03.01.2017 Приватне акціонерне товариство "Черкаський асфальтобетонний завод" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради 89781,80 грн з них 46000 грн несплаченого авансу згідно з рамковою угодою № 178-468 від 30.04.2014; 3% річних у розмірі 3640,93 грн, інфляційних втрат у розмірі 40140,87 грн. Позов обґрунтовано доводами позивача про неналежне виконання відповідачем зобов'язань рамкової угоди № 178-468 від 15.09.2011, пунктом 4.1 якої на відповідача, як замовника послуг, покладено обов'язок перерахувати підряднику (позивачу) аванс у розмірі 30% від ціни угоди; враховуючи приписи статті 625 Цивільного кодексу України та керуючись нормами статей 610- 612 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути суму авансу та застосувати до відповідача відповідальність за неналежне виконання угоди у вигляді річних та інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що своїми діями сторони змінили порядок виконання робіт, позивач почав виконувати роботи без передплати, надавши акти виконаних робіт, які відповідач оплатив; з сторони відповідача прострочення грошового зобов'язання за виконання робіт не відбулося, відтак, у позивача відсутні підстави й для вимоги про стягнення з відповідача річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.03.2017 (суддя Дорошенко М.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 46000 грн авансу; 40140,87 грн інфляційних нарахувань; 3640,93 грн, 3% річних та 1378 грн витрат на сплату судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 (судді: Андрієнко В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Власов Ю.Л.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди в порушення приписів статей 610, 611, 625 Цивільного кодексу України дійшли помилкових висновків, що відповідач є боржником по відношенню до позивача, невірно застосувавши статтю 693 вказаного Кодексу щодо визначення поняття авансу; суди залишили поза увагою доводи відповідача, що позивач своїми діями змінив порядок виконання робіт, розпочавши роботи без внесення авансу відповідачем, при цьому за виконані роботи позивач надав відповідачу акти виконаних робіт, які останній оплатив у сумі, що значно перевищувала суму погодженого умовами угоди авансу.

Слід зазначити, що відповідач у прохальній частині касаційної скарги допустив описку в одному з пунктів щодо номеру справи, однак зміст скарги та решта пунктів прохальної частини відображають та дають змогу пересвідчитися у суті вимог скаржника щодо скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у справі № 925/31/17.

Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.02.2016 у справі 925/1934/15 за позовом Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" про стягнення 803373,58 грн позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" на користь Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради 681630 грн 10 коп. пені, 121 743 грн 48 коп. штрафу, 12050 грн 60 коп. витрат на сплату судового збору. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016, рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2016 у справі 925/1934/15 залишено без змін.

Цим рішенням суду встановлено, що 30.04.2014 Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, як генеральний замовник, Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, як замовник, та публічне акціонерне товариство "Черкаський асфальтобетонний завод", як підрядник, за результатом проведення процедури закупівлі в одного учасника уклали між собою рамкову угоду № 178 - 468 (далі - Угода), за умовами якої підрядник зобов'язався виконати додаткові роботи з "Будівництва зливної каналізації по вул. Козацькій" в м. Черкаси до робіт, визначених договором підряду від 15.09.2011 № 468 (далі - об'єкт), за переліком, обсягами робіт та використовуючи матеріали, наведеними в додатках №№ 1-4 Угоди, які є невід'ємними її частинами, а також згідно з проектно-кошторисної документацією на виконання цих робіт.

Відповідно до пункту 3.1 Угоди її ціна становить 6167289,00 грн з урахуванням ПДВ.

Пунктами 3.2 та 3.3 Угоди визначено, що її ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Платіжні зобов'язання замовника перед підрядником за Угодою виникають за наявності у замовника відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань).

Суд встановив, що пунктом 4.1 Угоди передбачено, що протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту її підписання сторонами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 (1404-2006-п) замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 30 % від ціни Угоди, який підрядник зобов'язується використати на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій та виробів протягом 3 місяців з моменту отримання цих коштів. По закінченню вищевказаного терміну, протягом 1 робочого дня невикористана сума авансу має бути повернута замовнику.

За умовами пункту 4.2 Угоди остаточний розрахунок за виконані роботи, здійснюється протягом 60 банківських днів з моменту і на підставі підписаних замовником і підрядником актів виконаних робіт за формами № КБ-2в, № КБ-3. У разі затримки бюджетного фінансування та/або затримки здійснення платежів не з вини замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Пунктом 5.1 Угоди визначено, що Підрядник зобов'язаний розпочати роботи за Угодою протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання ним на свій розрахунковий рахунок авансу згідно п. 4.1 Угоди (за умови виконання замовником вимог п. 6.1.1. Угоди і завершити виконання робіт з будівництва Об'єкту протягом 9 місяців з дати укладення Угоди з урахуванням графіку виконання робіт наведеного у додатку № 5 до Угоди. В органах казначейської служби Угода зареєстрована 16.07.2014.

Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради аванс у встановлений Угодою строк не перерахував, однак позивач виконав роботи на загальну суму 3732419,30 грн.

15.09.2014 представники сторін підписали акти виконаних робіт форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 по вказаному об'єкту № 1 на суму 3089738,60 грн та № 3 на суму 108079,31 грн. 03.10.2014 сторони підписали також акт № 2 на суму 534601,40 грн по цій Угоді.

Ці акти були оплачені через казначейський рахунок позивача в період з 22.09.2014 по 08.10.2014 в повному обсязі.

Наведені вище обставини суди визнали в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановленими, тобто, такими, що не потребують додаткового дослідження та доказування, в тому числі й ту обставину, що відповідач не виконав обов'язок, передбачений пунктом 4.1 Угоди.

Станом на час розгляду справи угода сторін є чинною.

Підставою звернення Приватного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" до суду стало невиконання відповідачем передбаченого пунктом 4.1 Угоди зобов'язання щодо перерахування позивачу протягом п'яти банківських днів з моменту підписання Угоди авансу у розмірі 30% від ціни Угоди по час звернення з позовом; крім сплати частини авансу у сумі 46000 грн, з суми всієї суми авансу, який на думку позивача є несплаченим, позивач просив стягнути з відповідача передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування у сумі 40140 грн 87 коп. і 3% річних у сумі 3640 грн 93 коп., нарахованих на заявлену до стягнення частину авансу за період прострочення її сплати з 13.05.2014 по 30.12.2016.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення відповідачем, як замовником робіт, умов погодженої сторонами рамкової угоди та вказав, що часткове виконання позивачем робіт за угодою без одержання авансу, підписання сторонами актів приймання виконаних робіт і оплата відповідачем виконаних робіт не припинили і не змінили зобов'язання відповідача щодо перерахування позивачу авансу. Враховуючи відсутність доказів вчасного виконання зобов'язання, передбаченого пунктом 4.1 угоди, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, стягнення суми авансу та передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України відповідальності за вказане порушення.

Переглядаючи справу у повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду також вказав, що невиконання відповідачем зобов'язання щодо перерахування позивачу авансу у розмірі 30% від ціни Угоди порушило право позивача на своєчасне одержання ним суми авансу, відтак в порядку захисту цього порушеного права позивач вправі вимагати примусового виконання відповідачем вказаного грошового зобов'язання в натурі шляхом стягнення з відповідача на свою користь заявленої у позові частини авансу у сумі 46000 грн, а також передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань та 3% річних.

Судова колегія зазначає, що відповідно до приписів частини першої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожна особа (суб'єкт господарювання) має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом примусового виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, договорів та інших правочинів.

Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами першою та другою статті 875 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно змісту статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Норми, аналогічні нормам статтею 854 Цивільного кодексу України, передбачають і частини 5 та 6 статті 321 Господарського кодексу України.

Враховуючи зміст договору та положення наведеного вище законодавства, судова колегія зазначає, що права підрядника у разі невиконання замовника сплатити аванс не зводяться лише до можливості зупинити виконання свого обов'язку чи відмовитися від нього, передбачають можливість вимагати перерахування простроченого авансу від замовника.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи призначення авансу відповідно до умов укладеного договору, а також реальну можливість знецінення коштів, призначених на покриття витрат на придбання матеріалів для виконання договору та, відповідно, збільшення витрат позивача за договором, компенсація знецінення таких коштів не суперечить положенням статті 625 Цивільного кодексу України про нарахування інфляційних втрат.

Водночас суди попередніх інстанцій не надали оцінку доводам відповідача про те, що сплачені ним за час дії договору кошти значно перевищують суму належного до сплати авансу, не врахували, що за своєю правовою природою аванс є сумою, яка видається наперед у рахунок належних платежів за товари, роботи, послуги та що за наявності вже виконаних робіт здійснити окремий платіж як попередню оплату за них же є неможливим.

Залишивши поза увагою наведені вище обставини, суди дійшли помилкового висновку щодо змісту зобов'язання відповідача, а також періоду прострочення цього зобов'язання, відтак, невірно обчислили інфляційні та річні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті - 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, залишили поза увагою норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення цього справи, що є підставою для направлення справи на новий розгляд, під час якого судам слід перевірити доводи відповідача про розмір та період здійснених фактичних платежів та визначити дійсний період прострочення відповідача у сплаті авансу.

На підставі викладеного, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, пунктом 3 статті - 111-9, статтями - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 у справі № 925/31/17 Господарського суду Черкаської області та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2017 скасувати.