головуючого судді Круглікової К.С. (доповідач), суддів: Вовка І.В., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 910/25250/15 господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 16 114,35 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" суми страхового відшкодування в розмірі 16 114,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від повного виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування (регресної виплати).

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 910/25250/15, відмовлено у задоволенні позову повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 та рішення місцевого господарського суду від 13.10.2015 скасувати, справу направити новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначав про те, що він виконав в повному обсязі свій обов'язок, виплативши страхове відшкодування відповідно до Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, тому ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" набуло право зворотної вимоги до ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" суми страхового відшкодування в розмірі 44 863,68 грн., яку останній виплатив частково у сумі 27 749,33 грн., заборгованість відповідача складає 16 114,35 грн., яку позивач і просить стягнути на його користь.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на здійснений ним розрахунок розміру збитків на підставі Аварійного сертифіката від 05.08.2015 та відповідно до Методики автотоварознавчої експерти та оцінки дорожніх транспортних засобів, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,58, за яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля склала 28 749,33 грн. за мінусом 1000 грн. франшизи, сплативши позивачу 27 749,33 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, вказав на те, що відповідач здійснив повне виконання свого зобов'язання щодо виплати відшкодування в порядку регресу по ДТП, яка сталася 23.03.2015 року за полісом № АІ/3737621.При цьому, місцевий господарський суд взяв до уваги здійснений відповідачем розрахунок збитків з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,58, за яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля склала 28 749,33 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України з висновками попередніх судових інстанцій не може погодитись з огляду на таке.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши всі обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення господарського спору, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.07.2012 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач, страховик, ПрАТ "СК "Українська страхова група") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - страхувальник, ТОВ "Порше Лізинг Україна") було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-0157/12/0358 (далі - Договір), яким позивач застрахував автомобіль страхувальника Фольцваген, д.р.н. НОМЕР_2.

23.03.2015 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що сталась по вул. Карпатська в с. Паляниця, м. Яремче Івано-Франківської області, за участю автобуса Сетра д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Фольцваген д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, автомобіль останнього отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою про ДТП.

Згідно постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.05.2015 року у справі № 346/1961/15-п ДТП сталася внаслідок порушення водієм автобуса Сетра д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху України.

Відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-ІФ" № АІАА300264/АІААС000233 від 25.03.2015 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 60 830,23 грн.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" встановлено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

27.03.2015 ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на підстві рахунку № АІААЗ00264/АІААС000233 від 25.03.2015 було складено страховий акт та зроблено розрахунок страхового відшкодування, який склав 44 863,68 грн.

На підставі заяви від 24.03.2015 про виплату страхового відшкодування, страхового акту № КА-6278 від 27.03.2015 та зазначених вище рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-ІФ" та розрахунку страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 44 863,68 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 6306 від 27.08.2015.

Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, тобто в сумі 44 863,68 грн.

19.06.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування № 11/11962, яку отримано відповідачем 23.06.2015.

09.08.2015 відповідач на підставі страхового акта № АІ/3737621-1-1 від 06.08.2015 прийняв рішення та здійснив виплату в порядку регресу позивачу відшкодування по ДТП у сумі 27 749,33 грн.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, зазначив, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ( ОСОБА_4) застрахована у відповідача на підставі полісу № АІ/3737621, тому саме відповідач повинен відшкодувати, в порядку регресу, страхове відшкодування в розмірі 44 863,68 грн. Оскільки відповідачем не була в повному обсязі сплачена сума відшкодування, позивач просив суд стягнути на його користь 16 114,35 грн.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, зазначив про те, що відповідач здійснив повне виконання свого зобов'язання щодо виплати відшкодування в порядку регресу по ДТП, взявши до уваги здійснений відповідачем розрахунок збитків з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,58, за яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля склала 28 749,33 грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вже зазначалося вище, вина водія, який керував транспортним засобом - автобусом Сетра д.р.н. НОМЕР_1, була встановлена постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.05.2015.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р. (z1074-03) , відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Крім того, згідно п.п. 7.38., 7.39. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів., визначення коефіцієнту фізичного зносу ЕЗ приймається таким, що дорівнює нулю, зокрема, для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ і т.д . Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль Фольцваген д.р.н. НОМЕР_2 2012 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію, і на момент ДТП - 23.03.2015 строк його експлуатації не перевищував п'яти років, тому підстав для вирахування зносу в даному випадку не має.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до умов укладеного договору про добровільне страхування транспортний засіб був застрахований без урахування зносу, а тому висновки місцевого господарського суду про те, що позивач зобов'язаний був розрахувати та виплатити страхове відшкодування з урахуванням зносу є необґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджується, що вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля Фольцваген д.р.н. НОМЕР_2 становить 60 830,23 грн.

Відповідно до складеного позивачем страхового акту та розрахунку до нього, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 44 863,68 грн.

Як зазначалось вище, позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у сумі 44 863,68 грн.

Отже, колегія суддів вважає, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору, ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" набуло права зворотної вимоги до ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" у сумі страхового відшкодування в розмірі 44 863,68 грн - у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи у розмірі 1000 грн.

Оскільки відповідач здійснив не повну оплату суми страхового відшкодування, перерахувавши позивачу лише 27 749,33 грн, колегія суддів вважає задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 16 114,35 грн., оскільки вони є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в том разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1218 грн., за подання апеляційної скарги в розмірі 1339,80 грн. та за подання касаційної скарги в розмірі 1583,40 грн. Отже, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вищезазначені витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/25250/15 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 16 114,35 грн задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 16 114,35 грн страхового відшкодування.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 1218 грн. витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви, 1339,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 1583,40 грн. судового збору за подання касаційної скарги.