1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайфселл", 2.Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк", 3.Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБМ Україна", 4.Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗМ Україна", 5.Товариство з обмеженою відповідальністю "Групем", 6.Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферреро Україна", 7.Товариство з обмеженою відповідальністю "МСД Україна", 8.Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікон", 9.Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕГО Україна", 10.Підприємство з 100% Іноземними інвестиціями "Квінтайлс Україна", 11.Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандоз Україна"

про стягнення 3586617,87 грн.

за участю представників:

від позивача:

Василевський О.А.,

від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2: від третьої особи-3: від третьої особи-4: від третьої особи-5: від третьої особи-6: від третьої особи-7: від третьої особи-8: від третьої особи-9: від третьої особи-10: від третьої особи-11:

не з 'явився, не з 'явився, не з 'явився, не з 'явився, Василенко Ю.В., не з 'явився, не з 'явився, не з 'явився, не з 'явився, не з 'явився, не з 'явився, не з 'явився,

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 (судді: Чебикіна С.О., Любченко М.О., Босий В.П.) у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 (колегія суддів у складі: Мартюк А.І., Ткаченко Б.О., Зеленін В.О.) рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову скасовано. Первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-А" (далі - Товариство, ТОВ "Проект-А", іпотекодавець) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - Банк, ПАТ "Укрсоцбанк", іпотекодержатель) грошові кошти в розмірі 10217034,42 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення від 11.11.2015 у частині відмови у задоволенні первісного позову залишити в силі.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 26.06.2017 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/500/15-г у зв'язку з перебуванням судді Плюшка І.А. на лікарняному.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.06.2017 у справі № 910/500/15-г визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Іванова Л.Б.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2017 розгляд касаційної скарги відповідача відкладено до 12 год. 00 хв. 3 липня 2017 року в зв'язку зі складністю справи, необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи та нез'явленням в судове засідання представників відповідача і третіх осіб 1-3 та 5-11.

03.07.2017 року до Вищого господарського суду України надійшло повторне клопотання ТОВ "Проект-А" про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів відхилено у зв'язку з його необґрунтованістю.

Сторони та треті особи відповідно до ст.- 111-4 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, проте, в судове засідання представники відповідача і третіх осіб- 1-3 та 5-11 не з'явилися.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-4, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. - 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.06.2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", позикодавець) та Акціонерним товариством закритого типу "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" (далі - ПрАТ "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн", позичальник) укладено договір про надання невідновлюваної кредитної лінії № 18/062-КН.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "Укрсоцбанк" та ПрАТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" укладено такі іпотечні договори: 1) від 13.06.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрований в реєстрі за № 1423, за умовами якого в іпотеку банку передано адміністративно-побутову будівлю загальною площею 860,70кв.м., розташовану за адресою: м. Київ., вул. Амосова Миколи 12 (Літера А); 2) від 24.01.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрований в реєстрі за № 17, за умовами якого в іпотеку банку передано право оренди земельної ділянки площею 1,8374га, кадастровий номер 8000000000:72:214:0008, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (нині вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування комплексу нежитлових будівель виробничої бази з подальшою реконструкцією, та адміністративно-побутовий комплекс, що стане власністю іпотекодавця в майбутньому.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 2/349 позовні вимоги ТОВ "Проект-А" задоволено повністю, визнано право власності на адміністративно-побутовий комплекс (літера С) загальною площею 18405 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, 12, та зобов'язано припинити дії, що порушують законні права власника адміністративно-побутового комплексу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 у справі № 2/349, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2012, рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Разом з тим, 24.02.2010 р. ТОВ "Проект-А" отримано свідоцтво про право власності на адміністративно-побутовий комплекс (літера С) загальною площею 18405 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12.

У зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії № 18/062-КН від 13.06.2007, у червні 2012 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно відповідно до іпотечних договорів № 17 від 24.01.2008 та № 1423 від 13.06.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі № 5011-66/7999-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2013, позов ПАТ "Укрсоцбанк" до ПрАТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" і ТОВ "Проект-А", третя особа - ПАТ "Фінексбанк" задоволено, а саме: в рахунок часткового погашення заборгованості ПрАТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" перед ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 458796000 гривень 00 коп. за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії № 18/062-КН від 13 червня 2007 року звернуто стягнення на предмети іпотеки згідно іпотечного договору від 24 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрованого в реєстрі за № 17, та іпотечного договору від 13 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1423 - адміністративно-побутову будівлю загальною площею 860,70 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12 (Літера А); нежитловий будинок загальною площею 18405,0 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12 (Літера С); нежитловий будинок загальною площею 20372,9 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12; нежитловий будинок загальною площею 3388,4 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Укрсоцбанк" та шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на адміністративно-побутову будівлю загальною площею 860,70 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12 (Літера А); нежитловий будинок загальною площею 18405,0 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12 (Літера С); нежитловий будинок загальною площею 20372,9 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12; нежитловий будинок загальною площею 3388,4 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2016, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Проект-А" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі № 5011-66/7999-2012, вказане рішення залишено без змін.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2013 у справі № 826/6017/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2015, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Проект-А" про скасування рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С), загальною площею 18405 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12, за третьою особою - ПАТ "Укрсоцбанк", зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві внести до Державного реєстру прав відповідний запис про реєстрацію права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С), загальною площею 18405 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12, за ТОВ "Проект-А" на підставі заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень (реєстраційний номер: 16730, дата і час реєстрації заяви: 11 січня 2013 року 14:39:51) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 47738 від 16 січня 2013 року 14:12:31).

Судами також встановлено, що ПАТ "Укрсоцбанк" набуло право власності на нежитловий будинок загальною площею 18405 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, 12 (Літера С); нежитловий будинок загальною площею 20372,9кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, 12, на підставі чинного рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2012 у справі № 5011-66/7999-2012, а саме 01.04.2013р. право власності на нерухоме майно було зареєстроване за позивачем в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстровими № 996480000 та № 35126480000.

Як вбачається з матеріалів справи, до моменту набуття Банком права власності на спірне нерухоме майно, право власності на таке майно було зареєстроване за ТОВ "Проект-А", яке здавало третім особам в оренду нежитлові приміщення, розміщені у вказаних будівлях, та отримувало грошові кошти в якості орендних платежів.

Предметом первісного позову є вимоги Банку про стягнення 10217034,42 грн. безпідставно одержаних Товариством доходів у вигляді орендної плати, отриманої відповідачем упродовж квітня-червня 2013р. від третіх осіб-орендарів нежитлових приміщень, законним власником яких з 01.04.2013р. став позивач.

Обґрунтовуючи підстави позову, ПАТ "Укрсоцбанк" посилалося на ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 1212, 1214 ЦК України та ч.1 ст.4, ч.3 ст.3, ч.12 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", на підставі яких у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу всі доходи, які він одержав або міг одержати від здавання в оренду приміщень нежитлового будинку загальною площею 18405 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12 (Літера С) та приміщень нежитлового будинку загальною площею 20372,9 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12, з моменту реєстрації за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на вказане нерухоме майно. Розраховуючи суму позову, позивач виходив з розміру орендованого орендарями приміщення, розміру орендної плати за квітень, травень і червень 2013 року, так як в цей період орендні правовідносини щодо даного майна у відповідача існували з третіми особами по справі - ТОВ "Астеліт", ПАТ "Платинум Банк", ТОВ "ІБМ Україна", ТОВ "ЗМ Україна", ТОВ "Групем", ТОВ "Ферреро Україна", ТОВ "Нікон", ТОВ "ЛЕГО Україна", ТОВ "МСД Україна", ТОВ "Сандоз Україна", Підприємством з 100% іноземними інвестиціями "Квінтайлс Україна".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову та приймаючи нове рішення про задоволення первісного позову повністю, апеляційний господарський суд виходив з того, що в силу ч.2 ст. 215 ЦК України та ч.3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", всі договори оренди нерухомого майна, укладені між ТОВ "Проект-А" з третіми особами без відповідної згоди на те іпотекодержателя (ПАТ "Укрсоцбанк"), є нікчемними, як наслідок, отримані Товариством в період з квітня по червень 2013 року суми орендної плати є доходами, одержаними відповідачем без достатньої правової підстави, та підлягають відшкодуванню Банку як законному власнику. При цьому, суд зазначив, що не мають істотнного правового значення для справи обставини запізнілого повідомлення третіх осіб про набуття Банком права власності на орендовані ними приміщення, а також невжиття позивачем своєчасних дій щодо переоформлення прав орендодавця за договорами оренди, оскільки підставою первісного позову є стягнення з відповідача доходів, отриманих в період безпідставного володіння майном в порядку ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, а положення глави 83 ЦК України (435-15) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч.3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

При цьому, датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви (ч.12 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно з ч.1 ст. 316 та ч.1 ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 та п.1 ч.1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Суб'єктами в кондикційному зобов'язанні є, з одного боку, власник майна (титульний володілець), який у зобов'язанні має право вимоги та виступає кредитором, а з іншого, - набувач майна, який виступає боржником.

Положення глави 83 ЦК України (435-15) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави для їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як з дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, з дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави, або підстава, на основі якої майно набувалося, згодом відпала.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги вважається належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Таким чином, кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 02.03.2016 по справі № 6-3090цс15.

Апеляційний господарський суд також відзначив, що в кондикційних зобов'язаннях, важливу роль відіграє суб'єктивна складова поведінки набувача майна. Конструкція "набувач дізнався чи міг дізнатися про безпідставність свого володіння" закликає набувача майна не бути самовпевненим, зобов'язує його діяти обачно, розсудливо, вживаючи законних заходів для з'ясування підстав свого володіння майном. Добросовісність набувача в кондикційних зобов'язаннях самостійного правового значення не має, але суб'єктивна складова його поведінки враховується при визначенні періоду, за який набувач зобов'язаний відшкодувати потерпілому доходи, які він одержав чи міг одержати від майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено та скаржником не заперечується той факт, що ПАТ "Укрсоцбанк" набуло право власності на нежитловий будинок загальною площею 18405 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, 12 (Літера С); нежитловий будинок загальною площею 20372,9 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, 12 на підставі рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2012 у справі № 5011-66/7999-2012, а саме 1 квітня 2013 року право власності на нерухоме майно було зареєстроване за позивачем в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстровими номерами 996480000 та 35126480000.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням обставин, встановлених адміністративним судом у справі № 826/6017/13-а, які в силу ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальними, а також приймаючи до уваги сам факт звернення ТОВ "Проект-А" до Окружного адміністративного суду міста Києва у квітні 2013 року з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С), загальною площею 18405 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Амосова Миколи (Протасів Яр), будинок 12, суд апеляційної інстанції достеменно встановив той факт, що відповідач ще з 8 квітня 2013 року був обізнаний про володіння спірним майном без достатньої правової підстави, право власності на яке було зареєстровано за ПАТ "Укрсоцбанк". Вказані обставини не спростовані заявником касаційної скарги.

Незважаючи на це, вчасно дізнавшись про реєстрацію права власності на орендоване майно за ПАТ "Укрсоцбанк", відповідач продовжував приймати від третіх осіб орендні платежі від здавання чужого майна в оренду.

Крім того, апеляційний суд вірно зазначив, що Товариство в будь-якому випадку було обізнане про факт визнання за Банком права власності на нерухоме майно, як предмет іпотеки, на підставі судових рішень у справі № 5011-66/7999-2012, оскільки безпосередньо приймало участь у вказаній справі в якості одного із відповідачів.

У зв'язку з цим, колегія суддів також не приймає до уваги помилкові посилання скаржника на неврахування апеляційним судом обставин, встановлених постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2016 у справі № 910/15665/15, які відповідач вважає преюдиціальними фактами, а саме щодо несення Товариством у спірний період тягаря витрат з утримання спірного майна та виконання інших обов'язків орендодавця вказаного майна, та невжиття Банком, як новим власником, у цей період всіх належних заходів, спрямованих на оформлення переходу від ТОВ "Проект-А" до ПАТ "Укрсоцбанк" правомочностей орендодавця та отримання відповідно права на отримання орендних платежів.

Адже, як роз'яснено в абзаці 3 п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) , преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Саме по собі невжиття новим власником заходів, спрямованих на переоформлення правомочностей орендодавця за договорами оренди, укладеними між Товариством і третіми особами, що встановлена судом при розгляді іншої справи, та яка, як правило, обумовлюється недоведеністю позовних вимог у цій справі, є оціночними судженнями (правовими висновками) суду, але аж ніяк не конкретними фактами, що мають преюдиціальне значення в розумінні ч.3 ст. 35 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що наявність тривалих судових спорів між сторонами щодо спірного нерухомого майна і оскарження відповідачем всіх судових рішень, що пов'язані з переходом права власності на таке майно до Банку, свідчить про відсутність в діях Товариства умислу на привласнення доходів позивача від здачі в оренду такого майна, оскільки орендні правовідносини у відповідача з його контрагентами виникли правомірно, як у належного власника і орендодавця.

Адже, відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно приписів ч.1 ст. 769 та ч.1 ст. 770 ЦК України передання речі у найм не припиняє та не змінює прав на неї третіх осіб, зокрема права застави. У разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Відповідно до абзацу 5 ч.3 ст. 9 та ч.3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Як встановлено судами, нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Миколи Амосова (Протасів Яр), будинок № 12, перебувало в іпотеці Банку на підставі іпотечних договорів від 13.06.2007 та від 24.01.2008, а матеріали справи не містять доказів погодження Банком правочинів відповідача про передачу цього нерухомого майна в оренду третім особам.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що всі договори оренди нерухомого майна (предмета іпотеки), що були укладені між ТОВ "Проект-А" та третіми особами без відповідної згоди іпотекодержателя (ПАТ "Укрсоцбанк"), є недійсними в силу прямих вказівок закону (ч.3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку"), а, відтак, такі правочини є нікчемними в розумінні ч.2 ст. 215 ЦК України та не породжують жодних юридичних наслідків.

Отже, орендні правовідносини відповідача з його контрагентами виникли неправомірно, а тому всі кошти, отримані Товариством на підставі нікчемних правочинів, є безпідставно отриманими доходами, які підлягають відшкодуванню Банку як легітимному власнику.

Колегія суддів вважає такими, що суперечать приписам ч.1 ст. 770 ЦК України посилання скаржника на те, що Банк, ставши новим власником предмета іпотеки, у період з квітня по червень 2013 року не вчинив жодних дій щодо фактичного вступу в право власності, зокрема, в аспекті утримання та розпорядження орендованим майном, оскільки, у зв'язку з автоматичним переходом до нового власника прав та обов'язків орендодавця, Банк не повинен повідомляти про це колишнього власника та третіх осіб - орендарів нерухомого майна, оскільки чинне цивільне законодавство відповідних обов'язків на нового власника не покладає.

Тим більше, що згідно з ч.2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Крім того, апеляційний господарський суд встановив той факт, що частина укладених між відповідачем та третіми особами договорів оренди, а саме з ТОВ "ІБМ Україна", ТОВ "Нікон", ТОВ "МСД Україна", ТОВ "Сандоз Україна", Підприємством з 100% іноземними інвестиціями "Квінтайлс Україна", та отримані на їх підставі доходи стосувалися здачі в оренду іншої частини нерухомого майна - нежитлового будинку загальною площею 20372,9 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи 12, власником яких ТОВ "Проект-А" ніколи не було.

Подана касаційна скарга не містить жодних доводів в обґрунтування спростування вказаних фактичних обставин.

Водночас, відхиляючи доводи Товариства щодо несвоєчасного повідомлення орендарів про набуття Банком права власності на орендовані ними приміщення, а також невжиття позивачем своєчасних дій щодо переоформлення прав орендодавця за вищевказаними договорами, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що в даному випадку такі обставини не мають правового значення для справи, оскільки підставою даного позову є стягнення з відповідача доходів, отриманих в період безпідставного володіння майном, в порядку ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, а положення глави 83 ЦК України (435-15) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відтак, і відсутність умислу на привласнення доходів Банку в діях відповідача, який володів майном без достатньо правової підстави, не має юридичного значення для кваліфікації спірних правовідносин та не впливає на обґрунтованість вимог первісного позову з огляду на приписи ст.ст. 1212, 1214 ЦК України та ч.3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку".

Здійснюючи відповідні розрахунки доходів, що підлягають виплаті набувачем на користь потерпілого, судом апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Якщо доходи були одержані набувачем реально, то враховується розмір реально одержаних доходів, підтверджених відповідними доказами. Якщо ж набувач не одержував реальних доходів, хоча міг їх одержати, або розмір доходів встановити неможливо, то слід виходити зі звичайних цін та/або розміру плати, що склалася на ринку аналогічних (максимально подібних) речей, товарів, робіт, послуг у відповідному регіоні.

Матеріалами справи підтверджується заявлений позивачем розмір одержаних ТОВ "Проект-А" доходів (як реальних, так і тих, що відповідач міг одержати від оренди спірного майна), що підтверджується банківськими виписками (стор. 52-71 том 4).

Так, з наявних в матеріалах справи банківських виписок про надходження коштів від ТОВ "Астеліт" на користь ТОВ "Проект-А", встановлено, що останнім на підставі договору оренди № AB10ULE2509 від 12.08.2010, отримано за період з квітня по травень 2013 року 2409629,06 грн. доходів від надання в оренду нежитлових приміщень загальною площею 6422,5 кв.м. в будівлі літ. С. за адресою м. Київ, вул. М.Амосова, 12 (а.с.52, 59 том 4).

З наявних в матеріалах справи банківських виписок про надходження коштів від ПАТ "Платинум Банк" на користь ТОВ "Проект-А", встановлено, що останнім на підставі договору оренди від 09.03.2010, отримано за період з квітня по червень 2013 року 1761522,97 грн. доходів за надання в оренду нежитлових приміщень загальною площею 2284 кв.м. в будівлі літ. С. за адресою м. Київ, вул. М.Амосова, 12 (а.с.54, 58 том 4).

З наявних в матеріалах справи банківських виписок про надходження коштів від ТОВ "ІБМ Україна" на користь ТОВ "Проект-А", встановлено, що останнім на підставі договору оренди від 22.09.2011 отримано за період з квітня по червень 2013 року 1349240,49 грн. доходів за надання в оренду нежитлових приміщень загальною площею 1746 кв.м. в будівлі літ. С. за адресою м. Київ, вул. М.Амосова, 12 (а.с.68-70 том 4).

З наявних в матеріалах справи банківських виписок про надходження коштів від ТОВ "ЗМ Україна" на користь ТОВ "Проект-А", встановлено, що останнім на підставі договору оренди від 13.08.2012, отримано за період з квітня по червень 2013 року 488471 грн. доходів за надання в оренду нежитлових приміщень загальною площею 940 кв.м. в будівлі літ. С. за адресою м. Київ, вул. М.Амосова, 12 (а.с.61, 62 том 4).

З наявних в матеріалах справи банківських виписок про надходження коштів від ТОВ "Групем" на користь ТОВ "Проект-А", встановлено, що останнім на підставі договору оренди від 06.04.2012, отримано за період з квітня по червень 2013 року 509385,98 грн. доходів за надання в оренду нежитлових приміщень загальною площею 1033 кв.м. в будівлі літ. С. за адресою м. Київ, вул. М.Амосова, 12 (а.с.66, 67 том 4).

З наявних в матеріалах справи копій банківських виписок про надходження коштів від ТОВ "Ферреро Україна" на користь ТОВ "Проект-А", платіжних доручень, встановлено, що останнім на підставі Договору оренди від 05.11.2010, отримано за період з квітня по червень 2013 року 774548,66 грн. доходів за надання в оренду нежитлових приміщень загальною площею 932кв.м. в будівлі літ. С. за адресою м. Київ, вул. М.Амосова, 12 (а.с.71 том 4, а.с.290-291, 293-301 том 9).

З наявних в матеріалах справи копій банківських виписок, платіжних доручень, рахунків на оплату та актів надання послуг встановлено, що ТОВ "Проект-А" отримало від ТОВ "Нікон" на підставі договору оренди від 14.09.2011 за період з квітня по травень 2013 року 127061,84 грн. доходів за надання в оренду нежитлових приміщень загальною площею 239кв.м. в будівлі, корп. 2, за адресою м. Київ, вул. М.Амосова, 12 (а.с.219-226 том 3).

З наявного в матеріалах листа ТОВ "Лего Україна" від 26.03.2015 № 2603-15 встановлено, що ТОВ "Проект-А" отримало від ТОВ "Лего Україна" на підставі договору оренди від 26.02.2010 за період з квітня по червень 2013 року 312039,60 грн. доходів за надання в оренду нежитлових приміщень загальною площею 368 кв.м. в будівлі літ. С, за адресою м. Київ, вул. М.Амосова, 12 (а.с.110 том 4).

З наявних в матеріалах справи копій рахунків на оплату та актів надання послуг встановлено, що ТОВ "Проект-А" отримало від ТОВ "Сандоз Україна" на підставі договору оренди від 01.06.2011 за період з квітня по травень 2013 року 421745,52 грн. доходів за надання в оренду нежитлових приміщень загальною площею 873 кв.м. в будівлі, корп. 2, за адресою м. Київ, вул. М.Амосова, 12 (а.с.309-310, 313, 316 том 9).

З наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень та актів надання послуг встановлено, що ТОВ "Проект-А" отримало від Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Квінтайлс Україна" на підставі договору оренди від 27.07.2010 за період з квітня по червень 2013 року 920773,68 грн. доходів за надання в оренду нежитлових приміщень загальною площею 1396 кв.м. в будівлі, корп. 2, за адресою м. Київ, вул. М.Амосова, 12 (а.с.251-253, 255, 257, 258 том 9).Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що ТОВ "Проект-А" від надання в оренду третім особам нежитлових приміщень в будівлі, корп. 2, за адресою м. Київ, вул. М.Амосова, 12, та в будівлі літ. С, за адресою м. Київ, вул. М.Амосова, 12, за період з квітня по червень 2013 року безпідставно отримало доходів на загальну суму 9074418,80 грн.

Також, з наявних в матеріалах справи копій договору оренди від 27.06.2013, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "МСД Україна", договору від 28.03.2011 про уступку прав та обов'язків за договором оренди від 01.09.2010, укладеного між ТОВ "Проект-А", ТОВ "МСД Україна та Марк Шарп Енд Доме Ідеа, Інк, договору від 28.03.2011 про уступку прав та обов'язків за договором оренди від 01.09.2010, укладеного між ТОВ "Проект-А", ТОВ "МСД Україна та Шерінг Плау Сентрал Іст, АГ, актів приймання-передачі приміщень за договорами уступки від 28.03.2011, та листа ТОВ "МСД Україна" від 23.01.2015 № 03-23.01, встановлено, що ТОВ "Проект-А" на підставі договору уступки від 28.03.2011 надавало ТОВ "МСД Україна" в оренду нежитлові приміщення загальною площею 2540 кв.м. в будівлі, корп. 2, за адресою м. Київ, вул. М.Амосова, 12, і за період з квітня по червень 2013 року ТОВ "Проект-А" мало б отримати 1522666,50 грн. доходів, розрахунок яких здійснено на підставі договору оренди від 27.06.2013, укладеного з Банком (а.с.202-209 том 1, а.с.79-102 том 8).

З урахуванням встановлених судом обставин, загальний розмір доходів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст. 1214 ЦК України, становить 10597085,30 грн. В той же час, предметом позову (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог) є стягнення з ТОВ "Проект-А" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 10217034,42 грн. Оскільки апеляційний суд не мав передбачених ст. 83 ГПК України правових підстав для виходу за межі позовних вимог, то правильно зазначив, що стягненню підлягає заявлена Банком сума грошових коштів.

За вищенаведених обставин, колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного господарського суду про наявність підстав для задоволення первісного позову.

Касаційна інстанція також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ТОВ "Проект-А" про стягнення 3586617,87 грн. витрат на утримання чужого майна, оскільки Товариством не доведено належними засобами доказування понесення ним саме необхідних витрат, без проведення яких належне Банку нерухоме майно не могло бути збережено або могло значно погіршитися.

При цьому, колегія суддів враховує, що подана Товариством касаційна скарга взагалі не містить жодних заперечень чи обґрунтувань на спростування висновків судів щодо відмови у зустрічному позові, тобто судові рішення в цій частині відповідачем не оскаржуються.

Наявні заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на необхідність переоцінки доказів по справі, проте, відповідно до імперативних вимог ч.2 ст.- 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.- 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судом у порядку ст.ст. 43, 101, 105 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.