У жовтні 2016 року ПАТ "Київхліб" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - відповідач) з позовом про визнання припиненим зобов'язання за генеральним кредитним договором № 7-47/1-10 від 25 березня 2010 року, кредитним договором № 7-47/1-10/1 від 25 березня 2010 року, кредитним договором № 7-47/1-10/3 від 24 листопада 2010 року; визнання припиненою застави основних засобів № 7-47/1-10/1/з від 25 березня 2010 року; скасування записів про іпотеку та обтяження нежилих будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Потьє Ежена, будинок 4 (чотири), загальною площею 6706,40 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомості 88244880000, а саме: запис про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1385237), внесений 29 березня 2010 року до Державного реєстру іпотек за номером 9673774, на підставі іпотечного договору № 07-47/1-10/і від 29 березня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ласкаржевською І.З. та зареєстрованого в реєстру за № 543; запис про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1385268), внесений 29 березня 2010 року до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 9673832, на підставі іпотечного договору № 07-47/1-10/і від 29 березня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ласкаржевською І.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 543; скасування записів про іпотеку та обтяження нежилих будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Потьє Ежена, буд. 4, літера К, загальною площею 148,70 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 88267380000, а саме: запис про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1385637), внесений 29 березня 2010 року до державного реєстру іпотек за номером 9673774, на підставі договору про внесення змін (серія та номер: 846), виданий 3 жовтня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу І.З. Ласкаржевською, та договору про внесення змін до іпотечного договору (серія та номер: 1274), посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу І.З.Ласкаржевською; припинення обтяження рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, внесеного на підставі договору застави основних засобів № 7-47/1-10/1/з від 25 березня 2010 року.

Позовні вимоги обгрунтовні тим, що позивачем у повному обсязі виконано зобов'язання за генеральним кредитним договором та відповідно кредитними договорами, повернуто кредитні кошти та сплачено проценти за їх користування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано припиненим зобов'язання за генеральним кредитним договором № 7-47/1-10 від 25 березня 2010 року, кредитним договором № 7-47/1-10/1 від 25 березня 2010 року, кредитним договором № 7-47/1-10/3 від 24 листопада 2010 року; які укладені між ПАТ "Київхліб" та ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик".

Визнано припиненою заставу за договором застави основних засобів № 7-47/1-10/1/з від 25 березня 2010 року, який укладено між ПАТ "Київхліб" та ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик".

Скасовано записи про іпотеку та обтяження нежилих будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Потьє Ежена, будинок 4 (чотири), загальною площею 6706,40 кв.м., реєстраційний номер нерухомості 88244880000, а саме: запис про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1385237), внесений 29 березня 2010 року до Державного реєстру іпотек за номером 9673774, на підставі іпотечного договору № 07-47/1-10/і від 29 березня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ласкаржевською І.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 543; запис про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1385268), внесений 29 березня 2010 року до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 9673832, на підставі іпотечного договору № 07-47/1-10/і від 29 березня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ласкаржевською І.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 543.

Скасовано записи про іпотеку та обтяження нежилих будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Потьє Ежена, буд. 4, літера К, загальною площею 148,70 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 88267380000, а саме: запис про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1385637), внесений 29 березня 2010 року до Державного реєстру іпотек за номером 9673774, на підставі договору про внесення змін (серія та номер: 846), виданий 3 жовтня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ласкаржевською І.З., та договору про внесення змін до іпотечного договору (серія та номер: 1274), посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ласкаржевською І.З.. припинення обтяження рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, внесеного на підставі договору застави основних засобів № 7-47/1-10/1/з від 25 березня 2010 року.

Припинено обтяження рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, внесеного на підставі договору застави основних засобів № 7-47/1-10/1/з від 25 березня 2010 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду України від 15 лютого 2017 року.

Вказує, що банк, здійснивши операцію з погашення боргу за кредитними договорами за рахунок коштів вкладників, надав кредиторам переваги на отримання своїх вкладів поза черговістю, встановленою ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку, що, у відповідності до вимог п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", свідчить про нікчемність правочину.

Зазначає, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким у судовому порядку.

Також посилається на порушення вимог ч. 4 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", згідно якої банк має право здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України.

Стверджує, що судом апеляційної інстанції необгрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки рішення у даній справі впливає на його права та обов'язки.

Також вказує, що звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебувала справа № 826/8710/16 за позовом ПАТ "Київхліб" до Уповноваженої особи банку про визнання дій протиправними, скасування повідомлень про нікчемність правочинів та зобов'язання вчинити дії, за результатами розгляду якої Київським апеляційним адміністративним судом встановлено правомірність поновлення у бухгалтерському обліку банку боргу позивача за кредитними договорами № 7-47/1-10/1 від 25 березня 2010 року, № 7-47/1-10/3 від 24 листопада 2010 року, а також відновлено нарахування процентів за користування кредитом за договорами на суму основного боргу за кредитом, у розмірах та спосіб, передбачених кредитними договорами, тобто, фактично визнано борг за кредитними договорами. Врахування вказаних обставин є, у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим для господарського суду, а тому борг ПАТ "Київхліб" за спірними кредитними договорами поновлено правомірно.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Київхліб" наголошує, що ним на рахунок відповідача перераховано всю суму боргу згідно кредитних договорів, що підтверджується також відзивом на позов, поданим відповідачем.

Зазначає, що відповідачем не надані суду докази у спростування доводів позивача щодо перерахування коштів на користь відповідача за вказаними кредитними договорами.

Вказує, що у зв'язку з вчиненими транзакціями відповідач не зазнав жодних несприятливих наслідків, таких як погіршення фінансового стану банку або зниження його платоспроможності, оскільки грошові кошти з банку виведені не були.

Також звертає увагу на те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у справі № 826/8710/16, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 року, визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича, оформлене у вигляді протоколу № 12 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 42 від 11 квітня 2016 року, від 20 травня 2016 року в окремих його частинах, а саме: "52) Правочини щодо переказів коштів в якості позик, здійснені банком 4 квітня 2016 року за договорами позики укладеними 4 квітня 2016 року ПАТ "Київхліб" з ОСОБА_9 (договір позики № 040416-1) та з ОСОБА_8 (договір № 040416-2) з рахунків № НОМЕР_1 (ОСОБА_8.), № НОМЕР_2 (ОСОБА_9.) на рахунок № НОМЕР_3 (ПАТ "Київхліб"). Правочини щодо переказу банком коштів в якості позики, здійсненої банком 4 квітня 2016 року за договором позики укладеним 4 квітня 2016 року ПАТ "Київхліб" та TOB "БАСКО 94" (договір позики № 04/04/2015)"; "2. Правочини щодо переказів ПАТ "Київхліб" (з рахунку № НОМЕР_3), які здійснені банком 4 квітня 2016 року на погашення кредиту згідно з кредитним договором № 7-47/1-10/3 від 24 листопада 2010 року (рахунок № НОМЕР_4), на погашення кредиту згідно з кредитним договором № 23-47/1-09/4 від 14 червня 2013 року (рахунок № НОМЕР_5), на погашення відсотків за користування кредитом за квітень 2016 року (рахунок № НОМЕР_6), на погашення кредиту згідно з кредитним договором № 7-47/1-10/1 від 25 березня 2010 року (рахунок № НОМЕР_7), на сплату відсотків за кредитним договором № 7-47/1-10/3 від 24 листопада 2010 року (рахунок № НОМЕР_8) в частині перерахування на суму 11303348 гривень містять передбачені чинним законодавством ознаки нікчемності правочинів.". "4. Доручити Комерційному центру та операційному департаменту здійснити дії щодо: 4.1. поновлення у бухгалтерському обліку Банку за рахунками для обліку кредитів (кредитної заборгованості ПАТ "Київхліб" за кредитними договорами № 23-47/1-09/4 від 14 червня 2013 року, № 7-47/1-10/1 від 25 березня 2010 року, № 7-47/1-10/3 від 24 листопада 2010 року (зі змінами та доповненнями). 4.2. відновлення нарахування (процентів за користування кредитом за договорами (на суму основної заборгованості за кредитом, погашеної поручителем та поновленої у обліку згідно п. 4.1. цього Протоколу) у розмірах та спосіб, передбаченими кредитними договорами № 23-47/1-09/4 від 14 червня 2013 року, № 7-47/1-10/1 від 25 березня 2010 року, № 7-47/1-10/3 від 24 листопада 2010 року, укладеними з ПАТ "Київхліб". Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича відновити становище, яке існувало до прийняття рішення про нікчемність правочинів згідно з повідомленням про нікчемність правочинів Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича за № 20/2570 від 23 травня 2016 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

З огляду на наведене, вважає прийняті у справі рішення судом першої та апеляційної інстанцій обгрунтованими та просить залишити їх без зміни.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 березня 2010 року між ВАТ Комерційний банк "Хрещатик" (після зміни організаційно-правової форми - ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик") (кредитор) та Дочірнім підприємством ВАТ "Київхліб" "Дослідний хлібзавод" (правонаступником якого є ПАТ "Київхліб") (позичальник) укладено генеральний кредитний договір № 7-47/1-10, за змістом п. 1.1 якого (в редакції договору про внесення змін № 11 від 30 листопада 2015 року) кредитор встановлює позичальнику ліміт користування кредитом у розмірі 17500000 гривень 00 коп., в межах якого кредитор надає кредитні кошти позичальнику шляхом відкриття кредитних ліній за окремими кредитними договорами, що будуть укладені в порядку і на умовах, передбачених цією угодою. При цьому, договори є невід'ємною частиною цієї угоди.

Пунктом 2.1 генерального кредитного договору сторони погодили, що в межах ліміту позичальник має право отримувати кредитні кошти на умовах цієї угоди та після укладення відповідного договору або договорів. Кожне надання суми кредиту в межах ліміту супроводжується письмовим клопотанням позичальника про її надання. Сторони домовились, що в рамках цієї угоди будуть відкриватись не відновлювальні кредитні лінії в національній валюті України із укладенням договорів, які є невід'ємною частиною цієї угоди.

Договором про внесення змін № 11 від 30 листопада 2015 року до генерального договору сторони погодили, що кінцевий термін користування (погашення) кредитними коштами, наданими в межах угоди та договорів, встановлюється до 30 листопада 2017 року.

У рамках генерального кредитного договору сторонами укладені кредитний договір № 7-47/1-10/1 від 25 березня 2010 року та № 7-47/1-10/3 від 24 листопада 2010 року (кредитні договори), за змістом яких кредитор відкрив позичальнику на умовах генерального кредитного договору невідновлювальні кредитні лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом.

За змістом п. 1.1 кредитного договору № 7-47/1-10/1 від 25 березня 2010 року, в редакції додаткового договору № 9 від 29 жовтня 2013 року, кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з відкличним лімітом користування в сумі 14718000 гривень 00 коп. та залишком заборгованості в сумі 14718000 гривень 00 коп. строком на 1553 дня з 25 березня 2010 року до 25 червня 2014 року, терміном повернення кредитних коштів згідно з графіком, зазначеним у п. 2.2, зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку 23 % річних.

Пунктом 1.1 кредитного договору № 7-47/1-10/3 від 24 листопада 2010 року, в редакції додаткового договору № 10 від 29 березня 2013 року сторони визначили, що кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з відкличним лімітом користування в сумі 7988000 гривень 00 коп. та залишком заборгованості в сумі 7988000 гривень 00 коп. строком на 1309 дні з 24 листопада 2010 року до 25 червня 2014 року терміном повернення кредитних коштів згідно з графіком, зазначеним у п. 2.2, зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку 23 % річних.

У забезпечення виконання грошового зобов'язання за генеральним кредитним договором та кредитними договорами, сторонами укладено:

- іпотечний договір № 07-47/1-10/1 від 29 березня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ласкаржевською І.З. за реєстровим № 543, за умовами якого позичальник передав в іпотеку банку належний на праві власності позичальнику нежилий будинок - продовольчий магазин загальною площею 148,70 кв., який розташований в місті Києві по вул. Потьє Ежена, 4-К, а також належний на праві власності товариству майновий комплекс - дослідний хлібзавод загальною площею 6706,4 кв.м, який розташований в місті Києві по вул. Потьє Ежена, 4. На підставі вказаного договору в державний реєстр іпотек внесені відповідні записи про обтяження нежилих приміщень № 1385237, № 1385268 та № 1385637;

- договір застави основних засобів № 7-47/1-10/1/з від 25 березня 2010 року, за змістом якого позичальник передає в заставу банку основні засоби, що належать заставодавцю та обліковуються у його балансі, які перераховані в додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, 4.

Згідно довідки банку № 43-65/111 від 17 лютого 2016 року станом на 17 лютого 2016 року строковий кредитний борг товариства за кредитним договором № 7-47/1-10/1 від 25 березня 2010 року становить 14100000 гривень 00 коп. (основний борг), за кредитним договором № 7-47/1-10/3 від 24 листопада 2010 року - 3050000 гривень 00 коп. (основний борг); борг по відсотках відсутній.

Підставою звернення до суду з даним позовом ПАТ "Київхліб" зазначає наявність підстав для визнання зобов'язань за генеральним кредитним договором № 7-47/1-10 від 25 березня 2010 року та кредитними договорами № 7-47/1-10/1 від 25 березня 2010 року та № 7-47/1-10/3 від 24 листопада 2010 року припиненими з огляду на те, що у період з 29 лютого 2016 року по 15 серпня 2016 року ним здійснено повне погашення суми боргу за кредитними договорами, а також сплачені відсотки за користування кредитом у цей період.

Згідно вимог ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України кредитний договір є підставою виникнення у його сторін господарських зобов'язань та, в силу ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 17 лютого 2016 року строковий кредитний борг ПАТ "Київхліб" за кредитним договором № 7-47/1-10/1 від 25 березня 2010 року становить 14100000 гривень 00 коп. (основний борг), а за кредитним договором № 7-47/1-10/3 від 24 листопада 2010 року - 3050000 гривень 00 коп. (основний борг); борг по відсотках відсутній.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином з моменту виконання боржником зобов'язань й прийняття їх кредитором припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

Судами встановлено, що у період з 29 лютого 2016 року по 15 серпня 2016 року ПАТ "Київхліб" сплачено на користь ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" грошові кошти в якості погашення суми основного боргу за кредитними договорами, а також відсотки за користування кредитом згідно відсоткових ставок, передбачених п. 1.1 кредитних договорів, що відповідачем не заперечується.

Таким чином, станом на час звернення до суду з даним позовом та розгляду справи по суті грошові зобов'язання позивача перед відповідачем зі сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами є виконаними.

Місцевим та апеляційним господарськими судами мотивовано відхилено доводи відповідача щодо того, що частину зобов'язань позивача виконано за рахунок грошових коштів, які надійшли на підставі нікчемних договорів, оскільки такі не спростовують висновки про повне виконання грошових зобов'язань позичальника перед банком, а правомірність набуття права власності на такі грошові кошти не входить в предмет доказування у даній справі.

При цьому встановлено, що в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені докази (банківські виписки, платіжні доручення), які підтверджують факт повного перерахування позивачем грошових коштів на рахунки, визначені пунктами 2.1 та 2.2 кредитних договорів.

Водночас, матеріали справи не містять, а відповідачем судам не надано доказів на підтвердження факту існування судових спорів щодо наявності у ПАТ "Київхліб" боргу перед ПАТ Комерційний банк "Хрещатик" за генеральним кредитним договором та кредитними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Встановлено, що грошові кошти, сплачені позивачем на рахунки для погашення позики та оплати відсотків, прийняті банком у повному обсязі, жодних заперечень стосовно обсягу та/або порядку такої сплати ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" не висловлено. При цьому, частину грошових коштів позивачем перераховано вже після введення в банку тимчасової адміністрації та, відповідно, після початку процедури ліквідації та відкликання банківської ліцензії.

Статтею 531 Цивільного кодексу України визначено, що боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, на підставі наведеного, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що у зв'язку з повним поверненням суми кредиту та сплати відсотків за користування ним ПАТ "Київхліб" повністю виконано зобов'язання за генеральним кредитним договором та кредитними договорами, а тому дійшли обгрунтованого висновку про наявність підстав для припинення зобов'язання відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 575 іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що іпотека припиняється в разі припинення основного зобов'язання, зокрема, у зв'язку з його повним виконанням. При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека, за відсутності іншого обґрунтованого боргу, припиняється у зв'язку з припиненням основного зобов'язання, зокрема, виконанням.

Згідно із вимогами ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

За ч. 1 ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема, така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Статтею 28 вказаного Закону передбачено, що застава припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України, згідно якої право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Враховуючи викладене, а також ті, встановлені судами обставини, щодо припинення зобов'язання ПАТ "Київхліб" із сплати грошових коштів на користь банку на підставі генерального кредитного договору та кредитних договорів, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що у зв'язку з виконанням позивачем основного зобов'язання правовідносини за договорами іпотек та застави основних засобів є також припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 р. у справі № 6-2127цс15.

Частиною 2 ст. 593 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Статтями 316, 317, 321 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ, майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про виникнення, зміну та припинення обтяжень регламентується Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 5 липня 2004 року (830-2004-п) (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 73/5 від 29 липня 2004 (z0942-04) року.

Пунктом 25 Порядку визначено, що реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день надходження заяви чи рішення уповноваженого органу.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Згідно з ст. 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (868-2013-п) п. 71 передбачено, що державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки.

При цьому встановлено, що до моменту звернення до суду із даним позовом ПАТ "Київхліб" зверталось до ПАТ Комерційний банк "Хрещатик" з листом № 17-05/702 від 18 серпня 2016 року, в якому просило вчинити дії, передбачені чинним законодавством України, спрямовані на зняття заборони відчуження та здійснення державної реєстрації припинення іпотеки.

Станом на час вирішення спору по суті судами обтяження за договором застави основних засобів № 7-47/1-10/1/з від 25 березня 2010 року та іпотечним договором № 07-47/1-10/1 від 29 березня 2010 року не припинено, а також не вилучено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про наявність порушеного права позивача, яке підлягає захисту.

З огляду на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли мотивованого висновку про відсутність правових підстав для обтяження предметів застави та іпотеки, а тому підставно задовольнили позовні вимоги про скасування записів про іпотеку, обтяження нерухомого майна та припинення обтяжень рухомого майна.

Посилання заявника касаційної скарги щодо неприйняття судами до уваги положень ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на те, що як зазначено самим заявником у касаційній скарзі, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів не визнавала нікчемними самі договори позики, укладені між ПАТ "Київхліб" та ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ТОВ "Баско 94", оскільки банк не є стороною цих правочинів, договори позики недійсними не визнавались, транзакції за рахунками позивача відбулись до запровадження у банку тимчасової адміністрації, а саме, на час віднесення банку до категорії проблемних.

Разом з тим, у відповідності до ч. 3 ст. 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи заявника касаційної скарги про необгрунтованість відхилення судами попередніх інстанцій клопотання останнього про залучення до участі у справі у якості третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з огляду на те, що у вказаному клопотанні судами відмовлено у зв'язку з недоведеністю, яким чином рішення суду у даній справі може вплинути на права та/або обов'язки Фонду з урахуванням переходу управління відповідачем до уповноваженої особи Фонду на підставі норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за повного встановлення істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки та вірного застосування норм ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 527, ст. 531, ч. 1 ст. 572, ч. 1 ст. 575, ч. ч. 1, 2 ст. 593, ч. 1 ст. 598, ст. 599, ст. ст. 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. 1, ч. ч. 1, 3 Закону України "Про іпотеку" (898-15) , ст. 1 ч. ч. 1, 3 Закону України "Про заставу", ч. 5 ст. 43, ч. 3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що регулюють спірні правовідносини, отже, є законними та обгрунтованими, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.