1. У провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (Далі - ТОВ "Прогрес"), порушена ухвалою місцевого господарського суду від 19.05.2015, в загальному порядку передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (Далі - Закон про банкрутство).

2. Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ольшанську Олену Сергіївну

3. 10.07.2017 представником Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (Далі -ПАТ "Дельта Банк") подано заяву про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ТОВ "Прогрес", проведеного 23.06.2017 Криворізькою універсальною товарною біржею.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 року у справі № 904/3719/15, зокрема, у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" від 07.07.2017 за № 23.1/413 про визнання недійсними результатів аукціону - відмовлено.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 у справі № 904/3719/15 - залишити без задоволення.

5.1. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 у справі № 904/3719/15 - залишено без змін.

6. Наведені рішення попередніх судових інстанції обґрунтовані тим, що:

6.1. при організації та проведенні аукціону 23.06.2017 не було допущено порушень, які були б підставою для визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна банкрута;

6.2 доводи скаржника про те, що ліквідатор не вжив заходів щодо продажу заставного майна за найвищою ціною судами відхилено та встановлено, що оголошення про продаж майна банкрута неодноразово публікувались на сайті Вищого господарського суду України; з питань продажу майна проводились судові засідання, тому і банку, і необмеженому колу зацікавлених осіб, було відомо про те, що майно продається і будь - яким особам не чинились перешкоди в допуску до участі в аукціоні;

6.3. сплив шестимісячного терміну звіту про оцінку майна має значення лише для визначення початкової вартості майна при продажі його на першому аукціоні. Формування ціни майна на повторному та другому повторному аукціоні залежить від статусу аукціону, визначеного Законом про банкрутство і залежить від пропозицій учасників аукціону;

6.4. доводи банку про те, що майно продано на другому повторному аукціону за значно заниженою ціною відхилено, з огляду на положення ч. 4 ст. 66 Закону про банкрутство, у якій передбачено, що на другому повторному аукціоні ціна знижується доки не виявиться бажаючий укласти договір;

6.5. доводи банку про те, що в оголошенні про проведення аукціону встановлено незначний проміжок часу для подачі заяв особами, які бажали взяти участь в аукціоні, також відхилено та встановлено достатність 7-ми денного для подачі заяв для участі в аукціоні.

6.6. апеляційним судом відхилено доводи банку щодо відсутності його згоди на реалізацію майна банкрута на другому повторному аукціону, з огляду на надання банком у листі № 23.1/259 від 03.05.2017 відповідної згоди про продаж забезпеченого майна. Надання відповідної згоди заставодавця перед кожним наступним продажем майна боржника, Законом про банкрутство не передбачено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

7. ПАТ "Дельта Банк" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ "Дельта Банк" та визнати недійсними результати другого повторного аукціону, проведеного 23.06.2017 Криворізькою універсальною товарною біржею з реалізації майна боржника.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на невірне застосування та порушення судами норм матеріального та процесуального права:

8.1. зокрема ст. 42, 44, 55 Закону про банкрутство; ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017.

8.2. ПАТ "Дельта Банк" не надано згоду на реалізацію заставного майна на другому повторному аукціоні, з можливістю зниження вартості поки не виявиться бажаючий;

8.3. заставне майно було реалізовано за суттєво нижчою ціною, ніж погоджено банком.

8.4. наведені порушення, на думку скаржника, є підставою для визнання результатів оспорюваних торгів недійсними.

9. Арбітражним керуючим Ольшанською О.С. та ОСОБА_1 подано відзив з проханням відмовити у задоволенні касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк", оскаржувані рішення залишити в силі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 904/3719/15 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2017.

10.2. Призначено розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. на 29 березня 2018 року о 12 год. 30 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

11. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

12. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

13. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Згідно з частинами 1, 4 - 6, 8 статті 49 Закону про банкрутство, продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Суб'єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Усім учасникам аукціону гарантується рівний доступ до будь-якої інформації про майно, виставлене для продажу, а також про хід підготовки та проведення аукціону.

15. Положеннями статті 58 Закону про банкрутство визначено порядок оголошення та повідомлення про проведення аукціону. Так, організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України (при проведенні електронних торгів - також на своєму веб-сайті) оголошення про проведення аукціону, а також письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником. Під час продажу на аукціоні нерухомого майна оголошення повинно бути також розміщено на нерухомому майні.

16. Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Закону про банкрутство, оголошення про проведення аукціону на веб-сайті повинно містити відомості про: майно, що продається, його характеристику та місцезнаходження; час та місце проведення аукціону (для електронних торгів - веб-сайт, на якому проводяться електронні торги, та період часу, протягом якого проводяться торги); початкову вартість та відомості про можливість її зниження на тому ж аукціоні; розмір та порядок внесення гарантійного внеску; можливість надання переможцю податкової накладної; продавця майна (найменування, місцезнаходження, засоби зв'язку); порядок, місце, строк і час представлення заявок на участь в торгах; порядок оформлення участі в торгах, перелік документів і вимоги, що пред'являються учасникам, до їх оформлення; порядок і критерії виявлення переможця торгів; строки платежів, реквізити рахунків, на які вносяться платежі; організатора аукціону (найменування, місцезнаходження, засоби зв'язку); спосіб отримання додаткової інформації про проведення аукціону. В оголошенні наводиться текст договору, що укладається на аукціоні, крім умови про ціну та зазначення особи покупця.

17. Статтею 65 Закону про банкрутство передбачено особливості проведення повторного аукціону. Так, якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця (у разі продажу нерухомого майна - двох місяців) організатор аукціону зобов'язаний провести повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця протягом місяця організатор аукціону зобов'язаний провести другий повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, попереднього повторного аукціону.

18. Відповідно до частин 3 - 5 статті 66 Закону про банкрутство, якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, другий повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості. Під час проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості, за відсутності бажаючих укласти договір ліцитатор знижує початкову вартість на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір. Якщо після зниження початкової вартості виявиться бажаючий (бажаючі) укласти договір, аукціон проводиться у загальному порядку.

19. Положеннями частин 1, 2 статті 69 Закону про банкрутство передбачено, що протокол складається організатором аукціону негайно після оголошення переможця або закінчення аукціону без виявлення переможця. У протоколі зазначаються: майно, що запропоноване для продажу; кількість учасників аукціону; початкова вартість; ціна, запропонована переможцем аукціону, або відомості про те, що аукціон закінчився без визначення переможця; ціна або частина ціни, сплачена переможцем; найменування і місцезнаходження (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові і місце проживання (для фізичної особи) переможця торгів; адреса сторінки веб-сайту, на якій розміщено відомості про проведення аукціону; номер банківського рахунку, на який мають бути перераховані кошти за придбане майно.

20. Згідно з частиною 3 статті 55 Закону про банкрутство, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

21. Отже, підставами для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог Закону про банкрутство (2343-12) щодо його проведення, зокрема, порядку проведення конкурсу та визначення організатора аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту, дотримання строків та визначених в оголошенні часу та місця проведення аукціону, порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціонів), а також вимог чинного законодавства щодо оформлення результатів аукціону шляхом складення відповідних документів (протоколів про проведення аукціону, договорів купівлі-продажу майна з аукціону (або свідоцтва про продаж майна з публічних торгів), актів про передання права власності на нерухоме майно).

22. Як встановлено судами під час розгляду та вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Дельта Банк" є конкурсним і заставним кредитором, вимоги якого як заставного кредитора включено до реєстру вимог кредиторів на суму 667 714 грн, які виникли в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11214794000 та № 11215895000 від 14.09.2007, у зв'язку з чим укладено договір іпотеки № 11214794000 від 14.09.2007, за яким в іпотеку банку передано нежитлове приміщення, а саме вбудоване в третій поверх чотирьохповерхової нежитлової будівлі літ А-4 загальною площею 138,01 кв.м., в тому числі площа зального користування 40,91 кв.м. за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Карла Маркса, 49.

23. ПАТ "Дельта Банк" замовлено оцінку заставного майна і відповідно до звіту оцінювача від 09.09.2016 ринкова вартість предмета застави становила 1 112 778 грн.

24. Листом - погодженням від 23.09.2016 за № 18.5/2199 ПАТ "Дельта Банк" банк надав згоду на реалізацію майна.

25. У подальшому, на засіданні комітету кредиторів 21.10.2016 здійснено поділ майна на частини і доручено ліквідатору розпочати реалізацію заставного майна ПАТ "Дельта Банк" згідно з урахуванням листа банку від 23.09.2016 на першому аукціоні з продажу майна боржника частинами, аналогічно, така реалізація майна була погоджена господарським судом Дніпропетровської області в ухвалі від 03.11.2016 у даній справі.

26. Таким чином, ліквідатором в порядку, визначеному ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство, отримано згоду заставного кредитора та господарського суду на продаж майна банкрута, яке знаходиться в і іпотеці кредитора.

27. Відповідно до оголошення, розміщеного на сайті Вищого господарського суду України 09.12.2016 (номер публікації 38219) аукціон з продажу майна банкрута за початковою вартістю 1 112 778 грн, призначений на 28.12.2016, визнано таким, що не відбувся на підставі ч. 1 ст. 55 Закону про банкрутство, за відсутності учасників.

28. Повторний аукціон з продажу майна банкрута за початковою вартістю 890 222,40 грн, призначений на 07.02.2017, також визнано таким, що не відбувся, на підставі ч. 1 ст. 55 Закону про банкрутство, через відсутність учасників (публікація від 23.01.2017 за № 39561 на сайті Вищого господарського суду України).

29. ПАТ "Дельта Банк" 03.05.2017 надавався лист - погодження продажу майна банкрута (на другому повторному аукціоні з первісною вартістю не нижче 712 177,92 грн. та можливістю пониження її до 60% від початкової вартості. У листі також вказано, що у разі, якщо зазначене майно не буде реалізовано на другому повторному аукціоні, подальшу реалізацію майна слід окремо погодити ліквідатору з АТ "Дельта Банк".

30. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2017 суд відмовив ліквідатору у винесенні ухвали про надання згоди на продаж заставного майна на другому повторному аукціоні, з огляду на те, що особливості проведення повторного другого аукціону з продажу майна банкрутів визначені ст. 65 Закону про банкрутство, а передбачений ст. 42 Закону про банкрутство дозвіл надається на реалізацію майна боржника в цілому, а не на окрему дію з продажу майна.

31. Оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута опубліковано 24.05.2017 на веб - сайті Вищого господарського суду України під номером 43147. В оголошенні вказано дату і час проведення аукціону - 23.06.2017 о 9:30, встановлена кінцева дата і час надання заявок на участь у торгах - до 15:00 31.05.2017, визначена початкова вартість майна - 712 177, 92 грн., з можливістю зниження початкової вартості, крок аукціону - 1% від початкової вартості лоту.

32. Порядок зниження ціни на аукціоні встановлено у відповідності до ч. 4 та ч. 5 ст. 66 Закону про банкрутство. Так, за відсутності бажаючих укласти договір за початковою вартістю, ліцитатор знижує початкову вартість на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір; якщо після зниження початкової вартості виявиться бажаючий (бажаючі) укласти договір, аукціон проводиться у загальному порядку.

33. Судами встановлено, що заяви на участь в аукціоні 23.06.2017 подано двома фізичними особами: ОСОБА_8 та ОСОБА_1.

34. Аукціон проведено 23.06.2017, ліцитатором оголошена початкова вартість майна - 712 177, 92 грн, однак жоден з учасників аукціону не виявив бажання придбати лот за початковою ціною, у подальшому вартість майна знижувалась на крок аукціону, після досягнення вартості майна у 21 365, 34 грн учасники виявили бажання придбати лот, у зв'язку з чим, підвищення ціни на крок аукціону відбулось 7 разів, в результаті майно було придбано за 71 217, 79 грн учасником № 2 - ОСОБА_1, про що складено протокол від 23.06.2017, затверджений ліквідатором та організатором аукціону, визнано переможцем аукціону громадянина ОСОБА_1, а 26.06.2017 ліквідатором та покупцем укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, проданого з аукціону, 26.06.2017, підписано акт прийому - передачі майна.

35. Отже, приймаючи оскаржувані рішення, суди правомірно застосували положення ст. 42 Закону про банкрутство, якою визначено порядок надання згоди на продаж заставного майна боржника заставним кредитором або судом в разі неотримання згоди від останнього та правильно встановили, що така згода (дозвіл) надається на реалізацію майна боржника в цілому, а не на кожну окрему дію, спрямовану на реалізацію майна боржника, в тому числі на проведення окремого аукціону.

36. При цьому Закон про банкрутство (2343-12) не містить положень, які б надавали забезпеченому кредитору право обирати умови та порядок реалізації заставного майна, в тому числі і погоджувати початкову вартість.

37. Суди обох інстанції дійшли правильного висновку, що встановлення забезпеченим кредитором умов та обмежень до процедури реалізації майна банкрута суперечать положенням Закону, зокрема викладеним в абз. 2 ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство, де встановлено, що продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, в будь-якому разі здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом. Іншого порядку продажу майна, в тому числі і заставного, у ліквідаційній процедурі, ніж встановленого Законом про банкрутство, не передбачено.

38. Згідно зі ст. 43 Закону про банкрутство майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

39. У даному випадку, початкова вартість продажу заставного майна становила 1 112 778 грн, яка визначена відповідно до звіту оцінювача на замовлення заставного кредитора, отже доводи касаційної скарги про продаж заставного майна ПАТ "Дельта Банк" за суттєво нижчою ціною, ніж погоджено банком, спростовуються встановленими судами обставинами та наведеними законодавчими положеннями, як і аргументи скаржника щодо не надання останнім згоди на реалізацію заставного майна на другому повторному аукціоні, з можливістю зниження вартості, оскільки встановлення забезпеченим кредитором умов та обмежень до процедури реалізації майна банкрута суперечать положенням викладеним в абз. 2 ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство.

40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що умови договору доручення про проведення продажу майна банкрута від 06.06.2016 укладеного ліквідатором банкрута та Криворізькою універсальною товарною біржею та укладеної додаткової угоди № 3 щодо умов проведення другого повторного аукціону від 17.05.2017, узгоджуються з положеннями ст. 65, 66 Закону про банкрутство.

41. У разі закінчення аукціону без визначення переможця проводиться повторний аукціон зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків та з можливістю подальшого зниження початкової вартості на самому аукціоні, але не нижче, ніж до граничної вартості, - 50 відсотків початкової вартості (наприклад, майно має початкову вартість 100 грн.; відповідно на першому повторному аукціоні вартість майна становить 80 грн., але може бути знижена до 40 грн.). При цьому про наведене зазначається у відповідному оголошенні.

42. Другий повторний аукціон проводиться зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків від вартості першого повторного аукціону та за відсутності бажаючих укласти договір початкова вартість знижується на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір (відповідно на другому повторному аукціоні вартість майна становить 60 грн., але може бути знижена до 1 грн.).

43. Можливості проведення третього повторного аукціону Законом про банкрутство (2343-12) не передбачено.

44. Таким чином, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що визначення початкової вартості на перший, повторний та другий повторний аукціони відповідають вимогам Закону про банкрутство, а також договору про надання послуг з організації аукціону.

45. Відповідно ст. 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

46. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

47. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

48. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

49. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, касаційний суд не вбачає.

50. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за її подання покладається на ПАТ "Дельта Банк".

Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі №904/3719/15 залишити без задоволення.