головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справі суддів Владимиренко С.В. Гольцової Л.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної підтримки "Доктор Веб" на постанову від Київського апеляційного господарського суду 19.05.2015 у справі господарського суду № 910/13843/14 міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної підтримки "Доктор Веб" до Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" про розірвання договору та стягнення коштів за участю представників:

від позивача - Кузнецов Р.В., Метьолкін М.В.

від відповідача - Андруха О.В.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/13843/14 від 03.03.2015 у справі № 910/13843/14 (суддя Сівакова В.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної підтримки "Доктор Веб" (позивач) задоволено. Розірвано договір про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах № 3387 від 29.06.2005, укладений між ТОВ "Центр технічної підтримки "Доктор Веб" та ПАТ "Старокиївський банк". Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" (відповідач) на користь ТОВ "Центр технічної підтримки "Доктор Веб" 1 035 069,19 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у даній справі (головуючий суддя Буравльов С.І., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.) задоволено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк". Скасовано рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2015 у справі № 910/13843/14 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у даній справі та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2015.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 29.06.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр технічної підтримки "Доктор Веб" (клієнт) та Акціонерним банком "Старокиївський банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" (банк) укладено договір про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах № 3387.

Відповідно до пункту 1.1 договору для зберігання грошових коштів та здійснення розрахунково-касових операцій банк відкриває клієнту рахунки у національній та іноземній валютах і здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 2.1.2 договору банк зобов'язується своєчасно та вірно здійснювати розрахункові операції за дорученням клієнта у відповідності з чинними нормативними актами про безготівкові розрахунки.

Пунктами 3.1.1 та 3.1.2 договору передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися у встановленому порядку грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, а також давати банку доручення щодо розрахунково-касового обслуговування поточного рахунку.

Дія договору припиняється у випадку закриття усіх рахунків клієнта у банку (п. 6.2 договору).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.06.2014 клієнт звернувся до банку з заявою про закриття поточного рахунку юридичної особи № 59-06, в якій просив закрити поточний рахунок № 260023013387 в національній валюті, а залишок коштів перерахувати на рахунок № 26004013011801 у ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", надавши при цьому платіжне доручення № 4785 від 17.06.2014 для перерахування залишку грошових коштів на рахунок позивача, відкритий у іншій банківській установі - АТ "Сбербанк Росії". Вказані заяву та платіжне доручення банк отримав 17.06.2014 о 14 год. 20 хв., про що свідчать відповідні відмітки банку та штамп відповідача.

Банком платіжне доручення № 4785 від 17.06.2014 повернуто позивачу 03.07.2014 без виконання у зв'язку з введенням 18.06.2014 тимчасової адміністрації ПАТ "Старокиївський банк", про що на зворотному боці платіжного доручення наявна відповідна відмітка банка з посиланням на положення пункт 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17.06.2014 Правлінням Національного банку України було винесено постанову "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних" № 365, якою відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Старокиївський банк" № 50 від 17.06.2014 з 18.06.2014 розпочато процедуру виведення банка з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації, а також запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 18.06.2014 по 18.09.2014 включно.

ТОВ "Центр технічної підтримки "Доктор Веб" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" про розірвання договору про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах № 3387 від 29.06.2005 та стягнення з ПАТ "Старокиївський банк" на користь позивача 1 035 069,19 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2014 у справі № 910/13543/14 (суддя Удалова О.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 (колегія суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий, Ільєнок Т.В., Авдеєв П.В.), задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної підтримки "Доктор Веб", розірвано договір про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах № 3387 від 29.06.2005, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр технічної підтримки "Доктор Веб" та Публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк", стягнено з Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної підтримки "Доктор Веб" грошові кошти у розмірі 1 035 069,19 грн., стягнено з Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної підтримки "Доктор Веб" судовий збір у розмірі 21 919,38 грн., повернуто ТОВ "Центр технічної підтримки "Доктор Веб" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 0,01 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2015 у даній справі частково задоволено касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л.О., скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2014 у справі № 910/13843/14. Справу № 910/13843/14 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

постанова мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі дослідили правову природу договору про розрахунково-касове обслуговування рахунків від 29.06.2005 та характер правовідносин, які виникли між сторонами при укладанні даного договору. Не з'ясували, який статус має позивач у даних правовідносинах, а саме, чи є він вкладником банку в розумінні пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" або він є кредитором банку відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

Однак, суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи підлягають грошові кошти у розмірі 1 035 069,19 грн. внесенню до ліквідаційної маси банку.

Після нового розгляду судом першої інстанції задоволено позовні вимоги позивача.

Рішення суду мотивовано тим, що вимога позивача про розірвання договору про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах № 3387 від 29.06.2005 є обґрунтованою, а відповідач без достатніх правових підстав зберігає грошові кошти позивача у розмірі 1 035 069,19 грн.

Суд вказує на те, що відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Старокиївський банк" № 50 від 17.06.2014 з 18.06.2014 розпочато процедуру виведення банка з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації. Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи № 59-06 та платіжне доручення № 4785 від 17.06.2014 були отримані відповідачем 17.06.2014.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у даних правовідносинах не є ані вкладником банку в розумінні пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ані кредитором банку відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що грошові кошти у розмірі 1 035 069,19 грн. не підлягають віднесенню до ліквідаційної маси банку, тому відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України зберігаються відповідачем без достатніх правових підстав, враховуючи, що договір № 3387 від 29.06.2005 розірвано.

Судом апеляційної інстанції, з позицією якого погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, скасовано рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до пункту 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 (z0377-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 № 377/8976 (z0377-04) , доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

Пунктом 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Згідно з пунктом 8.4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Таким чином, платіжні доручення клієнтів виконуються банком протягом цього ж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня і не можуть перевищувати два операційні дні для внутрішньобанківського переказу коштів, а для міжбанківського переказу коштів не можуть перевищувати три операційні дні.

Частиною 1 статті 1075 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Пунктом 20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах (інструкція) встановлено, що датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Рішенням № 50 від 17.06.2014 виконуючою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "Старокиївський банк" строком на три місяці з 18.06.2014 по 18.09.2014 та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський банк" Пантіну Л.О.

11.09.2014 Правління Національного банку України прийняло постанову № 563 "Про відкликання банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк".

17.09.2014 Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 92 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач набув статус кредитора банку.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюється нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виконання операції з закриття рахунку та перерахування грошових коштів банком обмежується положеннями пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, вимоги ТОВ "Центр технічної підтримки "Доктор Веб" в розмірі 1 035 069,19 грн. включені в реєстр акцептованих вимог кредиторів, який затверджений протоколом виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2014 № 261/14.

Також слід зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр технічної підтримки "Доктор Веб" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договору та стягнення коштів до Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський банк", тобто до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, з урахуванням того, що суд у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідив подані сторонами докази, усім доводам надав обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізував відносини сторін та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку суду апеляційної інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.