Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Мороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада) про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 у Києво-Святошинському районному суді Київської області пред'явив позов до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

- визнати протиправними дії Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради щодо відмови у задоволення клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд;

- визнати протиправним та скасувати рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 20 серпня 2013 року № 49 в частині відмови у задоволенні клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки;

- зобов'язати Петропавлівсько-Борщагівську сільську раду винести на засідання сесії та розглянути зазначене клопотання.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_4 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги послався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати рішення судів та ухвалити нову постанову про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради з клопотанням від 04 липня 2013 року в порядку статті 118 Земельного кодексу України, в якому просив виділити земельну ділянку орієнтовним розміром до 0,25 га в межах

с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з протоколом засідання постійної депутатської комісії з питань використання земельних та водних ресурсів Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 19 серпня 2013 року № 17 комісія рекомендувала: - у зв'язку з відсутністю у додатках до звернення позивача графічних матеріалів, відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІП, на яких повинно бути ним зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, її адреса, на черговому засіданні сесії Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради відмовити позивачу в наданні земельної ділянки під індивідуальну забудову Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в зв'язку з тим, що громадянином ОСОБА_4 не надано графічних матеріалів відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України.

Рішенням 19 сесії 6 скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 20 серпня 2013 року № 49 позивачу відмовлено в наданні земельної ділянки під індивідуальну житлову забудову на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції та апеляційний суд, залишаючи таке рішення без зміни, виходили з того, що Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада при прийнятті оскаржуваного рішення діяла в межах своїх повноважень та у спосіб визначений законом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України правову позицію судів попередніх інстанцій вважає такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та зазначає наступне.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Зазначена норма кореспондується з положенням частини першої статті 122 Земельного кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень статей 81, 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), повинні звернутися з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як зазначено у частині четвертій статті 15 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян", рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Таким чином, органи місцевого самоврядування реалізують свої повноваження в галузі земельних відносин, зокрема, шляхом прийняття відповідних рішень за результатами розгляду клопотань громадян про виділення земельних ділянок та доведення їх до відома заявників. При цьому, обов'язковою вимогою до змісту вказаних рішень є вмотивованість відповіді органу місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що у спірному рішенні відповідача, яким було відмовлено ОСОБА_4 у відповідь на його клопотання про виділення земельної ділянки, не зазначено жодних причин, через які позивачу відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.

Колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості, а також невідповідності спірного рішення відповідача вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України та частини четвертої статті 15 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян", в частині відмови в задоволенні клопотання позивача.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суди не виконали вимог вказаного процесуального закону й постановили незаконні судові рішення, які підлягають скасуванню.

Оскільки обставини справи встановлені повно і всебічно, а суди першої та апеляційної інстанцій лише порушили норми матеріального права, то колегія суддів вважає можливим ухвалити у справі нове рішення про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії скасувати та ухвалити у цій справі нове рішення.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20 серпня 2013 року № 49 в частині відмови у наданні земельної ділянки на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_4.

Зобов'язати Петропавлівсько-Борщагівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області винести на засідання найближчої чергової сесії сільської ради та розглянути у порядку і в строки, встановлені чинним законодавством України, клопотання ОСОБА_4 про передачу безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та прийняти відповідне мотивоване рішення.

У решті позову відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.