Головуючого судді Корсака В.А. суддів Швець В.О., Данилової М.В. розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 906/208/16 Господарського суду Житомирської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Подільський цемент" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" про стягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача не з'явився - відповідача ОСОБА_6 - третьої особи-1 ОСОБА_5 - третьої особи-2 не з'явився

В березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Подільський цемент" звернулось Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 42 882, 40 грн. боргу, 29 889,03 грн. інфляційних втрат та 2 347, 37 грн. 3 % річних (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята та розглянута судом; т.1, а.с.165-166).

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу цементу № ПЦ-47 від 18.06.2013 в частині оплати.

Відповідач позов не визнав, посилаюсь на те, що товар на спірну суму він не отримував, заявки на отримання товару не подавав.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.09.2016 у даній справі (суддя Тимошенко О.М.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 (головуючий Олексюк Г.Є., судді: Гудак А.В., Грязнов В.В.) вказане рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42 882,40 грн. - основного боргу, 2 347,37 грн. 3 % річних, 29 587,03 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 302,00 грн. в рахунок погашення інфляційних втрат відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Публічне акціонерне товариство "Подільський цемент", Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" не скористались правом, наданим статтею 111-2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", Публічне акціонерне товариство "Подільський цемент" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 18 червня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Подільський цемент" (постачальником; позивачем у справі) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (замовником; відповідачем у справі) укладено договір купівлі-продажу № ПЦ-47, за умовами якого, постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити цемент, названий в подальшому "Товар", по марках та кількістю згідно заявок замовника, на умовах, що викладені в цьому договорі.

06.01.2012 Публічним акціонерним товариством "Подільський цемент" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК"Логістік" укладено договір транспортного експедирування № 1/2012 про організацію перевезень вантажів в залізничному рухомому складі.

На виконання умов договору купівлі-продажу позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 199 862, 5 грн. За товар відповідач розрахувався частково, сплативши 1 154 700 грн.

Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати товару належним чином не виконав, позивачем на суму боргу 42 882,40 грн. нараховано 29 889,03 грн. інфляційних втрат та 23 47,37 грн. 3 % річних.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з того, що: позивачем не доведено, що надані ним фотокопії листів/заявок виражають волю відповідача, оскільки сторонами в належній (письмовій) формі не обумовлено можливість спілкування електронною поштою, а заявки в електронній формі не є такими, що підписані відповідачем, оскільки належним підписом електронного листа є електронний підпис; у відповідача не виникло зобов'язань щодо оплати товару, який відправлений позивачем одержувачу ОСОБА_5, оскільки покупець за договором (відповідач) є відмінним від отримувача вантажу (третьої особи).

Постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано зазначене рішення суду, мотивована неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати.

Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України (435-15) ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.Аналогічні положення містяться і у статті 265 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України (436-15) ).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

В частині першій статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частин першої та другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу № ПЦ-47 від 18.06.2013 та заявок відповідача позивачем у період з 20.06.2013 по 18.04.2014 здійснена поставка цементу на суму 1199862,50грн. Ці обставини підтверджується наявними в матеріалах справи накладними-рахунками.

Відповідно до банківських виписок (а.с.49-71,т.1), відповідачем проведена оплата за поставлений товар на суму 1 151 700 гривень.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, судом апеляційної встановлено наявність арифметичної помилки в загальній сумі оплати за поставлений цемент, яка становить 1 151 700,00 гривень, а не 1 154 000,0 0 гривень, як зазначено позивачем у позовній заяві. Таким чином, сума заборгованості становить 48 162,50 гривень.

Суд апеляційної інстанції розглядав справу на підставі та в межах заявлених позовних вимог (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), зокрема щодо стягнення суми основного боргу в розмірі - 42 882,40 коп.

Судом апеляційної інстанції встановлено факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, що підтверджується залученими до матеріалів справи електронними заявками на поставку товару (цементу) згідно договору купівлі-продажу № ПЦ-47 від 18.06.2013, накладними-рахунками, відповідно до яких, вантажоотримувачем зазначений ОСОБА_5, а платником відповідач ФОП ОСОБА_4 та залізничними накладними, згідно з якими отримувачем вантажу є ОСОБА_5, а власником вантажу - відповідач ФОП ОСОБА_4 на підставі договору ПЦ-47 від 18 червня 2013 року ( а.с.12-48, т.1).

Колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції при розгляді спору помилково виходив з відсутності підстав для стягнення суми заборгованості за поставку цементу, у зв'язку з тим, що умовами договору не передбачено ведення між сторонами електронного документообігу, оскільки згідно із ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" № 851-IV від 22.05.2003 (із змінами та доповненнями) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 цього Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ст. 11 цього Закону електронний документ вважається одержаним з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.

Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.

У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, електронний документ вважається відправленим автором та одержаним адресатом за їх місцезнаходженням (для фізичних осіб - місцем проживання), у тому числі якщо інформаційна, телекомунікаційна, інформаційно-телекомунікаційна система, за допомогою якої одержано документ, знаходиться в іншому місці. Місцезнаходження (місце проживання) сторін визначається відповідно до законодавства.

Долучені до матеріалів справи копії заявок ФОП ОСОБА_4 обґрунтовано визнані судом апеляційної інстанції належними та допустимими доказами, що підтверджують факт дотримання сторонами спору п. 3.2.1 договору купівлі-продажу № ПЦ-47 від 18.06.2013 та подання покупцем на електронну адресу ПАТ "Подільський цемент" заявок на поставку цементу. При цьому, накладні-рахунки, надіслані на адресу покупця є доказом виконання заявок та підтверджують факт отримання електронних документів.

Позивачем долучені до матеріалів справи також інші документи електронної переписки, які відносяться до виконання умов цього договору, встановлення ціни на товар, погашення заборгованості та підтверджують факт використання сторонами спору електронних засобів зв'язку для належного виконання укладеного договору ( а.с.39-56, т.2).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в межах дії договору ПЦ № 4 від 1806.2013 відповідач направляв, а позивач отримав електронні заявки на поставку цементу та відбувались розрахунки за поставлений цемент.

Крім того, судом апеляційної інстанцій, на відміну від місцевого суду надано правову оцінку долученим до справи судовим рішення у справі № 906/299/15 від 02.04.2015 за позовом ПАТ "Подільський цемент" до ОСОБА_5 про стягнення 106013.87 грн. та у справі № 911/1253/15 від 03.06.2015 за позовом ПАТ "Подільський цемент" до ОСОБА_7 про стягнення 108283.47 грн. боргу, відповідно до яких поставка товару - цементу відбувалась на підставі заявок, що направлялися на електронну адресу позивача, складені аналогічним чином до заявок ОСОБА_4

Матеріали справи містять копії заявок ФОП ОСОБА_4 для одержувача товару ( цементу) ФОП ОСОБА_5 про відвантаження товарного цементу ( а.с.151-162,т.1).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що третя особа ОСОБА_5 був одержувачем товару, що підтверджується накладними, що передавались з вантажем на станції призначення із заповненими графами 53 (підтвердження одержання вантажу), а власником товару зазначений ОСОБА_4

Згідно пунктів 1.1, 1.3 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21 листопада 2000 року (z0861-00) ( зареєстрованих Міністерством юстиції України 24 листопада 2000 року за № 863/5084 (z0863-00) ), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну); усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи; виправлення не допускаються, у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Як доказ поставки товару відповідачу до матеріалів справи залучено копії залізничних накладних, що свідчать про перевезення цементу зі станції Гуменці до станцій Буча, Ірпінь у період з 20.06.2013 по 18.04.2014.

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України, зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до банківських виписок по рахунку продавця вбачається, що покупцем в період 20.06.2013 - 18.04.2014 було частково оплачено за отриманий товар 1 151 700 грн., неоплаченим залишився товар на суму 48 162,5 грн., докази погашення зазначеної суми заборгованості перед продавцем за поставку цементу в матеріалах справи відсутні. Однак, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята та розглянута судом, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 42 882,40 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За коригованими судом розрахунками позивача, у позивача виникло право на стягнення 2 347, 37 грн. 3 % річних та 29587,03 грн. інфляційних втрат за період з 01.05.2014 по 25.02.2016.

Таким чином, встановивши факт порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, суд апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 2 347, 37 грн. 3 % річних та 29587,03 грн. інфляційних втрат за період з 01.05.2014 по 25.02.2016.

Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанції, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.