1. 17.12.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Чернівцігаз" укладено Договір транспортування природного газу № 1512000721 (далі - Договір), згідно з яким, серед інших послуг, ПАТ "Укртрансгаз" зобов'язалося надати послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї. Пунктом 2.2. Договору встановлено, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 17.1 Договору, він набирає чинності з дня його укладання і діє до 31 грудня 2016 року, а умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме, з 01 грудня 2015 року.

2. У вересні-листопаді 2016 р. відповідач на виконання Договору отримав від позивача природний газ на суму 97 299 726, 60 грн.

3. У період з 26.12.2016 до 21.02.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Департаментом фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації, ТОВ "Чернівцігаззбут", ПАТ "Чернівцігаз", ПАТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз України" було підписано низку Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. Загальна сума згаданих підписаних Спільних протокольних рішень становить 97 299 727,60 грн, що дорівнює вартості поставки газу у вересні-листопаді 2016 р.

4. 05.01.2017 ПАТ "Укртрансгаз" подало даний позов з проханням стягнути борг по оплаті послуг по балансуванню обсягів природного газу у вересні та жовтні 2016 року у сумі 76 629 762, 60 грн та додатково стягнути з відповідача 1 814 537, 60 грн пені, 194 414, 74 грн - три проценти річних та 45 290, 52 грн інфляційних втрат.

5. При цьому у другій половині січня 2017-першій половині лютого 2017 позивач отримав частину оплати за поставлений газ за Спільними протокольними рішеннями і на момент вирішення спору непогашеним є борг у сумі 32 860 251, 24 грн (частина за жовтень 2016 - 12 190 251, 24 грн та 20 670 000 грн за листопад 2016), про що свідчить текст пояснень позивача (т.1, а.с. 143).

6. 27.02.2017 ПАТ "Укртрансгаз" подало до суду заяву про збільшення позовних вимог, вимагаючи оплати послуг з балансування обсягів природного газу, наданих у листопаді 2016 року на суму 20 670 000 грн, довівши суму основних вимог до розміру 97 299 726, 60 грн та нарахувавши на зазначену суму додатково 1 814 537, 60 грн пені, три проценти річних у розмірі 194 414, 74 грн та інфляційні втрати у сумі 45 290, 52 грн, визначивши у кінцевому рахунку загальну суму стягнення у розмірі 99 353 969, 46 грн (т.1, а.с. 90).

7. 22.02.2017 ухвалою Господарського суду Чернівецької області заяву про збільшення позовних вимог було прийнято до розгляду (т.1, а.с. 105).

Обґрунтування позову (позиції позивача у суді першої інстанції)

8. Позивач у матеріально-правовому сенсі обґрунтував поданий позов наявністю господарського договору між сторонами спору та послався на норми статей 526, 530, 612, 625, 903 ЦК України, абзац 1 частини першої статті 193, частину третю статті 198 ГК України, а також на Кодекс газотранспортної системи.

9. Фактично позивач посилався на норми права, що обґрунтовують необхідність виконання взятих на себе відповідачем договірних зобов'язань належним чином. При цьому позивач наполягав на необхідності нарахування пені, трьох відсотків річних та збитків від інфляції за порушення відповідачем договірних зобов'язань, що випливають з Договору.

Обґрунтування відзиву (позиції відповідача у суді першої інстанції)

10. Відповідач у своєму відзиві заперечував проти задоволення позову з огляду на статтю 7, частину другу статті 12 ГК України у частині різноманітності регулювання державою господарських відносин, необхідності незастосування штрафних санкцій, 3 відсотків річних та відшкодування збитків від інфляції, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) "Про затвердження деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій" такі платежі не нараховуються, оскільки держава змінила характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними відносин.

11. Додатково відповідач посилався на те, що згідно зі статтею 174 ГК України господарські зобов'язання виникають із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність. У даному випадку, згідно з частиною 4 статті 11 ЦК України права та обов'язки у сторін спору виникли безпосередньо з актів органів державної влади, і реалізація таких прав та обов'язків залежить від надання державою пільг та субсидій певним верствам населення. У результаті подібного регулювання відповідач може добросовісно виконувати свої зобов'язання за договором лише у випадку надання фінансування з фондів державного бюджету, яким би покривалися борги відповідача перед позивачем за поставлений газ. При цьому прострочення платежів у будь-якому разі має виникати, оскільки процес споживання поставленого газу кінцевим споживачем пов'язаний з процесом оформлення обсягів такого спожитого газу з урахуванням категорії конкретного споживача, обрахування загального обсягу спожитого газу в розрізі категорій, що займає великий проміжок часу.

12. З огляду на це відповідач наполягав на відсутності своєї вини у невиконанні своїх зобов'язань за Договором як обов'язкової умови настання відповідальності за невиконання зобов'язання згідно зі статтями 610, 614 ЦК України. А з огляду на погашення боргів за Спільними протокольними рішеннями відповідач не має платити на користь позивача пеню, три відсотки річних та збитків від інфляції, у чому відповідач додатково посилається на практику Верховного Суду України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13. 20.03.2017 рішенням Господарського суду Чернівецької області у задоволенні позову відмовлено. При цьому судом першої інстанції встановлено суму непогашеного на момент винесення судом першої інстанції рішення по суті спору у розмірі 32 860 251, 24 грн. Залишок боргу було погашено відповідачем згідно зі Спільними протокольними рішеннями.

14. Окрім того судом першої інстанції зроблено висновок про те, що Спільні протокольні рішення визначили інший спосіб та строк проведення розрахунків, ніж передбачено Договором, а тому у задоволенні позову має бути відмовлено. Сутність "іншого способу та строку проведення розрахунків" судом першої інстанції не конкретизовано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

15. 29.05.2017 постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

16. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що одним з принципових питань, що їх поставив апелянт (позивач) у своїй апеляційній скарзі є наступні питання:

а) природи спірного обсягу газу (технологічні витрати на власні потреби);

б) природи Спільних протокольних рішень як додаткових угод до договору.

17. У мотивувальній частині постанови суд апеляційної інстанції зазначив, що, підписавши згадані спільні протокольні рішення, сторони визначили інший спосіб та строк проведення розрахунків, ніж передбачено Договором. Сутність "іншого способу та строку проведення розрахунків" судом апеляційної інстанції не конкретизовано.

18. При цьому, аналізуючи природу спірного обсягу газу, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку: "Доводи позивача про те, що вказана заборгованість виникла в зв'язку із використанням газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби (негативний місячний баланс) судом не приймаються з наступних підстав.

Послуга балансування є складовою послуги транспортування за договором від 17.12.2015 № 1512000721 відповідно до п. 9 глави 1 розділу XI Кодексу газотранспортної системи.

Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету та встановлено перелік органів, які уповноважені встановлювати факт наявності підстав для такого порядку розрахунків. Матеріали справи свідчать, що підписання Спільних протокольних рішень уповноваженими державними органами, а саме: Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Департаментом фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації, ТОВ "Чернівцігаззбут", ПАТ "Чернівцігаз", ПАТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз України" є підтвердженням встановлення факту наявності підстав для такого порядку розрахунків".

19. Крім того, було зазначено, що на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції всі Спільні протокольні рішення були підписані усіма сторонами, а також були долучені до матеріалів справи квитанції з оплати основної суми боргу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача по справі)

20. Звертаючись з касаційною скаргою, ПАТ "Укртрансгаз" просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.03.2017 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача. При цьому наголошує на ігноруванні судом першої та апеляційної інстанцій природи спірного газу як газу призначеного для власних виробничих потреб (ВТВ), що унеможливлює поширення на нього режиму пільг та субсидій.

21. Додатково ПАТ "Укртрансгаз" посилається на порушення низки норм ЦК (435-15) та ГК України (436-15) , зокрема, норм статей 509, 526, 530, 611, 612, 629, 651 ЦК України, статті 230 ГК України, що регулюють питання свободи договору та підкреслює незаконність дій судів першої та апеляційної інстанцій щодо оцінки господарських відносин, які склалися між сторонами спору з точки зору впливу на них норм адміністративного та бюджетного законодавства.

Зокрема, ПАТ "Укртрансгаз" наголошує на ігноруванні судами першої та апеляційної інстанцій змісту п. 5.3. Спільних протокольних рішень, яким встановлено, що такі Спільні протокольні рішення є дійсними лише у разі проведення відповідного фінансування. Тому, на думку ПАТ "Укртрансгаз", у частині неоплаченого по Спільних протокольних рішеннях боргу за жовтень та листопад 2016 року на загальну суму 32 860 251, 24 грн (частина за жовтень 2016 - 12 190 251, 24 грн та 20 670 000 грн за листопад 2016) вимоги мають бути задоволені.

22. Окремо ПАТ "Укртрансгаз" посилається на порушення судами норм Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема, статті 92 у частині регулювання засад цивільно-правової відповідальності виключно законами та статті 129 у частині порушення засад законності та рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

23. Також скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм статті 32 ГПК України та статті 34 ГПК України у частині допустимості доказів, статті 43 ГПК України у частині порушення принципу повноти дослідження доказів у їх сукупності.

Б. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

24. У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права та на погашення сум наданих позивачем послуг, які складають предмет позову, просить залишити судові рішення без змін.

В. Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні представники сторін підтримали наведені в касаційній скарзі та у відзиві на неї доводи. При цьому представник ПАТ "Укртрансгаз" не заперечував і погодився з твердженнями представника відповідача про погашення суми боргу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

25. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 6 Право на справедливий суд

1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру

26. Рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994.

29. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

27. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (у редакції від 06.11.1991)

a. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

b. Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

28. Верховний Суд констатує, що позовні вимоги складали сума основного боргу, що становила 97 299 726, 60 грн, а також 1 814 537, 60 грн пені, три проценти річних у розмірі 194 414, 74 грн та інфляційні втрати у сумі 45 290, 52 грн. При цьому, як зазначено в постанові суду апеляційної інстанції та підтверджено сторонами у судовому засіданні, відповідачем було погашено суму основного боргу, що свідчить про безпідставність доводів касаційної скарги про необхідність стягнення неоплаченого боргу на суму 32 860 251, 24 грн.

29. Щодо тверджень в касаційній скарзі про неправильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 7 ГК України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз". Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) (далі - Порядок).

Аналіз змісту Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.

Згідно пункту 1 Порядку цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" (надалі - субвенція).

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг - а саме витрат на придбання природного газу у гарантованого постачальника, його транспортування магістральними та внутрішньопромисловими газопроводами, переміщення розподільними газопроводами.

Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то Постанова КМУ від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) .

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Відповідно, на виконання зазначеного вище Порядку за участю як позивача так і відповідача укладались Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

Підписання Спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Держава, шляхом запровадження спеціалізованих нормативних актів, виконання яких поклала на свої інститути влади, запровадила новий механізм взаєморозрахунків між сторонами даного спору, чим внесла в господарські правовідносини відповідача та позивача елементи адміністративного та бюджетного права.

Покладення обов'язків щодо оформлення та підписання відповідних документів, у даному випадку Спільних протокольних рішень, на органи державної влади, позбавило відповідача можливості самостійно впливати в повній мірі на правовідносини за договором транспортування природного газу стосовно виконання обов'язку з оплати послуг балансування обсягів природного газу.

Таким чином, відповідач, не маючи реального правового впливу на дані правовідносини, не може відповідати за невиконання або неналежне виконання обов'язків за спірним Договором.

Разом з тим, укладаючи Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами.

Із змісту Спільних протокольних рішень вбачається, що ними передбачалось надання державою коштів на погашення заборгованості за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню послуг, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000721.

Підписання Спільних протокольних рішень свідчить, що сторони даного спору фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу та погодились, що оплата наданих послуг з транспортування газу за договором від 17.12.2015 № 1512000721 підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі Спільних протокольних рішень.

30. Разом з тим, для стягнення пені, передбаченої умовами договору, та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, визначених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата за послуги з транспортування газу була здійснена поза межами порядку, встановленого Спільними протокольними рішеннями.

Отже, відповідач на виконання умов Договору та Спільних протокольних рішень повністю розрахувався за послуги з балансування обсягів природного газу, не прострочив виконання грошового зобов'язання, що свідчить про відсутність підстав для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

31. Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 09.09.2014 у справах № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, № 5011-1/1043-2012-45/528-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 та від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13.

32. Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493 (z1378-15) ( зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (z1378-15) ), а не як помилково зазначено судами першої та апеляційної інстанції - пунктом 9 глави 1 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи - встановлено, що послуга балансування є складовою послуги транспортування. Тобто послуга балансування, заборгованість за якою була предметом позовних вимог, не є виробничо-технологічними витратами та нормованими витратами, як на тому наполягає у касаційній скарзі ПАТ "Укртрансгаз".

33. Доводи скаржника щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень Конституції України (254к/96-ВР) та процесуальних норм в частині повноти оцінки доказів судова колегія вважає безпідставними, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994.

Крім того, аналізуючи через призму статті 43 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У нинішній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Таким чином, оскільки оскаржені судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги ПАТ "Укртрансгаз" і про залишення без змін постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.03.2017.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (2147а-19) , Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду