розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2017 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.06.2017

за скаргою Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірнічні машини" до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про стягнення заборгованості у розмірі 82 389 527, 42 грн,

Коротка історія справи та зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У червні 2016 року Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" (далі - ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", боржник) звернулося до Господарського суду Донецької області зі скаргою на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (далі - ДВС), згідно якої, з урахуванням заяви про уточнення скарги від 24.05.2017, просило визнати неправомірними дії ДВС в частині арешту грошових коштів на поточних рахунках № 260423011335 та № 260413021335, відкритих у ВАТ "Державний ощадний банк України" для виплати страхових коштів та на поточному рахунку №26003011382402, відкритому у ПАТ "Альфа Банк" в межах планового фонду заробітної плати з нарахуваннями на неї відповідно до законодавства України.

Скарга мотивована тим, що арешт зазначених рахунків ДВС порушує права боржника та його працівників, оскільки рахунки, на які накладено арешт, використовуються для виплати заробітної плати працівникам підприємства та допомоги з державного соціального страхування.

Спір розглядався судами неодноразово.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.06.2017 (суддя Левшина Г.В.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2017 (колегія суддів: Геза Т.Д., Агапов О.Л., Москальова І.В.) скаргу задоволено частково.

Визнано незаконними дії ДВС щодо винесення постанови від 25.05.2016 ЗВП № 51233374 в частині примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 25.01.2016 № 905/3473/15 в частині накладення арешту на кошти на рахунках № 260413021335 та № 260423011335, що відкриті в АТ "Державний ощадний банк України".

В задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Судові рішення в частині задоволення скарги мотивовано невідповідністю дій ВДВС вимогам статті 72 Закону України "Про виконавче провадження" під час винесення постанови про арешт коштів боржника від 25.05.2016 ЗВП №51233374 в частині накладення арешту на рахунки № 260413021335, №260423011335, які відкриті в АТ "Державний ощадний банк України", оскільки ці рахунки використовуються боржником для сплати соціальних виплат, звернення стягнення відповідно до яких може відбуватися тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог скарги про визнання неправомірними дії ДВС в частині арешту грошових коштів на поточному рахунку № 26003011382402, відкритому у ПАТ "Альфа Банк" в межах планового фонду заробітної плати з нарахуваннями на неї відповідно до законодавства України, обґрунтовані тим, що боржником не доведено використання цього рахунку для виплати заробітної плати працівникам підприємства, а також тим, що на час винесення постанови про арешт коштів боржника від 25.05.2016 ЗВП № 51233374 в Законі України "Про виконавче провадження" (1404-19) не містилось заборон щодо звернення стягнення на грошові кошти, які знаходяться на рахунках призначених для виплати заробітної плати.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ДВС посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів частини 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт коштів) та зазначає про те, що у вказаній нормі відсутні обмеження щодо накладення арешту на кошти боржника, які передбачені для сплати соціальних та страхових внесків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ДВС просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині часткового задоволення вимог скарги ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" та постановити в скасованій частині нове рішення про відмову у задоволенні скарги ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" в повному обсязі.

При цьому ДВС просить розглянути скаргу за участю представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Отже, питання про розгляд справи в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, залежить не від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі, і таке волевиявлення не передбачено наведеними нормами права як підстава для розгляду заяви про перегляд судових рішень у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

За приписами частин 1, 4, 6 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу. Перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження. З урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п'ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Згідно частини 5 статті 301 ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ (2147а-19) ) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки зазначених вище обставин для розгляду відповідної касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду встановлено не було, дана справа переглядається в порядку письмового провадження, а у задоволенні клопотання про перегляд ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Верховним Судом у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, колегія суддів відмовляє.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відзиви на касаційну скаргу ДВС від інших учасників судового процесу до Верховного Суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до статті 4-5 ГПК України (1798-12) (у редакції, чинній до 15.12.2017) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал та постанов.

Згідно зі 115 ГПК України (1798-12) (у редакції, чинній до 15.12.2017) судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом - стаття 116 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 13.01.2016 у справі № 905/3473/15 за позовом ТОВ "Компанія "Гірничі машини" до ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" стягнуто з відповідача на користь позивача 81 181 690 грн основного боргу та 1 207 716,65 грн - 3 % річних.

25.01.2016 Господарським судом Донецької області видано наказ №905/3473/15 про примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 13.01.2016.

01.04.2016 ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50665226 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області № 905/3473/15 від 25.01.2016 про стягнення з ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" на користь ТОВ "Компанія "Гірничі машини" заборгованості 81 181 690 грн основного боргу, 1 207 716,65 грн - 3 % річних та 182 700 грн судового збору.

25.05.2016 постановою ДВС виконавче провадження № 50665226 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 51233374.

25.05.2016 в межах зведеного виконавчого провадження № 51233374 ДВС винесено постанову про арешт коштів боржника на загальну суму 198 092 075,32 грн, куди входить і наказ Господарського суду Донецької області №905/3473/15, накладено арештна кошти у межах суми 198 092 075,32 грн, що містяться на рахунках:

- код фінансової установи: 377090, назва фінансової установи: ПАТ "ЄВРОПРОМБАНК", номер рахунку: 26000002300177, 26045001300177, 2600100131177;

- код фінансової установи: 380805, назва фінансової установи: AT "Райффайзен Банк Аваль", номер рахунку: 26002448022;

- код фінансової установи: 300012, назва фінансової установи: "Промінвестбанк", номер рахунку: 26048619992028, 26004619942647, 26003619942648, 26002619942649, 26049619992027;

- код фінансової установи: 339500, назва фінансової установи: АТ "ТАСКОМБАНК", номер рахунку: 26007043160001, 26006043160002;

- код фінансової установи: 335106, назва фінансової установи: Філія - Донецьке обласне управління AT "Ощадбанк", номер рахунку: 260423011335, 260413021335, 26007302І335, 260053041335;

- код фінансової установи: 334851, назва фінансової установи: ПАТ "ПУМБ", номер рахунку: 26005962495872;

- код фінансової установи: 334817, назва фінансової установи: Філія АТ "Укрексімбанк" у м. Донецьку, номер рахунку: 260000351S683;

- код фінансової установи: 320627, назва фінансової установи: ПАТ "СБЕРБАНК", номер рахунку: 26005023003585, 26004013003585;

- код фінансової установи: 313399, назва фінансової установи: ЗАПОРІЗЬКЕ РУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", номер рахунку: 26052055700180, 26002060185911;

- код фінансової установи: 300346, назва фінансової установи, ПАТ "АЛЬФА БАНК", номер рахунку: 2604801 1382401,26004011382401, 26003011382402;

- код фінансової установи: 300023, назва фінансової установи ПАТ "УКРСОЦБАНК", номер рахунку: 26003000113968, 26002000113969 та всіх інших рахунках, відкритих боржником в даних установах банків, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, окрім рахунків захищених відповідно до Бюджетного кодексу України (2456-17) , Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованнями" (2240-14) та інших соціальних рахунків, що належать боржнику - ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1", адреса: вул. Магістральна, 4, м. Вугледар, Донецька область, 85670; код ЄДРПОУ: 34032208.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт коштів) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Заходами примусового виконання рішень, є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (стаття 32 Закону України "Про виконавче провадження"; у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт коштів).

Згідно із статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт коштів) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в т.ч., шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Відповідно до статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт коштів) державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що довідкою від 06.06.2016 № 1803 АТ "Державний ощадний банк України" підтвердив цільове призначення наступних рахунків підприємства:

- п/р № 260413021335 (для виплати допомоги від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності),

- п/р №260423011335 (для виплати допомоги від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві).

Згідно виписки по рахунку № 260423011335 у АТ "Державний ощадний банк України" станом на 25.05.2016 на рахунку обліковувалися страхові виплати на фінансування лік. листів за квітень 2016 року в сумі 119 457,50 грн. Відомостей щодо знаходження на рахунку інших грошових коштів матеріали справи не містять.

На рахунку № 260413021335 у АТ "Державний ощадний банк України" станом на 25.05.2016 рух коштів відсутній. Будь-яких доказів, які б свідчили про використання даного рахунку відповідачем не для виплати допомоги від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, до матеріалів справи не надано.

У відповідності з вимогами статті 72 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт коштів) на допомогу по державному соціальному страхуванню, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу інвалідам з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" (2109-14) , стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (2240-14) втратив чинність з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" (77-19) .

Згідно із частиною 2 статті 34 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Враховуючи викладене, встановивши зазначені вище обставини та врахувавши перелічені норми матеріального права, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про неправомірність дій ДВС з винесення постанови про арешт коштів боржника від 25.05.2016 ЗВП №51233374 в частині примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 25.01.2016 №905/3473/15 в частині накладення арешту на рахунки № 260413021335 та №260423011335, відкриті в АТ "Державний ощадний банк України", які використаються для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та для виплати допомоги від нещасних випадків на виробництві за рахунок коштів відповідного Фонду, унеможливлюють виплату боржником вказаних коштів, тим самим порушуючи конституційні права громадян, що працюють на його підприємстві, на соціальний захист.

Водночас судами встановлено, що згідно виписки по рахунку №26003011382402 станом на 25.05.2016 боржником було проведено наступні платежі: погашення комісії за безготівкові платежі через СЕП, погашення комісії за проведення розрахунків зі списання та зарахування грошових коштів за поточними рахунками, сплата суми податкового боргу на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2015 у справі №805/3753/15а, сплата орендної плати за травень 2016 року, торгово-роздрібна виручка тощо, що спростовує доводи скарги про те, що зазначений рахунок використовувався ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" виключно для виплати заробітної плати.

Крім того, в Законі України "Про виконавче провадження" (1404-19) (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт коштів) не містилось заборон щодо звернення стягнення на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, призначених для виплати заробітної плати.

Рахунки 2600 призначені для зберігання коштів і здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, в тому числі виплати заробітної плати. Дані рахунки, навіть в разі виплати з цих рахунків заробітної плати, не мають особливого/спеціального статусу. Заробітна плата може виплачуватися з будь-якого, відкритого в банку поточного рахунку, з балансовим номером 2600. Відкриття для виплати заробітної плати окремого поточного рахунку зі спеціальним режимом використання не передбачено чинним законодавством України

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про відповідність дій ДВС в частині арешту коштів боржника, що знаходяться на його поточному рахунку №26003011382402, відкритому у ПАТ "Альфа Банк", вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт коштів) є обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги ДВС про те, що положення частини 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт коштів) не містять обмеження щодо накладення арешту на кошти боржника, які передбачені для сплати соціальних та страхових внесків, спростовуються положеннями статті 72 цього Закону, згідно якої на допомогу по державному соціальному страхуванню, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу інвалідам з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.