ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа №2а-3545/11/1370

адміністративне провадження №К/9901/48504/18

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ), яка замінена на Личаківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області звернулась в суд першої інстанції з позовом до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 46795,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач здійснив першу державну реєстрацію в Україні транспортних засобів марки: RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1, 2001 року випуску та MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2, 2002 року випуску, але не сплатив податку з власників транспортних засобів на загальну суму 46795,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 у задоволені позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що обов'язковими умовами здійснення першої реєстрації транспортних засобів є особисте подання до відповідного органу заяви про реєстрацію транспортного засобу, необхідних документів для вчинення реєстраційної дії, а також документів про сплату податку з власників транспортних засобів або документів, що дають право на користування пільгами. При цьому здійснюючи державну реєстрацію транспортного засобу, органи, що здійснюють реєстрацію наділені правом перевіряти сплату мита та інших податків (зборів), передбачених законодавством (та які є обов'язковими при реєстрації таких транспортних засобів). У разі відсутності відомостей про сплату мита та інших податків (зборів), передбачених законодавством, або встановлення факту, що документи, які підтверджують їх сплату, є фіктивними чи підробленими, органи, що здійснюють реєстрацію відмовляють у реєстрації транспортного засобу, а якщо такий факт встановлено в період експлуатації автомобіля після його реєстрації скасовують реєстрацію незалежно від того, хто є власником автомобіля.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати і задовольнити позов. Вказується по суті на обґрунтування позову, що не підлягає додатковому зазначенню.

Письмового відзиву на дану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на ОСОБА_2 зареєстровано 16.10.2009 транспортний засіб марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1, 2001 року випуску, об'ємом двигуна 2800 куб. см. та 20.10.2009 транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2, 2002 року випуску, об'ємом двигуна 2685 куб. см.

З розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів при першій реєстрації транспортних засобів марки: RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1, 2001 року випуску та MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2, 2002 року випуску вбачається, що відповідач повинен був сплатити до бюджету 46 795,00 грн.

Податковим органом скеровано відповідачу повідомлення про необхідність підтвердження ним сплати податку з власників транспортних засобів.

Як підтверджується довідкою ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №31879/17-010 від 31.12.2010 кошти по податку з власників транспортних засобів від ОСОБА_2 до місцевого бюджету не надходили.

Згідно інформації Західного ГРУ КБ "Приватбанк" №2867від 16.07.2010, в базі прийнятих платежів квитанцій про сплату відповідачем податку з власників транспортних засобів при реєстрації - не знайдено, що і стало підставою для звернення позивача до суду, який не задовольнив позов податкового органу, з чим погоджується Верховний Суду, з огляду на наступне.

Податок з власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів, порядок його обчислення і сплати встановлювався чинним на момент виникнення спірних правовідносин Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 №1963-ХІІ (1963-12) (далі - Закон №1963-ХІІ (1963-12) ).

Відповідно до статті 1 Закону №1963-ХІІ платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

За змістом частин другої, третьої статті 3 Закону №1963-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу. Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.

Частина перша статті 5 Закону №1963-XII встановлює строки сплати податку, зокрема, фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами (частина четверта статті 5 цього Закону).

У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться (частина шоста статті 5 Закону №1963-XII).

Стаття 6 цього Закону встановлює порядок обчислення і сплати податку, зокрема частини шоста та восьма цієї статті передбачає, що у разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

Як передбачено статтею 7 Закону №1963-XII, у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом. Недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (1388-98-п) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1388), державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

З огляду на зміст наведених положень законодавства, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що державній реєстрації транспортного засобу передує обов'язкова процедура сплати відповідних платежів. При цьому відсутність документів про сплату податку з власників транспортних засобів є умовою, за якої перша реєстрація в Україні транспортних засобів не може бути здійснена.

Окрім того спеціальним законом з питань оподаткування, що був чинний на момент виникнення спірних відносин, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-III (2181-14) (далі - Закон №2181-III (2181-14) ).

Підпунктом 1.1 статті 1 Закон №2181-III визначено, що платниками податків є, зокрема, фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Згідно підпункту 1.2 статті 1 Закон №2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

За визначенням підпункту 1.9 статті 1 Закон №2181-III податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Податкове повідомлення виставляється за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем) (підпункт 6.3.1 пункту 6.3 статті 6 Закону).

У відповідності з підпунктом 1.3 статті 1 Закон №2181-III податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань та визначення податкового боргу визначений статтею 5 цього Закону, відповідно до підпунктів 5.3.1, 5.3.2 пункту 5.3 якої у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181-III узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 6.2.1 статті 6 Закону №2181-III встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги (абзац другий підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону №2181-III).

Тобто дотримання відповідних податкових процедур узгодження нарахованих податковим органом зобов'язань, які включають в себе обов'язок по виставленню податкового повідомлення-рішення за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем), його вручення (направлення) платнику податків, надісланню такому платнику податкових вимог, повинно передувати реалізації права суб'єкта владних повноважень на стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду справи №2а-11893/10/1370, постанова від 28.11.2018.

У справі, яка розглядається, відсутні докази того, що відносно позивача приймалось податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів й, відповідно, не вручалось (не направлялось) платнику податків, податкові вимоги відповідачу також не надсилались. Як наслідок, сума коштів, яку податковий орган просить стягнути з відповідача як несплачене податкове зобов'язання, у встановленому законом порядку не узгоджена й статусу податкового боргу не набула.

Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, а тому вважає, що рішення судів прийняті за правильного застосування відповідних норм матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................