Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю арбітражного керуючого Терещука О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу арбітражного керуючого Терещука О.В.

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2017

та ухвалу господарського суду Житомирської області від 30.05.2017

у справі № 3/67-Б

за заявою Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирської області

до ТОВ "Коростеньпостач"

про визнання банкрутом, -

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.06.2007 було порушено провадження у справі № 3/67-Б про банкрутство ТОВ "Коростеньпостач" згідно норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013).

Постановою господарського суду Житомирської області від 12.07.2007 у справі №3/67-Б ТОВ "Коростеньпостач" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Коростенську ОДПІ.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.04.2008 у справі №3/67-Б припинено повноваження Коростенської ОДПІ як ліквідатора ТОВ "Коростеньпостач" та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Терещука О.В.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 30.05.2017 у справі №3/67-Б затверджено звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Терещука О.В. та ліквідаційний баланс ТОВ "Коростеньпостач", ліквідовано юридичну особу - банкрута - ТОВ "Коростеньпостач", провадження у справі припинено.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 30.05.2017 у справі №3/67-Б (суддя Лозинська І.В.) затверджено звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Терещука О.В. про оплату його послуг в ліквідаційній процедурі ТОВ "Коростеньпостач" в розмірі 11 375,00 грн.; відмовлено в задоволенні клопотання ліквідатора Терещука О.В. №02-02/04/11 від 16.01.2017 з врахуванням пояснення від 29.05.2017 №02-02/04/30 про стягнення оплати послуг в розмірі 195 612,71 грн. та витрат в розмірі 74 430,13 грн. за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 (головуючий суддя - Мамченко Ю.А., судді: Саврій В.А., Дужич С.П.) ухвалу господарського суду Житомирської області від 30.05.2017 у справі № 3/67-Б залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, арбітражний керуючий Терещук О.В. звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2017, ухвалу господарського суду Житомирської області від 30.05.2017 по справі № 3/67-Б та ухвалити нове рішення, яким задовольнити уточнене клопотання ліквідатора Терещука О.В. від 11.05.2017 №02-02/04/26 про стягнення оплати послуг та понесених витрат за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог в обсязі згідно розрахунку (уточненого) сум оплату послуг арбітражного керуючого Терещука О.В. за здійснення повноважень ліквідатора ТОВ "Коростеньпостач" та невідшкодування витрат ліквідатора на проведення ліквідаційної процедури ТОВ "Коростеньпостач", які підлягають стягненню за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог включених до реєстру вимог кредиторів доданого в якості додатку до пояснення ліквідатора ТОВ "Коростеньпостач" від 29.05.2017 №02-02/04/30, а саме з оплати послуг в сумі 206 987,71 грн.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень ліквідатор банкрута зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Зокрема, заявник касаційної скарги посилається на те, що:

- під час виконання своїх повноважень ліквідатор діяв сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника і його кредиторів. Свої дії (в тому числі і витрати на здійснення ліквідаційної процедури) ліквідатор погоджував з комітетом кредиторів та інформував суд. Зазначене підтверджується протоколами засідань комітету кредиторів боржника;

- питання щодо неналежного виконання арбітражним керуючим Терещуком О.В. повноважень ліквідатора у даній справі кредиторами та учасниками не порушувалось, жодної скарги на дії ліквідатора не надходило;

- у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

- право арбітражного керуючого на отримання винагороди за свої послуги нормами Закону про банкрутство не ставиться в залежність від підстав порушення (особлива чи загальна процедури банкрутства) чи обставин, пов'язаних із припиненням провадження у справі про банкрутство, а також статусу арбітражного керуючого (розпорядник майном, ліквідатор).

У відзиві на касаційну скаргу Коростенська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирської області проти поданої касаційної скарги заперечує та просить оскаржувані ухвалу та постанову залишити без змін. Обґрунтовуючи свою позицію, кредитор посилається на те, що:

- комітетом кредиторів було вирішено питання щодо оплати послуг арбітражному керуючому Терещуку О.В., згідно якого дана оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів від реалізованого майна боржника;

- кредиторами не було створено фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (ліквідатора), відтак суд не має жодних правових підстав покладати судові витрати на кредиторів (повністю або пропорційно розміру їх грошових вимог);

- комітет кредиторів не погодив стягнення оплати послуг та витрат арбітражного керуючого Терещука О.В за рахунок кредиторів пропорційно їх грошовим вимогам, включених до реєстру вимог кредиторів, у зв'язку з відсутністю джерел фінансування;

- Коростенська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирської області є бюджетною організацією і утримується повністю за рахунок коштів державного бюджету.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення арбітражного керуючого Терещука О.В., перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.11.2010 у справі №3/67-Б затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ТОВ "Коростеньпостач" і, зокрема: вимоги Коростенської ОДПІ на суму 414 456,92 грн. основного боргу віднесено до третьої черги задоволення вимог кредиторів; вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у Коростенському районі на суму 220,90 грн. основного боргу віднесено до другої черги задоволення вимог кредиторів; вимоги Виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 855,16 грн. основного боргу віднесено до другої черги задоволення вимог кредиторів; вимоги УПФУ в м. Коростені на суму 20 990,56 грн. основного боргу віднесено до другої черги задоволення вимог кредиторів; вимоги Коростенського міського центру зайнятості на суму 674,75 грн. основного боргу віднесено до другої черги задоволення вимог кредиторів; вимоги ОСОБА_5 на суму 100 000,00 грн. віднесено до четвертої черги задоволення вимог кредиторів. Внесено окремо до реєстру кредиторів відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати за три місяці роботи, що передували порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин на загальну суму 31950, 90 грн. боргу - до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.05.2017 виключено з реєстру вимог кредиторів ТОВ "Коростеньпостач" вимоги ОСОБА_5 на суму 100 000,00 грн та вимоги щодо виплати заробітної плати за три місяці роботи, що передували порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин на загальну суму 31950, 90 грн. боргу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, арбітражний керуючий Терещук О.В. виконує обов'язки ліквідатора банкрута - ТОВ "Коростеньпостач" з 15.04.2008 по даний час.

Протоколом №5 засідання комітету кредиторів від 24.10.2011 було погоджено розмір оплати послуг ліквідатора ТОВ "Коростеньпостач" Терещука О.В. - 2 мінімальні заробітні плати. З метою відшкодування понесених витрат встановлено щомісячний кошторис на придбання та оплату канцтоварів у сумі 150 грн., послуг зв'язку у сумі 200 грн., поштових витрат у сумі 100 грн. Оплату добових та транспортних витрат (пальне та проїзд іншим транспортом) вирішено здійснювати на підставі наданих документів згідно норм та вимог чинного законодавства, але з обов'язковим погодженням їх на засіданні комітету кредиторів.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.10.2011 у справі №3/67-Б, серед іншого, було затверджено ліквідатору банкрута - арбітражному керуючому Терещуку О.В. оплату послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень з моменту призначення - 15.04.2008.

У справі, що переглядається, ухвалами господарського суду Житомирської області від 10.06.2015, від 25.08.2015, від 24.09.2015, від 15.03.2016, від 20.09.2016, від 12.12.2016 було затверджено ліквідатору ТОВ "Коростеньпостач" - арбітражному керуючому Терещуку О.В. оплату послуг за період виконання ним повноважень ліквідатора та звіти про оплату послуг за виконання повноважень ліквідатора та відшкодування витрат за період виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "Коростеньпостач" (за певні періоди та у відповідних сумах).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Терещук О.В. звернувся до господарського суду з клопотанням №02-02/04/11 від 16.01.2017 про стягнення оплати послуг та витрат за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог, з врахуванням пояснення №02-02/04/30 від 29.05.2017, в якому вказано про стягнення за рахунок кредиторів оплату послуг у сумі 206 987,71 грн. та 74 430,13 грн. витрат.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, ухвалюючи рішення, зокрема, про відмову у стягненні оплати послуг та понесених витрат ліквідатора у ліквідаційній процедурі за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог виходив з того, що загальне імперативне правило Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) щодо обов'язку кредитора сплатити винагороду арбітражному керуючому закріплено як в старій редакції цього Закону, так і в новій - лише розпорядникові майна. Платити свої кошти в подальшому - це право кредитора. Для створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого має бути виражена узгоджена воля кредиторів. Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачено право суду щодо зобов'язання кредиторів створити такий фонд. Тому, у разі не створення або відмови комітету кредиторів від створення такого фонду, суд не має жодних правових підстав покладати судові витрати на кредиторів (повністю або пропорційно кількості їх грошових вимог). Крім того, на думку суду першої інстанції, застосовуючи такий крайній захід, як покладення на кредиторів обов'язку з відшкодування пропорційно розміру їх грошових вимог у ліквідаційній процедурі, необхідно переконатися у виключності обставин справи, які б з переконливістю доводили неможливість задоволення вказаних вимог за рахунок інших, передбачених законом джерел.

Однак, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення даного спору було неправильно застосовано норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , які регулюють питання оплати послуг та витрат ліквідатора у ліквідаційній процедурі, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.- 4-1 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) справи про банкрутство розглядаються господарськими судами в порядку провадження, передбаченому ГПК (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Провадження по даній справі про банкрутство ТОВ "Коростеньпостач" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, чинній до 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Згідно норм ст. 3-1 Закону про банкрутство надання послуг професійного арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Частиною 4 статті ст. 3-1 Закону про банкрутство встановлено, що арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство - арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду. Ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Частиною 6 ст. ст. 3-1 Закону про банкрутство встановлено, що при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 3-1 Закону про банкрутство, оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Вказаною нормою також передбачено, що оплата послуг арбітражного керуючого за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею. Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору).

Розмір та порядок оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство (ч. 14 ст. 3-1 Закону про банкрутство).

Згідно вимог Закону про банкрутство, у справі про банкрутство арбітражний керуючий виконує покладені на нього судом обов'язки та, відповідно, здійснює діяльність арбітражного керуючого на платній основі.

За приписами норм ч. 16 ст. 3-1 Закону про банкрутство звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Тобто, не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги арбітражного керуючого Терещука О.В. щодо порядку розподілу витрат та послуг ліквідатора, а аргументи Коростенської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирської області, викладені у відзиві на касаційну скаргу, такими, що суперечать вимогам Закону про банкрутство.

Так, зокрема, є неправомірним твердження ОДПІ про здійснення оплати послуг ліквідатора виключно за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, оскільки норми ч. 1 п. 12 ст. 3-1 Закону про банкрутство визначають декілька джерел для здійснення оплати цих послуг, в тому числі і за рахунок коштів кредиторів.

Отже, виходячи з приписів наведених норм Закону про банкрутство та обставин справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ліквідатора банкрута про стягнення оплати послуг та понесених ним витрат у ліквідаційній процедурі за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог.

Таким чином, згідно норм ст. 311 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 та ухвала господарського суду Житомирської області від 30.05.2017 у справі № 3/67-Б підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вище викладене, надати належну оцінку заявленим ліквідатором вимогам, зокрема, стосовно сум, що підлягають стягненню і порядку їх розподілу, та прийняти законне і обґрунтоване рішення у відповідності до вимог Закону про банкрутство, які регулюють питання нарахування, оплати, відшкодування витрат арбітражного керуючого (ліквідатора) та оплати його послуг.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 ), вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі № 3/67-Б підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 ) судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Терещука О.В. задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 та ухвалу господарського суду Житомирської області від 30.05.2017 у справі № 3/67-Б скасувати.

Справу № 3/67-Б направити на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.