Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Швеця В.О., суддів Корсака В.А., Сибіги О.М. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 910/12928/16 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" про стягнення 8 759,15 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Баранова В.І. (дов. від 15.12.2016),

відповідача: Крупка О.О. (дов. від 28.12.2016)

Публічне акціонерне товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" філія "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" про стягнення 8 759,15 грн. з яких: 425,78 грн. 3% річних, 6 150,33 грн. пені та 2 183,04 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості послуг за договором розподілу природного газу від 30.09.2015 № 2498. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2016, ухваленим суддею Зеленіною Н.І., позов задоволено повністю. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції виходив з обставин порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості послуг за договором розподілу природного газу від 30.09.2015 № 2498. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Отрюха Б.В. - головуючого, Михальської Ю.Б., Тищенко А.І., постановою від 29.11.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позві відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник зазначає про неврахування судами умов пункту 6.5. договору, відповідно до якого, у випадку прострочення оплати відповідачем, позивач мав можливість припинити надання послуг з розподілу природного газу. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, статей 4-2, 32, 34, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 30.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.02.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до заяви-приєднання № 100Р/1603000330 до договору розподілу природного газу Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" 01.01.2016 приєдналось до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 (z1384-15) . Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору оператор ГРМ (позивач) зобов'язується надати споживачу (відповідач) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного у установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ. Відповідно до пунктів 6.1. - 6.4. договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного тазу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1. цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ. Відповідно до пункту 8.2. договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Також судами установлено, що позивач надсилав відповідачу відповідні рахунки на оплату: рахунок-фактура № У0000004949 від 31.01.2016 на суму 61 101,38 грн. за січень 2016 року по розподілу 72,142 тис.куб.м.; рахунок-фактура № У0000011080 від 29.02.2016 на суму 35 611,28 грн. за лютий 2016 року по розподілу 42,046 тис.куб.м.; рахунок-фактура № У0000015291 від 31.03.2016 на суму 37 930,26 грн. за березень 2016 року по розподілу 44,784 тис.куб.м.; рахунок-фактура № У0000017770 від 15.04.2016 на суму 3 687,85 грн. по розподілу 4,229 тис.куб.м. Установлено судами і те, що позивач належним чином виконував умови договору щодо розподілу природного газу, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, які підписані обома сторонами без застережень. Водночас відповідач порушив строки оплати за надані позивачем послуги, що і стало підставою для звернення з даним позовом. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" філія "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" 425,78 грн. 3% річних, 6 150,33 грн. пені та 2 183,04 грн. інфляційних втрат. Ухвалюючи рішення у справі господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. За приписами статей 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою відноситься укладений між сторонами договір, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно з приписами 525, 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, на підставі повного та всебічного розгляду справи, господарські суди установили обставини неналежного виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг. Водночас перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних, суди визнали його обґрунтованим. За таких установлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову визнається колегією суддів правомірним. Довід скаржника про відсутність підстав для нарахування сум пені, втрат від інфляції та 3% річних з підстав не укладення між сторонами графіка погашення заборгованості відповідно до пункту 6.5. договору, не може бути підставою для скасування судових актів у справі. Вказаному доводу надавалася оцінка судом апеляційної інстанції і він був відхилений як необґрунтований. Як установили суди та вбачається з умов договору укладання графіку погашення заборгованості або припинення розподілу (споживання) природного газу на об'єкт споживача, являється правом позивача, а не його обов'язком, і реалізується виключно за його волевиявленням. Отже, відсутність такого графіку не впливає на строк виконання відповідачем зобов'язань за договором та не звільняє останнього від відповідальності за порушення встановлених строків оплати наданих позивачем послуг. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 910/12928/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.