Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Євсікова О.О., суддів Кролевець О.А., Малетича М.М., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 (головуючий суддя Хачатрян В.С., судді Медуниця О.Є., Шепітько І.І.) у справі № 917/1008/16 Господарського суду Полтавської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод", 2. Приватного акціонерного товариства "Росава" про стягнення 84.114.046,75 грн., за участю представників позивача Семенчук В.Ю., відповідача-1 Олійник Л.М., Чирва І.М., відповідача-2 Ольшевський І.П., Поліщук А.А.,

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 призначено у справі № 917/1008/16 судову економічну експертизу, проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені М.С. Бокаріуса, провадження у справі № 917/1008/16 зупинено до закінчення проведення призначеної судової експертизи.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема ст. 79 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.08.2016 у справі № 917/1008/16 позов задоволено повністю: стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" та Приватного акціонерного товариства "Росава" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" 3.000.405,00 грн. заборгованості за кредитом, 66.342.172,35 грн. процентів за користування кредитом, 642.563,72 грн. пені за прострочення погашення основної заборгованості, 14.128.905,68 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення місцевого суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" було прийнято до провадження.

В ході апеляційного провадження Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" звернулось до суду з клопотанням про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 вказане клопотання задоволено частково: призначено у справі № 917/1008/16 судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено такі питання:

- який розмір заборгованості ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1280м-08 від 26.12.2008 з урахуванням додаткових угод до нього станом на 28.05.2016 згідно документів бухгалтерського обліку ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит";

- який розмір заборгованості позичальника ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" зі сплаті пені (з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) за несвоєчасне погашення відсотків за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1280м-08 від 26.12.2008 (з урахуванням додаткових угод до нього) у відповідності до п. 7.1 договору;

- який розмір заборгованості позичальника - ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" зі сплати пені (з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) за несвоєчасне погашення основної суми боргу у розмірі 3.000.405,00 грн. перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1280м-08 від 26.12.2008 (з урахуванням додаткових угод до нього);

- чи відповідають наявні у матеріалах справи розрахунки (том 1 а.с. 84-88, том 2 а.с. 191-194) заборгованості позичальника - ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" перед банком умовам укладеного між сторонами договору про мультивалютну кредитну лінію № 1280м-08 від 26.12.2008 з урахуванням додаткових угод до нього станом на 28.05.2016?

Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені М.С. Бокаріуса, провадження у справі № 917/1008/16 зупинено до закінчення проведення призначеної судової експертизи.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як роз'яснено у п. п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (v0004600-12) , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (v0004600-12) ).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Апеляційний суд на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України оскаржуваною ухвалою зупинив провадження у даній справі на час проведення судової експертизи.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, підставами для призначення експертизи слугували складність розрахунку заборгованості, наявність заперечень позичальника стосовно вірності нарахування заборгованості за кредитним договором, а також необхідність за допомогою спеціальних знань судового експерта усунути розбіжності у визначенні розміру заборгованості.

Колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду про необхідність призначення у справі судової експертизи та, відповідно, зупинення провадження, є передчасним з огляду на таке.

Апеляційний суд не навів належних обґрунтувань необхідності призначення у справі судової експертизи, зазначивши лише те, що для визначення розміру заборгованості, стягнення якої є предметом спору, потрібні спеціальні знання.

При цьому на вирішення експерту апеляційний суд поставив питання не з приводу визначення загального розміру заборгованості, стягнення якої є предметом спору (в т.ч. тіла кредиту, процентів та пені), а лише щодо пені та процентів.

В той же час у своєму клопотанні про призначення у справі експертизи відповідач-1 також просив суд поставити на вирішення експерту питання щодо загального розміру заборгованості. Однак мотивів, якими керувався апеляційний суд при визначенні питань експерту, в оскаржуваній ухвалі судом не наведено.

Зазначивши про наявність заперечень позичальника стосовно вірності нарахування заборгованості за кредитним договором, суд не з'ясував, в чому саме, чи у якій частині, існує різниця розрахунків позивача та позичальника, а отже дійшов поспішного висновку про їх взаємну суперечливість, усунення якої потребувало б спеціальних знань.

Також апеляційний суд, не з'ясувавши того, чи взагалі наявні правові підстави для нарахування пені та процентів, попередньо не дослідивши відповідних розрахунків та контррозрахунків, передчасно вдався до визначення їх розміру шляхом призначення судової експертизи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не може визнати оскаржувану ухвалу обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права, адже необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом передчасного рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

Частина 2 ст. 79 ГПК України надає господарському суду право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи. Однак вказана процесуальна дія не є обов'язком суду, на відміну від випадків, передбачених ч. 1 вказаної статті.

Відтак, в апеляційного суду не було достатніх підстав для зупинення провадження у справі, а тому таке зупинення на підставі ст. 79 ГПК України є необґрунтованим.

Згідно зі ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі підлягає скасуванню.