розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 травня 2018 року та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Великоолександрівського відділення Бериславського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними дій і скасування адміністративного протоколу та постанови,

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великоолександрівського відділення Бериславського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання дій неправомірними та скасування адміністративного протоколу серії БР № 047002 від 08 березня 2017 року і постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 387198 від 08 березня 2017 року.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 травня 2018 року адміністративний позов повернутий позивачеві.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вищевказану ухвалу заявнику.

Постановою Верховного суду від 08 листопада 2018 року ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року скасовано, а справу направлено до П?ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 травня 2018 року залишено без змін.

Суд першої інстанції, залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 та у подальшому повертаючи її позивачу, з чим погодився і апеляційний суд, виходив з того, що такий позов поданий з пропуском строку звернення до адміністративного суду, а підстав для його поновлення не вбачається.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач просить скасувати їх, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08 березня 2017 року інспектором СРПП В-Олександрівського ВП лейтенантом поліції Лємєшовим Д.Ю. була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в атоматичному режимі серії БР №387198 за ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_1, а також прокол серії БР № 047002 від 08 березня 2017 року за ч. 2 ст. 130 КУпАП, отримати який позивач відмовився.

21 та 24 березня 2017 року позивач звернувся до прокуратури В-Олександрівського р-ну, Херсонської області зі скаргами на незаконні дії інспектора СРПП В-Олександрівського ВП лейтенанта поліції Лємєшова Д.Ю.

23 березня та 26 квітня 2017 року ОСОБА_1 подав до В-Олександрівського районного суду Херсонської області скарги на незаконні дії інспектора СРПП Великоолександрівського ВП Бериславського ВП ГУНП України Херсонської області лейтенанта поліції Лємєшова Д.Ю., які були повернуті позивачу для подальшого звернення до суду в адміністративному порядку.

15 і 30 червня 2017 року до Генеральної прокуратури України позивачем було подано заяви на незаконні дії інспектора СРПП Великоолександрівського ВП Бериславського ВП ГУНП України Херсонської області лейтенанта поліції Лємєшова Д.Ю.

З адміністративним позовом позивач звернувся до суду 24 квітня 2018 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком про наявність факту пропуску у даному випадку встановленого законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАСУ унормовано, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При цьому, звернення до прокуратури та суду із заявами та скаргами, про які йде мова вище, та на що позивач вказує у клопотанні про поновлення строку звернення до суду як на поважні підстави пропуску цього строку, за даних конкретних умов, ураховуючи тривалий проміжок часу, що минув після вчинення позивачем вказаних дій, є неповажними підставами для поновлення пропущеного строку, про що вірно вказано судами, рішення яких оскаржується у даній справі.

За таких умов, колегія суддів вважає, що ухвала Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 травня 2018 року та постанова П?ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судами не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 травня 2018 року та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у даній справі залишити без змін.