за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_2 та Інгульського об'єднаного управління ПФУ м. Миколаєва Миколаївської області (правонаступника управління ПФУ, Інгульське ОУ ПФУ, відповідно)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Домусчі С.Д., Кравець О.О., -

25 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління ПФУ від 30 червня 2016 року № 50/3 про відмову ОСОБА_2 в перерахунку пенсії згідно із її заяви від 15 жовтня 2014 року з урахуванням довідки про заробітну плату від 08 жовтня 2014 року, виданої малим приватним підприємством (далі - МПП) "Тоніс - Відео";

- визнати протиправним та скасувати рішення управління ПФУ від 04 серпня 2016 року № 61/1 про утримання з ОСОБА_2 надміру виплачених сум пенсій;

- зобов'язати управління ПФУ повернути незаконно утримані з пенсії ОСОБА_2 з 01 травня 2016 року грошові кошти.

Позов ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що рішення відповідача від 30 червня 2016 року № 50/3 є невмотивованим, оскільки в ньому не зазначено в чому саме полягає, недостовірність довідки про заробітну плату від 08 жовтня 2014 року. При цьому позивач вказує на те, що всі документи про її трудовий стаж та нарахування заробітної плати, подані нею до пенсійного органу є достовірними та відповідають дійсності.

Ленінський районний суд м. Миколаєва постановою від 08 лютого 2017 року задовольнив позовні вимоги.

Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що питання правомірності, нарахованої суми пенсії позивачу не викликає сумніви у сторін, адже пенсія позивачу нарахована правильно та такий факт підтверджений актом звірки від 08 жовтня 2014 року №579.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 березня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким частково задовольнив позовні вимоги:

- визнав протиправним та скасував рішення управління ПФУ про утримання надміру виплачених сум пенсій від 04 серпня 2016 року № 61/1;

- зобов'язав управління ПФУ повернути ОСОБА_2 кошти утриманні управлінням ПФУ з її пенсії на підставі рішення управління ПФУ про утримання надміру виплачених сум пенсій від 04 серпня 2016 року № 61/1.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідачем не було встановлено обставин, за яких допускається стягнення з пенсіонера зайво виплачених сум пенсій, тому погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій та наявність підстав для його скасування і відповідно задоволення вимог позивача про повернення їй утриманих з останньою сум пенсій за цим рішенням.

Водночас, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з Додатку 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (z1566-05) (далі - Порядок № 22-1), який визначає форму довідки про заробітну плату для обчислення пенсії вбачається, що на ній обов'язково має бути проставлений штамп та вона має бути підписана керівником і головним бухгалтером.

Водночас, як встановлено відповідачем та підтверджено під час судового розгляду справи, довідки від 08 жовтня 2014 року, яка була подана позивачем для перерахунку пенсії не містить штампу органу, що таку довідку видав. Крім того, така довідка підписана лише керівником - позивачем, який згідно записів трудової книжки звільнена з посади генерального директора за власним бажанням від 23 грудня 1999 року, що затверджено печаткою МПП "Тоніс - Відео".

28 квітня 2017 року ОСОБА_2 та Інгульске ОУ ПФУ звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року. При цьому, ОСОБА_2 просить залишити в силі постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2017 року, а Інгульске ОУ ПФУ також просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2017 року, а справу направити для продовження розгляду судом.

Касаційна скарга позивача мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вдався до формального опису положень Порядку № 22-1 без належної оцінки обставинам та спірним правовідносинам, тобто неправильно застосував ці норми матеріального права.

Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що МПП "Тоніс-Відео" не веде фінансово-господарську діяльність, директора ОСОБА_2, яка є позивачем у цій справі, звільнено ще в 1999 році, тому довідка від 08 жовтня 2014 року без реєстраційного номеру, підписана нею, як особою, яка не має на це повноважень. Тобто, не може вважатися оформленою неналежним чином та достовірною.

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 04 та 10 травня 2017 року відкрив касаційні провадження за вказаними касаційним скаргами, відповідно, та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком з 30 вересня 2010 року.

З 01 жовтня 2014 року, на підставі заяви позивача від 15 жовтня 2014 року, останній було проведено перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 08 жовтня 2014 року за період роботи позивача з червня 1991 року по квітень 1995 року, виданої МПП "Тоніс - Відео".

Відомості щодо виплаченої позивачу заробітної плати, що зазначені у довідці від 08 жовтня 2014 року були підтверджені під час проведення звірки управлінням ПФУ, за результатами якої складено акт від 08 жовтня 2014 року № 579.

30 червня 2016 року управлінням ПФУ було прийнято рішення № 50/3 про відмову позивачу в перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 08 жовтня 2014 року, без реєстраційного номеру, виданої МПП "Тоніс - Відео", згідно заяви від 15 жовтня 2014 року.

Рішенням відповідача від 04 серпня 2016 року № 61/1 вирішено утримати надміру виплачені суми пенсії позивачу у зв'язку з тим, що рішенням від 30 червня 2016 року № 50/3 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії через визнання недостовірною довідки про заробітну плату. У вказаному рішенні відповідач дійшов висновку, у зв'язку з наведеним, сума переплати 4663 грн 03 коп. підлягає поверненню позивачем.

Також суди встановили, що довідка від 08 жовтня 2014 року, яка була подана позивачем для перерахунку пенсії не містить штампу органу, що таку довідку видав.

Крім того, така довідка підписана лише керівником - позивачем, який згідно записів трудової книжки звільнена з посади генерального директора за власним бажанням від 23 грудня 1999 року, що затверджено печаткою МПП "Тоніс - Відео".

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію [частина третя статті 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) )].

Відповідно статті 103 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ) суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Вищенаведена норма права кореспондує також з приписами частини першої статті 50 Закону № 1058-IV, якою, зокрема, встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Аналогічні вимоги містить Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 (z0374-03) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року № 374/7695 (z0374-03) .

Аналіз наведених норм свідчить, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера, зокрема, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, або подання страхувальником недостовірних даних.

Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Водночас, приймаючи оскаржуване рішення про утримання з позивача надміру виплаченої пенсії, відповідач не визначив у своєму рішенні підстав, за яких допускається стягнення з пенсіонера зайво виплачених сум пенсій, оскільки оскаржуване рішення відповідача не містить встановлення останнім таких обставин, як, зокрема, подання документів з явно неправильними відомостями або подання страхувальником недостовірних даних.

Оскільки у справі, яка розглядається судами не було встановлено обставин, за яких допускається стягнення з пенсіонера зайво виплачених сум пенсій, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність рішення відповідача про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій та наявність підстав для його скасування і відповідно задоволення вимог позивача про повернення їй утриманих з останньою сум пенсій за цим рішенням.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, за бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 2.10 Порядку № 22-1).

Вказаний Порядок містить Додаток 1, який визначає форму довідки про заробітну плату для обчислення пенсії.

Так, з цього Додатку вбачається, що на ній обов'язково має бути, зокрема, проставлений штамп органу, що їх видав та вона має бути підписана керівником і головним бухгалтером.

Водночас, у справі, яка розглядається суди встановили, що довідка від 08 жовтня 2014 року, яка була подана позивачем для перерахунку пенсії не містить штампу органу, що таку довідку видав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідач цілком правомірно прийняв рішення про відмову у подальшому перерахунку пенсії позивача на підставі такої довідки.

З урахуванням наведеного, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційних скаргах не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржників відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та Інгульського об'єднаного управління ПФУ м. Миколаєва Миколаївської області залишити без задоволення.