розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції в особі Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - Спецкомісія) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування висновку,

У липні 2015 року ОСОБА_1 в порядку статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) подав до Вищого адміністративного суду України позов до Спецкомісії, у якому просив: визнати протиправними дії щодо розгляду заяви заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. від 5 грудня 2014 року № 05/1/1-140 вих-14 про проведення спеціальної перевірки судді відповідно до Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (1188-18) (далі - Закон № 1188-VII (1188-18) ); визнати протиправним та скасувати висновок Спецкомісії від 3 червня 2015 року № 36/02-15, складений за результатами здійснення перевірки на підставі Закону № 1188-VII (1188-18) .

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 відмовлено з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 109 КАС, а саме у зв'язку з тим, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є постанова Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2015 року.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1, посилаючись на порушення Вищим адміністративним судом України норм процесуального права, що призвело до ухвалення цим судом незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 КАС, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року та направити справу до цього суду для розгляду її по суті.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Положення статей 104-109 КАС регулюють питання форми і змісту позовної заяви, права й обов'язки учасників цього етапу судового провадження, визначають повноваження суду, встановлюють види судових рішень, підстави та умови їх постановлення. Призначення цього етапу полягає в забезпеченні своєчасного й оперативного розгляду звернення особи до суду з метою захисту порушених її прав, свобод чи інтересів. На ньому вирішуються питання, пов'язані з можливістю відкриття судового провадження та організацією його здійснення. При цьому на зазначеному рівні не вирішуються питання, які стосуються змісту (суті) позову.

Так, статтею 109 КАС передбачені обставини, за наявності яких постановляється ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі. Зокрема, суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є така, що набрала законної сили, ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.

Вищий адміністративний суд України, відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті провадження, виходив із того, що у цьому спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, яка набрала законної сили.

Як видно з матеріалів справи, позов ОСОБА_1, щодо якого була постановлена ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2015 року, був заявлений до Вищої ради юстиції про той же предмет і з тих же підстав, що і позов, який заявлений у справі, що розглядається.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.