розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08 грудня 2015 року у справі № 905/1353/15 Господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія", Донецька область, про стягнення 23 853 827,50 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Прокофєва Л.В. (дов. № 14-4 від 13.01.15);

відповідача - не з'явився,

У серпні 2015 року позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Артемівськ-Енергія" про стягнення 23 853 827,50 грн.

Вказував, що 05.12.13 між ним (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 648/14-БО-6, згідно якого він зобов'язався передати у власність покупцю з 01.01.14 по 31.12.14 природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Зазначав, що протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2014 року передав у власність покупця природний газ на загальну суму 18 674 277,35 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині вчасної оплати отриманого природного газу в зазначеному періоді, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 10 369 370,80 грн. боргу, 4 100 718,07 грн. пені, 8 925 544,87 грн. інфляційних втрат та 458 193,76 грн. 3 %, а всього - 23 853 827,50 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12 жовтня 2015 року (суддя Ніколаєва Л.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08 грудня 2015 року (колегія суддів у складі: Радіонової О.О. - головуючого, Попков Д.О., Стойка О.В.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ТОВ "Артемівськ-Енергія" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 10 369 370,80 грн. боргу, 457 511,18 грн. 3 % річних та 7 321 332,44 грн. інфляційних втрат.

В решті позову відмовлено.

Виконання рішення суду щодо стягнення боргу, 3 % річних, інфляційних втрат та судового збору на загальну суму 18 203 813,68 грн. розстрочено строком на 9 місяців, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, наступним чином: у перший місяць - 2 022 646 грн., з другого місяця по дев'ятий місяць по 2 022 645,96 грн. щомісяця.

Судові акти в частині задоволення вимог про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманого природного газу, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті позивачу боргу, та з врахуванням правильного розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, які є складовою частиною боргу.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені, обґрунтовані посиланнями на ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комуналь- них послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", якою встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Рішення в частині надання розстрочки для виконання рішення суду, обґрунтовані посиланнями на збитковість діяльності відповідача, а також на те, що природний газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, які мають суттєву заборгованість перед ТОВ "Артемівськ-Енергія".

У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 121 ГК України, ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені та в частині розстрочки виконання рішення суду та постановити в цій частині нове рішення про задоволення вимог про стягнення 4 100 718,07 грн. пені та відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 05.12.13 між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 648/14-БО-6, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю з 01.01.14 по 31.12.14 природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюються до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 28.01.14 сторонами внесені зміни до договору, а саме: п. 1.2. ст. 1 "Предмет договору" викладено у наступній редакції: "1.2 Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями"; п. 2.1 ст. 2 "Кількість та фізико-хімічні показники газу" викладено у наступній редакції: "2.1 Продавець передає покупцеві з 01.01.14 по 31.12.14 газ обсягом до 5 109,4 тис. куб.м., в т.ч. по місяцях кварталів: І кв. - 2 987,2 тис. куб.м., ІІ кв. - 221,4 тис.куб.м., ІІІ кв. - 0 тис. куб.м., ІV кв. - 1 900,8 тис. куб.м. Також цією додатковою угодою внесені зміни до договору щодо ціни газу та щодо банківських реквізитів продавця (а.с. 20-21).

Додатковими угодами № 2 від 24.04.14, № 3 від 27.05.14, № 4 від 13.06.14, № 5 від 30.09.14, № 6 від 20.11.14, № 7 від 19.12.14 до вказаного договору внесені зміни щодо ціни газу (а.с. 22-27).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач в період з січня по березень, жовтня по грудень 2014 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 18 674 277,35 грн., яку відповідач сплатив лише частково, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 10 369 370,80 грн.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого природного газу є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті боргу та, з врахуванням правильного розрахунку місцевим судом, інфляційних втрат та 3 % річних, які є складовою частиною боргу.

Крім того, пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

На підставі п. 7.2 договору позивачем здійснено нарахування відповідачу пені у розмірі 4 100 718,07 грн.

Статтею 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Встановивши, що відповідач є виробником та виконавцем житлово-комунальних послуг по централізованому опаленню і знаходиться на території проведення антитерористичної операції, судами попередніх інстанцій обгрунтовано відмовлено в задоволенні вимог про стягнення пені з посиланнями на ст. 2 вказаного Закону.

Крім того, надавши належну правову оцінку обставинам, якими відповідач обгрунтовує наявність підстав для рострочки виконання рішення суду та наданим на їх підтвердження доказам, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що зазначені обставини ускладнюють виконання рішення суду у даній справі та на підставі п. 6 ст. 83 ГПК України правильно надали розстрочку для виконання даного рішення суду.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Щодо доводів скаржника про безпідставне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/ виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", оскільки позивач не є енергопостачальною компанією, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5 Статуту НАК "Нафтогаз України" метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Предметом діяльності компанії є, зокрема, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що на нього не поширюється дія вказаного Закону (85-19) , є безпідставними.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111-7 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.