Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Студенець В.І.,

розглянув касаційну скаргу Антимонопольного комітету України, м. Київ,

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2017

у справі № 910/701/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" (далі - Товариство), м. Луцьк,

до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет), м. Київ,

про визнання рішення частково недійсним.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Слісарчук І.О. предст. (дов. від 09.12.2016)

відповідача - Новицький М.З. предст. (дов. від 07.04.2017)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі № 910/701/17 (суддя Балац С.В.) задоволено позов Товариства до Комітету, а саме:

- визнано недійсним пункт 1 резолютивної частини Рішення Комітету від 28.10.2016 № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в частині визнання дій Товариства, які полягали у: встановленні і підтриманні на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо; встановленні умов реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, за яких доступ споживача до інформації про розмір остаточних роздрібних цін є обмеженим, внаслідок застосування складних та непрозорих схем лояльності, умов проведення акцій та надання знижок, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції;

- визнано недійсним пункт 2.1 резолютивної частини Рішення Комітету від 28.10.2016 № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в частині накладення на Товариство штрафу у розмірі 16 194 532 грн. за вчинення порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

З Комітету на користь Товариства стягнуто витрати по сплаті судового збору в сумі 241 600,00 грн.

Комітет звернувся з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду першої інстанції, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову Товариства про визнання недійсним Рішення Комітету № 480-р у справі № 128-26.13/112-16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2017 (судді Гончаров С.А. - головуючий, Куксов В.В., Скрипка І.М.) апеляційну скаргу Комітету на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі № 910/701/17 повернуто скаржникові на підставі пункту 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), оскільки до скарги не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

У вищезазначеній ухвалі апеляційним господарським судом з посиланням на підпункт 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що позивачем при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 241 600,00 грн., тому апелянт мав сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 265 760,00 грн. (110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).

У касаційній скарзі Комітет, не погоджуючись із винесеною апеляційною інстанцією ухвалою про повернення апеляційної скарги, просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а справу направити на розгляд суду апеляційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Сторони відповідно до статті - 111-4 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок слати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (3674-17) (далі - Закон № 3674).

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 22.05.2015 N 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) , який набрав чинності 01.09.2015, внесено суттєві зміни до Закон № 3674 (3674-17) , зокрема у підпунктах 4, 5, 6 пункту 2 частини другої статті 4 змінено порядок обчислення ставок судового збору за подання апеляційних, касаційних скарг на рішення господарського суду та у справах про банкрутство, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами та заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України. Такі ставки визначаються на підставі ставок, що підлягали сплаті при поданні позовних заяв, інших заяв і скарг.

Статтею 4 Закон № 3674 (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (1774-19) , далі - Закон України № 1774-VIII (1774-19) ) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З позовом про визнання недійсним пункту 1 резолютивної частини Рішення в частині, яка стосуються Товариства та визнання недійсним пункту 2.1 резолютивної частини Рішення в частині, яка стосуються Товариства, останнє звернулося до суду у січні 2017 року, відповідно, сума судового збору, яка підлягала сплаті визначалася у відповідності до приписів Закону № 3674 (3674-17) в редакції, що діяла на момент подачі позову.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674 (в редакції, що діяла на момент подачі позову) ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено з 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 600,00 грн.

Відповідно до підпункту 2.2. пункту 2 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (va007600-13) встановлено, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674.

Як передбачено частиною третьою статті 6 Закону № 3674, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, звертаючись до суду першої інстанції з позовом про визнання недійсним пункту 1 резолютивної частини Рішення в частині, яка стосуються Товариства та визнання недійсним пункту 2.1 резолютивної частини Рішення в частині, яка стосуються Товариства, останнє мало сплатити судовий збір у розмірі, передбаченому підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674 за дві вимоги немайнового характеру (1600,00 грн. х 2 = 3200,00 грн.).

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674 ставку судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Отже, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2017 зі справи № 910/701/17 скаржником мало бути сплачено судовий збір у розмірі, передбаченому підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674, а саме 3520,00 грн. (3200,00 грн. х 110% = 3520,00 грн.).

Комітетом до апеляційної скарги в підтвердження сплати судового збору додано платіжне доручення від 24.03.2017 № 330 на суму 3520,00 грн.

Повертаючи апеляційну скаргу Комітету на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2017 зі справи № 910/701/17 на підставі пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив про те, що позивачем (Товариством) при зверненні з позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 241 600,00 грн., тому апелянт (Комітет) мав сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 265 760,00 грн.

Проте, такий висновок суперечить наведеним приписам норм матеріального та процесуального права, оскільки судом апеляційної інстанції не було враховано, що ставки судового збору законодавчо врегульовані вищезазначеними нормативними актами, і сума судового збору з апеляційної скарги на рішення суду визначається на підставі ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (а не з тієї суми, яка фактично була сплачена при поданні позовної заяви).

Сплата суми судового збору при поданні позовної заяви у більшому розмірі, ніж передбачено наведеними законодавчими приписами не є підставою для розрахунку сум судового збору з апеляційної та касаційної скарг з урахуванням помилково сплаченої суми при поданні позовної заяви.

Судом апеляційної інстанції також залишено поза увагою те, що вимоги про визнання недійсними пунктів Рішення Комітету по своїй суті мають немайновий характер, оскільки такі вимоги не підлягають вартісній оцінці, незважаючи на те, що Рішення оскаржується, зокрема в частині накладення штрафу на Товариство за порушення конкурентного законодавства.

У зв'язку з наведеним, апеляційним господарським судом безпідставно повернуто апеляційну скаргу з посиланням на приписи пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України, оскільки скаржником сплачено судовий збір у відповідності до норм Закону № 3674 (3674-17) .

Враховуючи наведене, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2017 зі справи № 910/701/17 підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10,-- 111-11, - 111-13 ГПК України Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2017 зі справи № 910/701/17 скасувати, а справу передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.