розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2016 року у справі № 11/5009/7619/11 за позовом Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Фонду державного майна України до Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт", треті особи: приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", комунальне підприємство "Бердянське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним п. 5.1 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради,

У листопаді 2011 року до господарського суду Запорізької області звернувся Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України із позовом до відповідачів про визнання недійсним п. 5.1 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 107 від 04.03.2005 року "Про оформлення права власності" за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" (балансоутримувач - Санаторій "Бердянськ") на комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Котляревського, 14, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, Б, Б1", прибудов "а, а1, б, б1, б2, б3, б4, б5", ганку до "А", ганку до "а", ганку до "а1", ганку до "б3", ганку до "б4", ганку до "б5", піддашку до "б5", майстерень "В, в", гаража "Г", замощення І, ІІ, парканів № 2, № 3, № 6, хвірток № 1, № 4, № 5.

Позов обгрунтовано тим, що зазначене рішення в частині п. 5.1. прийнято за відсутності згоди уповноваженого органу - ФДМ України та має бути визнано недійсним відповідно до ст.ст. 21, 393 Цивільного кодексу України, як таке, що порушує права держави України як власника спірного майна.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.02.2012 року (суддя Гончаренко С.А.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2016 року (судді: Склярук О.І., Геза Т.Д., Ушенко Л.В.) зазначене рішення суду першої залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Приазовкурорт" вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати, та в позові відмовити.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін та третіх осіб до суду не надходили.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 08.02.2017 року.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та третьої особи ПрАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця", дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Радою міністрів СРСР 20.03.1956 року прийнято Постанову № 369 "Про покращення роботи санаторіїв та будинків відпочинку", за змістом якої постановлено, з метою покращення обслуговування трудящих санаторіями та домами відпочинку, з метою наведення порядку в їх роботі, визнано необхідним зосередити справу управління санаторіями та домами відпочинку у віданні Міністерств охорони союзних республік, вилучивши їх з відання інших міністерств та відомств.

23.04.1960 року Радою Міністрів Української РСР прийнято Постанову № 606 (606-60-п) "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", відповідно до якої Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язане передати до 1 травня 1960 року Українській республіканській Раді профспілок, зокрема, всі діючі госпрозрахункові санаторії загальною кількістю 73 об'єкти, 92 будинку відпочинку, 8 санаторних пансіонатів, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР. Передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій постановлено здійснити безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками за станом на 1 січня 1960 року, а також асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 1 січня 1960 року. Постановлено: Держплану УРСР, Міністерству фінансів УРСР за участю Української республіканської Ради профспілок внести в план і бюджет Української РСР на 1960 рік зміни, що випливають із цієї постанови. До 1 травня 1960 року визначити обсяги капіталовкладень та джерела фінансування на нове будівництво, реконструкцію і благоустрій санаторно-курортних об'єктів на 1960 рік, які залишаються у віданні Міністерства охорони здоров'я УРСР і які передаються Українській республіканській Раді профспілок.

Додатком № 1 до постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 року № 606 (606-60-п) затверджений Перелік санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській Раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР: - Слов'янське територіальне управління - санаторій "Бердянськ", "Азов", будинок відпочинку "Бердянськ".

Згідно з постановою президії Української Республіканської ради профспілок від 10.05.1960 року "Про приймання профспілками санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" постановлено для керівництва прийнятими профспілками санаторіями, будинками відпочинку та іншими лікувальними і допоміжними господарствами утворити Українське республіканське курортне управління та територіальні курортні управління.

Таким чином, на виконання Постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР № 606 від 23 квітня 1960 року (606-60-п) "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинку відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з п. 2 вказаної Постанови майно передавалося профспілковим органам у відання.

18.11.1990 року Радою Загальної конференції Професійних спілок СРСР прийнята Постанова № 2-1а "Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном", відповідно до якого за Федерацією незалежних профспілок України закріплено право власності на майно згідно додатку: …- санаторій "Азов" (Запорізька область, м. Бердянськ, вулиця Шмідта, 18; рік вводу в експлуатацію - 1966); - санаторій "Бердянськ" (Запорізька область, м. Бердянськ, вулиця Курортна, 79; рік вводу в експлуатацію - 1966); - санаторій "Лазурний" (Запорізька область, м.Бердянськ, вулиця Курортна,79; рік вводу в експлуатацію - 1966); - санаторій "Приазовье" (Запорізька область, м. Бердянськ, вулиця Курортна, 79; рік вводу в експлуатацію - 1966).

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок України стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва № 971 від 23.12.1991 року зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" як підприємство, яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, частка майна Федерації професійних спілок України, переданого у статутний фонд Товариства, становить 92,92 % розміру статутного фонду.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 року № 506 (506-12) введено мораторій на території республіки на будь - які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 року № 1540 -ХІІ встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.

За актом приймання-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 24.01.1992 року передано майно, в тому числі, санаторії "Бердянськ" і "Азов", а також будинок відпочинку "Бердянськ".

24.03.1993 року Президія Федерації професійних спілок України прийняла постанову "Про перелік майна профспілок України" згідно з якою затверджений перелік майна профспілок України, що відноситься до загально-профспілкової власності, власності галузевих профспілок, регіональних профоб'єднань та обласних галузевих комітетів профспілок. При цьому, будь-яких нормативних актів, які б передбачали вибуття спірного майна з державної власності не існує. Постановою Верховної Ради України від 01.11.1996 року № 461/96-ВР (461/96-ВР) "Про проект Постанови Верховної Ради України "Про тлумачення Постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" (3943-12) Фонду державного майна України доручено разом з відповідними громадськими організаціями України до 1 квітня 1997 року провести інвентаризацію майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР станом на 24 серпня 1991 року і подати Верховній Раді України перелік суб'єктів, у володінні яких знаходиться це майно.

В результаті складання зазначеного Переліку було підтверджено, що спірний об'єкт станом на 24.08.1991 року знаходився не у власності, а лише у віданні Федерації незалежних профспілок України.

20.06.2002 року загальними зборами Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" прийнято рішення № 2/6 "Про створення закритого акціонерного товариства "Приазовкурорт". Вирішено: Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" виступити засновником Закритого акціонерного товариства "Приазовкурорт", реорганізувавши шляхом виділення Приазовське Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", що розташовані за адресою: Україна, м. Бердянськ, Запорізької області, вулиця Котляревського, 12/24. Філії Приазовського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" ліквідувати. Схвалити проекти установчих документів Закритого акціонерного товариства "Приазовкурорт" та встановити вклад ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" в статутний фонд ЗАТ "Приазовкурорт" в розмірі статного фонду реорганізованого Приазовського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в сумі 43 485 200 грн.

Відповідно до Акта приймання-передачі майна майнового комплексу Приазовського дочірнього підприємства, що належить на правах власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" у власність Закритому акціонерному товариству "Приазовкурорт", як внесок до Статутного фонду від 30.10.2002 року, ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" передає у власність, а Уповноважена особа засновників ЗАТ "Приазовкурорт" ОСОБА_1 приймає у власність, як внесок засновника до Статутного фонду, майно згідно з додатками до акта приймання -передачі майнового комплексу Приазовського дочірнього підприємства, яке розташоване в м. Бердянськ Запорізької області, вартість 43 485 200 грн., а саме: - санаторій "Азов", санаторій "Бердянськ", санаторій "Лазурний", санаторій "Приазов'є", автотранспортна база, комбінат комунальних господарств "Курорт", комбінат курортних послуг "Відпочинок".

07.02.2005 року листом за № 02/210 ЗАТ "Приазовкурорт" звернувся до Бердянської міської ради Запорізької області щодо оформлення за ним права власності на комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Котляревського, 14, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, Б, Б1", прибудов "а, а1, б, б1, б2, б3, б4, б5", ганку до "А", ганку до "а", ганку до "а1", ганку до "б3", ганку до "б4", ганку до "б5", піддашку до "б5", майстерень "В, в", гаража "Г", замощення І, ІІ, парканів № 2, № 3, № 6, хвірток № 1, № 4, № 5.

П 5.1 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 107 від 04.03.2005 року "Про оформлення права власності" за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" (балансоутримувач - Санаторій "Бердянськ") визнано право власності на спірне майно.

Зазначене рішення стало підставою для видачі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.03.2005 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги прокурора в інтересах держави про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування у зв'язку з порушенням порядку відчуження об'єктів державної власності.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову обгрунтовано доведеністю обставин відчуження об'єкта державної власності з порушенням законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, без згоди Фонду державного майна України та відсутністю в даному випадку пропуску позовної давності.

Загальні способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України, а права власності - главою 29 цього Кодексу. При виборі способу захисту цивільного права необхідно врахувати специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням установлених законом меж здійснення суб'єктивного права на захист і компетенції суду.

Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пп. 10 п. "б" ст. 30 Закону (у редакції, чинній на момент винесення оспорюваного рішення) до делегованих Виконкому повноважень віднесено, зокрема, облік та реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Рішення виконкому № 107 від 04.03.2005 року було виконано, 11.03.2005 року право власності на спірне майно було зареєстровано за ЗАТ "Приазовкурорт" (балансоутримувач - Санаторій "Бердянськ") про що видано свідоцтво від 11.03.2005 року серія САА № 810353.

Проте, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що спірне рішення виконкому є актом індивідуальної дії, яке вичерпало свою юридичну силу після реалізації, а саме: після одержання ЗАТ "Приазовкурорт" (балансоутримувач - Санаторій "Бердянськ") документа, що посвідчує право власності та державної реєстрації цього права.

Конституційний Суд України в п. 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

У постанові від 11.11.2014 року в адміністративній справі № 21-405а14 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 06.10.2015 року (адміністративна справа № 21-1306а15), від 06.07.2016 року (господарська справа № 3-514гс16), від 12.10.2016 року (господарська справа № 3-527гс16), від 19.10.2016 року (господарська справа № 3-806гс16), від 09.11.2016 року (господарська справа № 3-1086гс16).

У постанові від 30.09.2015 року в господарській справі № 3-553гс15 колегія суддів Судової палати у господарських справах і Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів, та витребування із незаконного володіння земельної ділянки.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновки Верховного Суду України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.