ПОСТАНОВА
Іменем України
18 квітня 2019 року
м. Київ
справа №816/1243/16
адміністративне провадження №К/9901/17593/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмово провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 816/1243/16
за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату (далі - Полтавський ОВК), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ) про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, про визнання дій протиправними, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Турченко Т.В. та
постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Мельнікової Л.В., суддів Бенедик А.П., Донець Л.О.,
ВСТАНОВИВ:
05 серпня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (т.1, а.с. 129-132), просила визнати протиправними дії Полтавського ОВК щодо не складання та не подання до ГУ ПФУ розрахунку грошового забезпечення для призначенні пенсії, який не передбачав в складі грошового забезпечення матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
16 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з іншим позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача Полтавського ОВК щодо не складання та не подання до ГУ ПФУ Розрахунку розміру грошового забезпечення для обчислення її пенсії, який не передбачав в складі грошового забезпечення: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні при звільненні з військової служби;
- визнати дії (бездіяльність) ГУ ПФУ щодо невиконання завдань, покладених на нього підпунктами 1, 3 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі щодо здійснення контролю за призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду, інших джерел, визначених законодавством.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2017 року адміністративні справи об'єднані в єдине провадження.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з липня 2014 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2262-XII (2262-12) ).
Для обчисленні розміру її пенсії були враховані певні види грошового забезпечення, до яких безпідставно не увійшли таки види грошового забезпечення як: матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація грошового забезпечення, винагорода за тривалість безперервної військової служби, одноразова грошова допомога у разі звільнення зі служби.
З цього приводу вона зверталася до відповідача Полтавського ОВК, який протиправно відмовив у задоволені звернення, визначившись про те, що вище перелічені види грошового забезпечення не повинні враховуватися при визначенні її грошового забезпечення (доходу) для обчислення пенсії.
Позивач вказує, що в порушення вимог наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 (z1294-14) , яким затверджене Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 1294/26071 (z1294-14) (далі - Положення в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), відповідач Полтавський ОВК не визначив розмір її грошового забезпечення, що враховується при обчисленні пенсії, з урахуванням зазначених видів грошового забезпечення.
В свою чергу, відповідач ГУ ПФУ допустив протиправну бездіяльність щодо здійснення контролю за призначенням (перерахунком) і виплатою її пенсії, порушив тим самим, положення підпункту 1.3 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2.
Київський районний суд м. Полтави постановою від 20 лютого 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що Полтавський ОВК при призначенні пенсії позивачу ОСОБА_1 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. Крім цього зазначено про відсутність у Полтавського ОВК повноважень щодо визначення розміру грошового забезпечення, що враховується при обчисленні пенсій.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 травня 2017 року змінив постанову Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2017 року, шляхом виключення із мотивувальної частини судового рішення висновку суду про те, що у відповідача Полтавського ОВК відсутні повноваження щодо визначення розміру грошового забезпечення і складання довідок про розмір грошового забезпечення, що враховується при обчисленні пенсій колишнім військовослужбовцям.
В іншій частині постанову Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2017 року - залишив без змін.
Ухвалюючи таке рішення апеляційний суд виходив із того, що Полтавський ОВК має повноваження, зокрема, обчислити розмір грошового забезпечення і, відповідно, скласти довідку про розмір грошового забезпечення позивача ОСОБА_1 для проведення перерахунку її пенсій та надіслати таку довідку до пенсійного органу. При цьому, Пенсійний фонд України та його головні управління мають право перевіряти правильність складення довідки (пункт 3.23 Порядку № 3-1).
Однак, погоджуючись з висновком суду про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, що заявлені до відповідача Полтавського ОВК, апеляційний суд керувався тим, що приписи частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII, якою передбачено, що пенсії ' ' особам, які мають право на пенсію за цим Законом, ' ' обчислюються з розміру грошового забезпечення, ' ' з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, унеможливлюють складання такої довідки, виходячи з інформації, що міститься у Грошовому атестаті військовослужбовця, так як в Грошовому атестаті відсутня інформація щодо нарахування і сплати із отриманих військовослужбовцем сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
06 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанови Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2017 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що грошове забезпечення військовослужбовців (в тому числі матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексацію грошового забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби) є об'єктом сплати єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, скаржник зазначає, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство - страхувальник, а даному випадку - Полтавське ОВК, в якому працювала особа.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
23 червня 2017 року представник відповідача подав до суду касаційної інстанції заперечення на вказану касаційну скаргу, в яких просить залишити останню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким КАС України (2747-15) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером Міністерства оборони України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з серпня 2014 року отримує пенсію по інвалідності на умовах, визначених Законом № 2262-XII (2262-12) (т. 1, а.с. 14).
12 липня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до відповідача Полтавського ОВК із заявою, якою, окрім іншого, вимагала, скласти довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року, яка була установлена на момент виходу на пенсію згідно частини четвертої статті 43 Закону № 2262-XII, включивши до складу грошового забезпечення для перерахунку пенсії суми індексації на грошове забезпечення, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та одноразову грошову допомогу у разі звільнення, які вона отримувала протягом останніх 24 місяців підряд перед звільненням з військової служби та надати зазначену довідку до ГУ ПФУ (а.с. 12).
З посиланням на положення статті 63 Закону № 2262-XII, Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (45-2008-п) та відсутність Урядового рішення про зміну хоча б одного з видів грошового забезпечення або введення нового виду грошового забезпечення, відповідач Полтавський ОВК відмовив позивачу у видачі довідки. А також визначився про незаконність думки позивача щодо наявності підстав для врахування вищеозначених видів грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії військовослужбовця (а.с. 13).
Також суд апеляційної інстанції із архівної довідки від 25 листопада 2016 року б/н Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (т. 1, а.с. 133) встановив, що інші види нарахувань грошового забезпечення (в тому числі одноразова грошова допомога при звільненні) ОСОБА_1 в фінансових документах в/ч А2673 за 2012-2014 роки, які знаходяться на зберіганні в архіві не відображені. В наказі командира в/ч А2673 від 27 липня 2014 року № 145 про звільнення з військової служби ОСОБА_1 зазначено "Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (z0638-08) , не отримала".
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII (2011-12) ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) .
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ (2262-12) , який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Ураховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для включення до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, отриманих позивачем грошової допомоги для оздоровлення, виплата якої здійснювалася не щомісячно, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, адже вказані виплати не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17 (провадження № 11-806апп18), в якій здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10 березня 2015 року (№ 21-70а15).
Щодо одноразової грошової допомоги при звільненні, колегія суддів вказує про відсутність підстав для її включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсії, оскільки вказана виплата також є одноразовою допомогою та більш того має інше правове призначення.
Правову позицію щодо відсутності підстав для включення одноразової грошової допомоги при звільненні до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, висловлено в рішенні Верховного Суду України від 12 вересня 2017 року, прийнятому у справі № 21-1115а16 та в подальшому підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема, від 3 травня 2018 року у справі №728/1876/17, від 22 листопада 2018 року у справі №344/10953/17.
Що стосується вимог про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-ІІІ (2017-14) ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-ІІІ).
Статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) (далі - Закон № 1282-ХІІ (1282-12) ).
Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить бланкетну норму, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011-XII (2011-12) або Закону № 2262-ХІІ (2262-12) .
Статтею 6 Закону №1282-ХІІ встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Згідно зі статтею 4 вказаного Закону № 1282-ХІІ (1282-12) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (1078-2003-п) , передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2262-ХІІ (2262-12) та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ (2011-12) , яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ (2017-14) , Закону № 1282-ХІІ (1282-12) , та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 10 березня 2015 року (справа №21-70а15) щодо наявності підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та сформулювала критерії включення до нього саме тих складових, які передбачені Законом №2262-ХІІ (2262-12) . Разом з тим, питання включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої індексації грошового забезпечення, не було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №522/2738/17.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанови Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2017 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії Полтавського ОВК щодо не складання та не подання до ГУ ПФУ розрахунку грошового забезпечення для призначенні пенсії, який не передбачав в складі грошового забезпечення індексації.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги.
Визнати протиправними дії (бездіяльність) Полтавського обласного військового комісаріату щодо невключення та неподання до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у розрахунок грошового забезпечення для призначенні пенсії індексації грошового забезпечення.
В іншій частині постанови Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2017 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
М.М. Гімон
А.Ю. Бучик,
Судді Верховного Суду