У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрест-ВВ" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Черкаської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 18 вересня 2018 року № UА902010/2018/107014/2, від 28 серпня 2018 року № UА902010/2018/106238/2 та карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 вересня 2018 року №UА902010/2018/00105, від 28 серпня 2018 року №UА902010/2018/00095.

05 грудня 2018 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 18 вересня 2018 року №UА902010/2018/107014/2 та від 28 серпня 2018 року №UА902010/2018/106238/2, визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 вересня 2018 року №UА902010/2018/00105, від 28 серпня 2018 року № UА902010/2018/00095.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак протиправності винесених рішень відповідача.

У травні 2019 року відповідачем подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару. Вказує на відсутність документів про оплату рахунків при переміщенні товару. Доводи касаційної скарги аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

17 травня 2019 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу відповідача залишено без руху та витребувано справу №420/5584/18 з Одеського окружного адміністративного суду.

28 травня 2019 року справа № 420/5584/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

13 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 17 травня 2019 року.

Відзив від позивача до Суду на касаційну скаргу митного органу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

22 квітня 2017 року між позивачем (покупець) та HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (Китай) (продавець) укладено Контракт купівлі-продажу товарів народного споживання №HLF/BB 220417.

Відповідно до пункту 2.1 Контракту, його сума становить 100 000 долларів США. Згідно з пунктом 2.2 - термін дії Контракту один рік з моменту його підписання до 22 квітня 2018 року.

20 квітня 2018 року між покупцем та продавцем укладена додаткова угода № 0418 до Контракту № HLP/BB-220417.

18 вересня 2018 року та 28 серпня 2018 року для визначення митної вартості за електронними митними деклараціями від 18 вересня 2018 року №UA902010/2018/107024 та від 28 серпня 2018 року №UA902010/2018/106245 Товариством надіслано до Черкаської митниці ДФС наступні документи: пакувальні листи від 14 липня 2018 року HLF/BB-AW-L-180504A2 та від 15 червня 2018 року HLF/BB-JJ18010/1, рахунки фактур (Інвойси) від 14 липня 2018 року HLF/BB-AW-L-180504A2 та від 15 червня 2018 року HLF/BB-JJ18010/1, коносаменти (BILL OF LADING) від 14 липня 2018 року № 4359-0177-807.014 та від 15 червня 2018 року № 4359-0177-805.032, копії автотранспортних накладних від 14 вересня 2018 року № 55/1 та від 27 серпня 2018 року № 42/1, Декларації про походження товару HLF/BB-AW-L-180504A2 від 14 липня 2018 року та HLF/BB-JJ18010/1 від 15 червня 2018 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 22 квітня 2017 року HLF/BB-220417 та додатки до нього, інші некласифіковані документи, митні декларації, за якими відмовлено у випуску товарів від 17 вересня 2018 року №UA902010/2018/107014 та від 28 серпня 2018 року №UA902010/2018/106245.

Під час здійснення Черкаською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, митним органом встановлено, що використані декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не підтверджені документально, а саме надані декларантом документи до митного оформлення містять невідповідності та не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, а саме зазначено наступні розбіжності:

- відповідно до пункту 2.2 Контракту від 22 квітня 2017 року №HLF/BB-220417 та доповнення до контракту від 20 квітня 2018 року № 0418 термін дії контракту один рік з моменту його підписання до 22 квітня 2018 року. У митниці відсутня інформація щодо надходження/не надходження заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов цього договору. Отже на даний момент неможливо ідентифікувати дану поставку з наданим до митного оформлення контрактом купівлі-продажу, невідомо в рамках якого контракту здійснено задекларовану поставку товару. Тобто метод визначення митної вартості за ціною угоди документально не підтверджений;

- відповідно до пункту 3.2 Контракту від 22 квітня 2017 року №HLF/BB-220417 оплата за товар здійснюється з відстрочкою 90 днів з моменту перетину Митного кордону України. У митниці відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення оплати за товар з моменту перетину митного кордону України по теперішній час. До митного оформлення банківських платіжних документів не надано, також відсутня інформація щодо здійснення на даний момент оплати або відстрочення платежу;

- відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов`язаний надати страхові документи, а також документи що містять відомості про вартість страхування якщо здійснювалось страхування. До митниці не надано страхових документів та відсутня інформація щодо здійснення страхування вантажу покупцем або ж відсутність такого;

- відповідно до пункту 1.1 Контракту сторони домовились про купівлю товару у відповідності з документами на відвантаження, узгодженими і підписаними сторонами на кожну поставку окремо. До митного оформлення не надано документів на відвантаження, які б були підписаними обома сторонами та містили відомості щодо асортименту, вартості чи умов поставки;

- згідно з пунктом 4.1 Контракту зазначено що поставки повинні здійснюватись у повній відповідності із замовленням покупця, в яких вказаний необхідний асортимент, термін і умови поставки. До митного оформлення не надано замовлення покупця (передбачене контрактом), що вказує на неможливість ідентифікувати зазначену поставку з наданим до митного оформлення контрактом купівлі-продажу.

На підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Листами від 18 вересня 2018 року № 01/01 та від 28 серпня 2018 року № 01/02 позивачем повідомлено митницю про те, що надати більше документів не має можливості.

На виконання вимог частин п`ятої і шостої статті 55, частини третьої статті 57 Митного кодексу України та з метою обґрунтованого вибору метода та визначення основи митної вартості товару між декларантом та митницею проведено процедуру консультації. В ході проведення консультації встановлено, що у декларанта та у митного органу відсутня цінова інформація щодо митних вартостей ідентичних товарів, що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до положень статті 59 Митного кодексу України, та водночас встановлено, що у декларанта та у митного органу наявна цінова інформація щодо митних вартостей подібних товарів оформлених у митному відношенні за основним методом, у зв`язку з чим за результатом проведеної консультації митну вартість товарів визначено за ціною угоди щодо подібних товарів відповідно до положень статті 60 Митного кодексу України. При коригуванні, за основу взято митну вартість 3,13$/кг, подібних товарів оформлених у митному відношенні за митною декларацією від 11 червня 2018 року № UA500010/2018/8458.

У подальшому, за результатами перевірки митних декларацій від 17 вересня 2018 року №UA9020102018/107014 та від 28 серпня 2018 року № UA902010/2018/106245, митним органом прийняті рішення про відмову в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 вересня 2018 року № UA902010/2018/00105 та від 28 серпня 2018 року №UA902010/2018/00095, а також прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 18 вересня 2018 року № UA902010/2018/107014/2 та від 28 серпня 2018 року №UA902010/2018/106238/2.

Підставами для прийняття рішення про коригування митної вартості стало ненадання на запит митного органу повного переліку запитуваних документів та неможливість перевірити заявлену митну вартість на основі наявних документів.

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування судових рішень, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами другою і третьою зазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Згідно з положеннями частини шостої статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, зокрема є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу та невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Щодо доводів відповідача про відсутність інформації щодо здійснення/нездійснення оплати за товар з моменту перетину митного кордону України, оскільки позивачем не надано необхідну кількість документів, зокрема щодо сплати виставленого рахунку за поставлений товар, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України серед обов`язкових документів декларант зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються задекларованого товару, в разі якщо рахунок сплачено.

Разом з тим, згідно з пунктом 3.2 Контракту від 22 квітня 2017 року №HLF/BB-220417 передбачено, що оплата за товар здійснюється з відстрочкою на 90 днів з моменту перетину митного кордону України, тому позивач не надав документів щодо сплати виставленого рахунку за поставлений товар у зв`язку з тим, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, згідно з умовами Контракту, зазначений рахунок не сплачувався.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Судами попередніх інстанцій спростовано висновки митного органу про відсутність у поданих Товариством документах всіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару, оцінено як безпідставне та необґрунтоване витребування додаткових документів митницею - позаяк у спірних рішеннях не конкретизовано, які саме складові митної вартості та яким чином можуть підтвердити витребувані документи.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.