 19.04.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 13.03.2018.

Так відповідач 1 в касаційній скарзі зазначає про те, що постанова апеляційного господарського суду не відповідає вимогам закону, прийнята внаслідок неповного з'ясування всіх обставин даної справи, тому на його думку підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Відповідач 1 вважає, що позивачем не було доведено тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Відповідач 2 в касаційній скарзі просить також скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого залишити в силі, посилаючись на ті ж самі підстави, що позивачем не було доведено тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

В судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача 1. Позивач просив суд відмовити у задоволенні касаційних скарг, постанову апеляційного суду залишити без змін. Відповідач 1 просив задовольнити касаційні скарги, постанову апеляційного суду скасувати, рішення місцевого суду залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, 21.03.2013 р. між ВАТ "Хімнафтомашпроект" (далі - іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" (далі - іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № З_01Ю/6 (далі - іпотечний договір).

Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 80К-01Ю від 10.04.2012 р. та договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 85К-01Ю від 31.08.2012 р.

20.04.2016 р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Екс-Райт" (далі - новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим № 1489, за умовами якого у зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги № А-04/01-КІО від 19.04.2016 р., первісний кредитор відступив новому кредиторові права за іпотечним договором, визначеним в п. 1.2 цього договору, а новий кредитор прийняв це відступлення, а саме за іпотечним договором № З_01Ю/6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. за реєстровим № 836, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Хімнафтомашпроект" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк".

25.04.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Екс-Райт" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш" (далі - новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим № 1531, за умовами якого у зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги № 25/04 від 25.04.2016 р., первісний кредитор відступив новому кредиторові права за іпотечним договором, визначеним в п. 1.2 цього договору, а новий кредитор прийняв це відступлення, а саме за іпотечним договором № З_01Ю/6, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. за реєстровим № 836, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Хімнафтомашпроект" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк".

02.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш" (далі - іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скела Терциум" (далі - іпотекодержатель) було укладено договір про наступну іпотеку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Полежаєвим О.Є. за реєстровим № 1425, за яким іпотекодавець передав в наступну іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: нежилі приміщення площею 2 684,40 кв.м. (літера А), в тому числі: з № 1 по № 4, з № 6 по № 9 (групи приміщень № 16) №№ І, І, ІІ (групи приміщень № 4), з № 1 по № 31, № 1 (групи приміщень № 11), з № 1 по № 31, № 1 (групи приміщень № 12), з № 1 по № 34, № 1 (групи приміщень № 13), з № 1 по № 28, № 1 (групи приміщень № 14), з № 1 по № 25, № 1 (групи приміщень № 16А); нежилі приміщення площею 3 365,30 кв.м. (літера А), в тому числі: з № 1 по № 17 (групи приміщень № 8), № 1 підвалу, з № 1 по № 16 (група приміщень № 1), № 1 першого поверху, з № 1 по № 23 (групи приміщень № 2), № 1 другого поверху, з № 1 по № 23 (групи приміщень № 3), № 1 третього поверху, з № 1 по № 22 (групи приміщень № 4), № 1 четвертого поверху, з № 1 по № 26 (групи приміщень № 5), №№ І, ІІ, ІІІ п'ятого поверху, з № 1 по № 19 (групи приміщень № 6), №№ І, ІІ шостого поверху, з № 1 по № 21 (групи приміщень № 7), №№ І, ІІ сьомого поверху - загальною площею 6 049,70 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, № 34, приміщення А, А.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначав проте, що договір про наступну іпотеку від 02.11.2016 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скела Терциум", на думку позивача, є недійсним, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш" не могло виступати іпотекодавцем за договором, у зв'язку з тим, що попередній іпотечний договір №З_01Ю/6 від 21.03.2013р. визнано судом недійсним і наступна іпотека неможлива без існування основної (попередньої).

Як на підставу відмови у задоволенні позову місцевим судом інстанцій було зазначено, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги та скасовуючи рішення місцевого суду послався на те, що оскільки на час розгляду даної справи іпотечний договір № З_01Ю/6 від 21.03.2013 р визнано судом недійсним, тому вимоги позивача про визнання недійсним договору про наступну іпотеку від 02.11.2016 р., є обґрунтованими.

Розглядаючи доводи касаційних скарг та заперечення на них колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України:

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)."

Згідно з ч.1 ст.203 зазначеного Кодексу:

"Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам."

Як вбачається з постанови апеляційної інстанції, підставою задоволення позову в ній зазначено те, що оскільки на час розгляду даної справи іпотечний договір № З_01Ю/6 від 21.03.2013 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Аллою Володимирівною за реєстровим № 836, визнано недійсним, тому вимоги позивача про визнання недійсним договору про наступну іпотеку від 02.11.2016 р., укладеного між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Полежаєвим Олегом Євгеновичем за реєстровим № 1425, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, судом апеляційної інстанції не зазначено, якій саме конкретно нормі господарського чи цивільного права (частина, стаття Кодексу чи Закону) не відповідає спірний правочин, і чим передбачено, що визнання недійсною першої іпотеки автоматично веде до недійсності наступної іпотеки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку":

"Наступна іпотека - передання в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором."

Згідно з ст.13 даного Закону:

"Предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки наступним іпотекодержателем попередній іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов'язання перед попереднім іпотекодержателем ще не настав. Якщо попередній іпотекодержатель не скористався цим правом, попередня іпотека є дійсною до повного задоволення вимоги попереднього іпотекодержателя за основним зобов'язанням, а право власності на предмет іпотеки переходить до нового власника разом з обтяженням цього майна попередньою іпотекою.

Попередній іпотекодержатель має право на підставі письмової заяви припинити звернення стягнення на предмет іпотеки, ініційоване наступним іпотекодержателем, якщо таке стягнення матиме наслідком неповне задоволення вимог попереднього іпотекодержателя. У цьому разі вимоги наступного іпотекодержателя підлягають задоволенню після звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем і після повного задоволення його вимог, забезпечених іпотекою.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем наступний іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов'язання перед наступним іпотекодержателем не настав.

При зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог."

Таким чином, наступна іпотека є такою самою іпотекою, як і попередня, єдина відмінність якої саме в момент укладення договору - це необхідність отримання згоди попередніх іпотекодержателів на її передачу.

Ніяких інших взаємозв'язків між попередньою та наступною іпотекою в момент укладення останньої вищевказані норми не встановлюють.

Разом з тим, в описовій частині рішення суд першої інстанції вказав, що як зазначає Позивач, 22.10.2016 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О.І. на підставі дублікату недійсного іпотечного договору №667, виданого 23.04.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., змінено власника нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, №34, приміщення А, А' на Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно - промислова група "СПЕЦЕНЕРГОМАШ".

Тобто, відповідач 1 саме на підставі визнаного судом недійсним іпотечного договору став власником вищевказаного майна і вже як власник передав його в іпотеку відповідачу 2.

Проте, судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано правову оцінку тому, яким чином визнання недійсним іпотечного договору, на підставі якого відповідач 1 став власником даного майна, вплинуло на правомірність та результат зазначеного переходу права власності.

Разом з тим, в обґрунтуванні апеляційної скарги позивач зазначав про вказані вище обставини, вказував, що звертався до Міністерства юстиції України зі скаргою про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. 10.11.2016 Міністерством юстиції України прийнято наказ №3208/5 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким відновлено право власності позивача шляхом скасування відповідних рішень від 22.10.2016 та від 02.11.2016, прийнятих приватними нотаріусами, проте, апеляційний суд не дослідив та не надав належної правової оцінки зазначеним обставинам.

В свою чергу, відповідно до абз.2 ч.1 ст.5 вищевказаного Закону:

"Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація."

Згідно з п.2 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність касаційні скарги відповідачів - задовольнити частково, судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.