головуючого Поляк О.І. (доповідач), суддів: Бакуліної С.В., Яценко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Адамант-Я" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 за скаргою Приватного підприємства "Адамант-Я" на бездіяльність Марганецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у справі № 13/5005/11720/2011 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Приватного підприємства "Адамант-Я" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапромекологія" про стягнення 2 975 875,31 грн,

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

від ДВС: не з'явились;

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2016 у справі № 13/5005/11720/2011 (суддя Бондарєв Е.М.) відхилено скаргу ПП "Адамант-Я" на бездіяльність Марганецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у справі 13/5005/11720/2011.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 13/5005/11720/2011 (головуючий суддя - Широбокова Л.П., судді - Іванов О.Г., Подобєд І.М.) відмовлено ПП "Адамант-Я" у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2016 у справі № 13/5005/11720/2011. Апеляційну скаргу ПП "Адамант-Я" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2016 за результатами розгляду скарги ПП "Адамант-Я" на бездіяльність Марганецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у справі № 13/5005/11720/2011 повернуто скаржнику без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою апеляційного господарського суду, Приватне підприємство "Адамант-Я" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 13/5005/11720/2011, а справу передати до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована порушенням і неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст.ст. 7 - 9, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 53, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Представник позивача, відповідача та ДВС своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2011 у справі № 13/5005/11720/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2012, позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Мегапромекологія" на користь ПП "Адамант-Я" 2 086 345,02 грн основного боргу, 173 349,94 грн пені.

26.10.2011 на примусове виконання вказаного рішення видано наказ.

02.03.2012 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Марганецького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2011 у справі № 13/5005/11720/2011, встановлено боржнику строк добровільного виконання зазначеного наказу до 09.03.2012, накладено арешт на все майно, що належить боржнику та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить останньому.

У строк для добровільного виконання наказу боржник рішення не виконав, тому 12.03.2012 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та на підставі заяви стягувача накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку вказаному у заяві (ПАТ КБ "Приватбанк") та належать боржнику.

10.04.2012 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках боржника (відомості надані Марганецькою ОДПІ).

10.07.2012 Господарським судом Дніпропетровської області за заявою ПП "Адамант-Я" порушено провадження у справі № 34/5005/5844/2012 про банкрутство ТОВ "Мегапромекологія", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

23.10.2012 державним виконавцем відповідно до вимог п. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з тим, що не виявлено майна, в межах суми боргу, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Вказане виконавче провадження було знищено (після закінчення трирічного терміну зберігання) згідно з п.п. 9.9 - 9.15 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби.

У номенклатурних справах Відділу ДВС за 2012 рік міститься переписка зі стягувачем - ПП "Адамант-Я" (лист від 25.07.2012 за вихідним № 03-26/8673), де на письмовий запит останнього відділ надав інформацію стосовно виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2011.

В номенклатурній справі 03-26 "Журнал реєстрації вихідної кореспонденції" міститься два записи стосовно вказаного виконавчого провадження, а саме: запис від 25.07.2012 за № 03-26/8673 щодо направлення відповіді на лист стягувачу - ПП "Адамант-Я"; запис від 23.10.2012 за № 02-26/12891 щодо надсилання на адресу ПП "Адамант-Я" постанови про повернення виконавчого документа.

Станом на 23.10.2012, тобто на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, заборгованість за вказаним виконавчим документом не була сплачена, не було сплачено виконавчий збір, заходи примусового виконання (арешт) не скасовувались. Відповідні відомості із Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно та обтяжень рухомого майна не виключалися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2016 року у справі № 34/5005/5844/2012 про банкрутство ТОВ "Мегапромекологія" затверджено мирову угоду.

На виконання зазначеної мирової угоди ТОВ "Мегапромекологія" було сплачено на користь ПП "Адамант-Я" кредиторські вимоги четвертої черги в сумі 2 086 345,02 грн та кредиторські вимоги шостої черги в сумі 173 349,94 грн, що відповідала сумам 2 086 345,02 грн заборгованості за договором підряду № 7/7 від 23.03.2010 та 173 349,94 грн пені, стягнутих відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2011 у справі № 13/5005/11720/2011.

Вважаючи, що органом ДВС в порушення приписів чинного законодавства не було здійснено всіх заходів примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2011 у справі № 13/5005/11720/2011, оскільки боржником тільки 01.09.2016 було виконано вказане рішення, і стягувач саме 01.09.2016 дізнався, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби неналежним чином виконувалися його обов'язки щодо виконання судового рішення, ПП "Адамант-Я" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на бездіяльність Марганецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в якій просило визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Марганецького міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2011 у справі № 13/5005/11720/2011 на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2011 № 13/5005/11720/2011.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, місцевий господарський суд виходив з того, що скаржником не обґрунтовано з посиланням на норми законодавства які саме дії повинен був здійснити державний виконавець на виконання наказу суду у справі № 13/5005/11720/2011 та не виконав їх. Разом з тим, державним виконавцем було подано документи на підтвердження дій направлених на виконання наказу суду від 26.10.25011 у справі № 13/5005/11720/2011.

Не погоджуючись з відмовою Господарського суду Дніпропетровської області у задоволенні скарги на бездіяльність ВДВС, ПП "Адамант-Я" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2016 у справі № 13/5005/11720/2011 та прийняти судове рішення, яким задовольнити скаргу ПП "Адамант-Я" на бездіяльність Марганецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Вказана апеляційна скарга була подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, однак з клопотанням про його поновлення.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та повертаючи ПП "Адамант-Я" його апеляційну скаргу без розгляду, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга позивача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2016 у справі № 13/5005/11720/2011 подана після спливу строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали. При цьому додане до апеляційної скарги клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали не обґрунтовано жодними доводами та на підтвердження яких не надано належних та допустимих доказів. Відповідно до протоколу судового засідання від 15.11.2016, представник позивача брав участь в судовому засіданні, в якому було прийнято оскаржувану ухвалу. Повний текст вказаної ухвали було надіслано сторонам, що не брали участі у судовому засіданні 18.11.2016. Враховуючи, що ст. 87 Господарського процесуального кодексу України не передбачено надсилання судових актів сторонам, представники яких брали участь у судовому засіданні, апелянт мав право у будь-який час звернутися до суду із заявою про надання повного тексту ухвали або ознайомитися з ним в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Однак, представник апелянта звернувся до суду за повним текстом ухвали лише 05.12.2016, тобто після спливу строку на її оскарження, поважності причин таких дій не навів.

Суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд, відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку та повертаючи апеляційну скаргу без розгляду скаржнику, не припустився порушення норм процесуального права, враховуючи наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, представник ПП "Адамант-Я" був присутній в судовому засіданні на якому приймалася оскаржувана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2016 у справі № 13/5005/11720/2011, що підтверджується протоколом судового засідання від 15.11.2016.

Згідно зі ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді. За змістом ст. 87 ГПК надіслання ухвал сторонам, прокурору та третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено. Водночас ці сторони, прокурор, треті особи (які були присутні в судовому засіданні) мають право згідно з ч. 2 ст. 22 ГПК України знайомитися з відповідними процесуальними актами, знімати їх копії, а також заявляти клопотання про видачу їм належно засвідчених копій судових рішень. Передбачений ст. 87 ГПК строк надсилання повного рішення обчислюється з дня, наступного після дати складання такого рішення. За обґрунтованим письмовим клопотанням учасника судового процесу, який був присутній в судовому засіданні, суд з урахуванням конкретних обставин справи може надіслати судове рішення відповідному учаснику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Підставами для цього може бути, зокрема, знаходження (проживання) заявника не за місцем знаходження господарського суду або інші поважні причини, що перешкоджають отриманню копій судового рішення безпосередньо в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги, у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований статтею 53 ГПК України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він відновленню.

Отже, для відновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Разом з тим, як обгрунтовано зазначив апеляційний господарський суд заявник апеляційної скарги взагалі не навів обставин, які перешкоджали своєчасному паданню апеляційної скарги, а відтак і поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки присутність у судовому засіданні, наявність відкритого доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та можливість звернення до суду з клопотанням про видачу копії судового рішення в розумні строки з урахуванням часу, необхідного для виготовлення повного тексу ухвали не обмежували сторону подати у більш стислі строки відповідно апеляційну скаргу.

З матеріалів справи вбачається, що клопотання про видачу копії оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду ПП "Адамант-Я" було подано до суду лише 05.12.2016, тобто вже після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд мотивовано відхилив клопотання позивача про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, оскільки останній, володіючи інформацією про результати розгляду справи та необмеженими процесуальними правами щодо видачі копії оскаржуваної ухвали місцевого суду, подав апеляційну скаргу лише 07.12.2016, тобто через 22 дні після прийняття вказаної ухвали місцевого господарського суду, не зазначивши при цьому жодних обставин, які перешкоджали або унеможливлювали вжиття ним заходів для вчасного отримання копії оскаржуваної ухвали місцевого суду.

Суд касаційної інстанції також зазначає, що конституційна норма про забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, як однієї із основних засад судочинства (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України) конкретизована законодавцем і в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне оскарження судового рішення.

При цьому конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Таким чином, невід'ємною частиною судочинства, однією із форм якого є апеляційний перегляд рішення суду за відповідною скаргою, є можливість ефективного поновлення порушених прав і свобод громадян шляхом здійснення правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2016 у справі № 13/5005/11720/2011 у зв'язку з відмовою у задоволенні скарги на бездіяльність органу ДВС, в ході розгляду якої місцевим господарським судом встановлено, що відповідач повністю виконав судове рішення та погасив заборгованість перед позивачем, у зв'язку з несплатою якої і відкривалося виконавче провадження.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (п.п. 22 - 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, п.п. 37 - 38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 суд зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata (остаточність рішення, яке набрало законної сили), особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (п. 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 29.10.2015).

За таких обставин, оскільки Вищий господарський суд України не знайшов доводи касаційної скарги переконливими та не встановив обставини, які б виправдовували причини поновлення строку оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, дійшов висновку, що ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 13/5005/11720/2011 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Адамант-Я" - без задоволення.