головуючого судді суддів Кролевець О.А., Євсікова О.О., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Свєткор" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.08.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 у справі № 906/1780/15 Господарського суду Житомирської області за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Приватного підприємства "Свєткор" про стягнення 46 724,85 доларів США (за курсом НБУ від 10.12.2015 1 069 531,82 грн.) та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Свєткор" до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні первісного відповідача ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки від 18.07.2007 за участю представників: від ПАТ КБ "Приватбанк": Ляхов О.В., від ПП "Свєткор": не з'явився, від ОСОБА_4: не з'явився,

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Свєткор", у якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № GA00000059 від 16.07.2007 в розмірі 46 468,00 дол. США, що складає єквівалент 1 063 657,56 грн. звернути стягнення на квартиру заганою площею 59,70 кв.м, житловою площею 45,10 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору-купівлі продажу, в тому числі нотаріального укладання договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, зазначеному в договорі іпотеки, а саме - 378750,00 грн., будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Приватним підприємством "Свєткор" подано зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним договору іпотеки від 18.07.2007.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 31.08.2016 у справі № 906/1780/15 (суддя Сікорська Н.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 (колегія суддів у складі: Мельник О.В., Грязнов В.В., Розізнана І.В.), первісний позов задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором № ZHZ0GA00000059 від 16.07.2007 в розмірі 38 947,65 дол. США, з яких: 25 921,29 дол. США - заборгованість за кредитом; 8 780,32 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 246,04 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором кредиту, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 10.12.2015 22,894918 грн., становить 97 212,74 грн.; звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,7 кв.м, житловою площею 45,1 кв.м, яка передана в іпотеку згідно договору іпотеки, укладеному 18.07.2007 між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та Приватним малим підприємством "Свєткор", посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу 18.07.2007 Сєтаком В.Я. та зареєстровано в реєстрі за №10794, шляхом продажу предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" будь-якій особі-покупцеві; визначено, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" має право вищого пріоритету на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки. Початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації визначено 548900 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, ПП "Свєткор" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 13.01.2017 у зв'язку з відпусткою судді Малетича М.М. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 906/1780/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.01.2017 у справі № 906/1780/15 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Самусенко С.С.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.07.2007 між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір № ZHH0GA00000059, відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п. 7.1 цього договору, строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 7 договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 16.07.2007 між ЗАТ КБ "Приватбанк" та Приватним малим підприємством "Свєткор" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки від 18.07.2007, відповідно до п. 1, п. 7 якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,7 кв.м, житловою площею 45,1 кв.м, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника - ОСОБА_4 перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Відповідно до п. 2 договору іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника - ОСОБА_4, що випливають з кредитного договору від 16.07.2007 № ZHH0GA00000059, з:

- повернення кредиту наданого у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у сумі 45200, 00 дол США, що надасться у термін до 15.07.2017, включно, на наступні цілі: кредит під заставу житлової нерухомості - 40000, 00 дол. США, а також на сплату страхових платежів у розмірі 5200 дол. США;

- сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,92 % в місяць, починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, у дату сплати процентів, період з "16" по "23" число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, яка відрізняється від вказаної в цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, нарахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту;

- сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі 1,68 % в місяць від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту, - у дату сплати процентів, період з "16" по "23" число кожного поточного місяця. Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, яка відрізняється від вказаної в цьому пункті, то останньою датою погашення таких процентів, нарахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту; сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % щомісяця;

- при достроковому погашенні кредиту - сплати винагороди, за користування кредитом, в розмірі 0 % від суми кредиту, яка погашається достроково, в день такого погашення;

- сплати пені, у порядку та розмірі, визначених п.4.1 кредитного договору.

Відповідно до пп. 18.8.1, 18.8.2 договору іпотеки іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків за цим договором іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань зі сплати кредиту та (або відсотків), винагороди, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Судами встановлено, що рішенням Житомирського районного суду від 03.04.2015 у справі № 278/697/15ц стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_10 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" - 530 765,28 грн. (33 678,00 дол. США) заборгованості за кредитним договором № ZHZ0GA00000059 від 16.07.2007, яка виникла станом на 31.12.2014, з яких: 26 780,82 дол. США - заборгованість за кредитом, 5 316,02 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 677,51 дол. США - заборгованість з комісії за користування кредитом, 903,65 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

30.11.2015 банк направив боржнику - ОСОБА_4 та іпотекодацю - ПП "Свєткор" лист з вимогами про повернення в тридцятидений строк сум кредиту в повному обсязі, а також процентів комісії та штрафних санкцій, а також попереджено позичальника та іпотекодавця, що у випадку невиконання або неналежного виконання порушеного зобов'язання в установлений строк банк має намір продати предмет іпотеки, уклавши відповідний договір купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, або звернути стягнення на предмет іпотеки.

Предметом первісного позову є вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до ПП "Свєткор" про погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Предметом зустрічного позову є вимоги ПП "Свєткор" до ПАТ КБ "Приватбанк" визнання договору іпотеки недійсним.

Задовольняючи первісний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що іпотекою забезпечується лише частина зобов'язань ОСОБА_4 Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем за первісним позовом було передано в іпотеку нерухоме майно, що перебувало у його приватній власності, зареєстроване за ним у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, яким він мав право розпоряджатися у встановлений законом спосіб; договір іпотеки відповідачем підписаний від ПП "Свєткор" уповноваженою на те, особою.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК).

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 29 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено шляхом продажу предмету іпотеки будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Судами попередніх інстанцій встановлено факт невиконання боржником основного зобов'язання за кредитним договором, з огляду на що вірним є висновок про наявність у позивача права вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки.

Поряд з тим, встановивши, що відповідно до п.п. 4.1, 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору іпотекою не забезпечувались зобов'язання щодо сплати комісії, а зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитом, в разі його несвоєчасного повернення, визначено лише в розмірі 1,68 % в місяць; зобов'язання щодо сплати пені визначено лише за неналежне виконання умов кредитного договору щодо своєчасної сплати позичальником відсотків та винагороди, в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, обрахованої в гривневому еквіваленті, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відмови у задоволенні первісних позовних вимог вимоги в частині стягнення комісії за кредитним договором в сумі 1557,51 дол. США та відсотків за користування кредитом в сумі 1 326,35 дол. США за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, судами правомірно зауважено, що вимога первісного позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору-купівлі продажу суперечить ч. 5 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Відповідно до п. 4.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" № 1 від 24.11.2014 (va001600-14) , якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

Так, відповідно до п. 12 договору іпотеки ціна предмета іпотеки становить 378 755,00 грн. Однак, встановивши, що в процесі розгляду справи сторони не дійшли згоди щодо встановлення початкової ціни на рівні, визначеному в договорі іпотеки, ухвалою суду першої інстанції від 26.05.2016 року у справі № 906/1780/15 була призначена судова оціночно-будівельна експертиза, за результатами якої визначено, що ринкова вартість квартири № 64, загальною площею 59,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Київська, буд. 59, на день проведення дослідження становить 548900,00 грн.

Таким чином, місцевим господарським було правомірно визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Щодо зустрічних позовних вимог варто зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами.

Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п.1.1 статуту ПМП "Свєткор" (в ред. чинній на момент укладення спірного договору) підприємство було утворене громадянином ОСОБА_10 на основі особистої власності. Пунктом 3.2 статуту визначено, що власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо, або через уповноважені ним органи: директорів чи правління.

Відповідно до наказу № 21 від 25.07.2007 року власником ПМП "Свєткор" було уповноважено директора підприємства ОСОБА_4 на підписання договору іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Вказане свідчить, що директор підприємства ОСОБА_4 при підписанні договору іпотеки діяла виключно в межах повноважень, наданих їй власником підприємства відповідно до наказу № 21 від 25.07.2007, з огляду на що посилання позивача за зустрічним позовом про перевищення директором повноважень при підписанні спірного договору іпотеки є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, посилання скаржника на те, що на момент укладення іпотечного договору предмету іпотеки (квартири № 64) фактично не існувало, оскільки його було переобладнано в нежитлове приміщення (аптеку), відхиляються судом касаційної інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" визначено, що предметом іпотеки може бути об'єкт нерухомого майна лише за наявності таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлене цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як встановлено судами опопередніх інстанцій, квартира, що є предметом договору іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору обміну квартир від 21.06.1997 № 1280, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського і районного нотаріального округу Ковальовою T.B.

Відповідно до реєстру прав власності на рухоме майно квартира АДРЕСА_1, та складається з 3-х жилих та службових приміщень загальною площею 59,7 кв.м, належить приватному малому підприємству "Свєткор" на праві приватної власності.

Вказане майно відповідно до п. 7 договору іпотеки від 18.07.2007 було передане приватним малим підприємство "Свєткор" в іпотеку в забезпечення виконання позичальником - ОСОБА_4, зобов'язань за кредитним договором.

Фактичне тимчасове переобладнання квартири без проведення державної реєстрації права власності на такий об'єкт нерухомого майна саме як на аптеку відповідно до ч. 4 ст. 334, ст. 182 ЦК України, не давало на момент укладення договору іпотеки підстав ввести її в цивільний оборот як нежитлове приміщення.

Таким чином, позивачем не доведено наявності наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, з огляду на що суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні зустрічного позову.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.