розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідація Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2016 у складі судді Аблова Є.В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 у складі колегія суддів Бистрик Г.М., Межевича М.В., Сорочка Є.О. у справі №826/17282/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчук С . П ., третя особа: ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулись в суд з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 17044108 від 07.11.2014 13:58:55, приватний нотаріус Ковальчук С.П., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ щодо земельної ділянки площею 0,1543 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: НОМЕР_2;

- зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. скасувати в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про право власності №7609970 на земельну ділянку площею 0,1543 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: НОМЕР_2 за ОСОБА_5 ;

- визнати протиправним та скасувати в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про припинення права власності, внесений до реєстру 07.11.2014 13:59:46, приватний нотаріус Ковальчук С.П., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ щодо земельної ділянки площею 0,1543 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ПАТ "Дельта "Банк";

- зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. повернути ПАТ "Дельта "Банк" оригінал рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24.02.2014 по справі № 363/3326/13-ц.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідація Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадиров В.В. просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування касаційної скарги вказує, що відповідно до повідомлення уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідація Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадиров В.В. від 21 липня 2015 року № 5496, визнано нікчемним договір купівлі-продажу від 07.11.2014 на підставі пункту 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який слугував підставою для прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Заявник касаційної скарги вказує, що такий правочин не породжує будь-яким бажаних сторонами результатів, натомість, правовий наслідок такого правочину настає лише у формі, передбаченій законом - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції).

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_5 просить в її задоволенні відмовити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року залишити без змін.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У ході розгляду справи судами встановлено, що між ПАТ "Дельта Банк", в особі заступника начальника Київського відділення №40 Циганенко Н.А., 07.11.2014 укладено з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу нерухомого майна та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстраційним № НОМЕР_3. На умовах зазначеного договору Банк продав, а Покупець придбав належну Банку на праві власності земельну ділянку площею 0,1543 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Сума Договору становила 635 000 грн. без ПДВ, визначена сторонами на підставі висновків Приватного підприємства "СВ Девелопмент".

На підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24.02.2014 по справі № 363/3326/13-ц, об`єкт нерухомого майна належав ПАТ "Дельта "Банк".

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 17.08.2015, індексний № 42379172, державним реєстратором - приватним нотаріусом Ковальчуком С.П., внесений запис номер 7609970 про право власності ОСОБА_5, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер: НОМЕР_3, виданий 07.11.2014.

ПАТ "Дельта Банк" постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ віднесено до категорії проблемних та запроваджено певні обмеження в діяльності банку (зокрема, заборонено здійснювати будь-яке відчуження будівель і споруд без погодження Національного Банку України).

На виконання вищевказаної постанови ПАТ "Дельта Банк" видав наказ від 03.11.2014 № 2650 "Щодо стабілізації діяльності Банку", де у п. 1.7 передбачена заборона на будь-яке відчуження будівель і споруд Банку без погодження з Національним банком України.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. направлено ОСОБА_5 письмове повідомлення від 21.07.2015 № 5496 про нікчемність договору купівлі-продажу від 07.11.2014 та про зобов`язання повернути отримане від банку майно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5, оскільки, доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин, є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, відсутні будь-які рішення про визнання недійсним правочину, а саме договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.11.2014 за реєстраційним номером НОМЕР_3.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень; далі - ЦПК України (1618-15) ) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Ураховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, позовні вимоги ґрунтуються на нікчемності правочинну та спрямовані на застосування реституції (повернення сторін договірного зобов`язання в початковий стан), на момент звернення до суду право власності на спірну земельну ділянку перейшло до третьої особи у справі, Верховний Суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України (1618-15) .

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 5 частини першої стаття 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно зі статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

Відповідно до статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись статтями 345, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідація Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі № 826/17282/15 скасувати.