розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року (судді Кравченко К.В., Лук'янчук О.В., Градовський Ю.М.) у справі № 821/3641/15-а за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Дельта Банк" (далі - Уповноважена особа Фонду; Банк відповідно) третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "Дельта Банк", про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) № 006-21504-060215 від 06 лютого 2015 року "Зростаючий" у євро (далі - Договір банківського вкладу), укладеного між Банком та ОСОБА_1; зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Вимоги обґрунтувала тим, що рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, відсутні законні підстави для відмови їй у виплаті гарантованої суми коштів за договором депозиту та не включення її до реєстру вкладників.

Суди встановили, що 06 лютого 2015 року позивачка та Банк уклали договір № 006-21504-060215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у євро, за умовами якого сума вкладу складає 6000 євро та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 20 лютого 2015 року включно під 4,5 процентів річних.

Також позивачка та Банк підписали додаткову угоду № 1 від 06 лютого 2015 року до договору банківського вкладу (депозиту) № 006-21504-060215 від 06 лютого 2015 року.

Згідно з наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 45517711 від 06 лютого 2015 року ОСОБА_3 на вкладний (депозитний) рахунок позивачки перерахував кошти в розмірі 6000 євро.

Правління Національного банку України (далі - НБУ) постановою від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ віднесло Банк до категорії проблемних строком до 180 днів.

Цією постановою вирішено з дня її прийняття до кінця строку запровадити для банку обмеження, зокрема: здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валюти), та за процентними ставками, не вищими, ніж середні по банківській системі; не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, окрім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Банк наказом від 03 листопада 2014 року № 2650 з метою стабілізації діяльності банку запровадив з 04 листопада 2014 року ряд обмежень, серед іншого: не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до 04 листопада 2014 року, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

02 березня 2015 року Правління НБУ ухвалило постанову № 150 про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та визнало такою, що втратила чинність, постанову Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних".

02 березня 2015 року виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 51, відповідно до якого з 03 березня 2015 року розпочинається процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено на 3 місяці з 03 березня по 02 червня 2015 року.

Згідно з наказом № 813, виданим тимчасовою адміністрацією Банку, у зв'язку із виявленням Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями Банку нікчемних правочинів відповідно до частини третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VІ (4452-17) ), а саме договорів банківського вкладу (депозиту), перелік яких надано у додатку № 1 до цього наказу, застосовуються наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VІ та перелік яких наведено у Додатку № 1 до цього наказу.

Застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VІ, за якими було здійснено перерахування коштів на вклади як третіми особами, так і власниками депозитного рахунку та перелік яких наведено у додатку № 4 наказу.

Відповідно до Додатку № 1 до вищезазначеного наказу включено договір № 006-21504-060215 від 06 лютого 2015 року, укладений між позивачкою та Банком.

15 вересня 2015 року відбулося засідання Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб, призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду від 29 травня 2015 року № 408.

За наслідками засідання прийнято рішення, яким запропоновано рекомендувати Уповноваженій особі Фонду після запровадження процедури ліквідації Банку видати наказ щодо обмеження на час ліквідації банку виплат коштів вкладникам - отримувачам коштів, за рахунками, перелік яких міститься в додатку № 1 до цього Протоколу.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02 жовтня 2015 року № 181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку, визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону № 4452-VІ, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

На адресу позивачки надійшло повідомлення від 25 листопада 2015 року № 05-3146887 про нікчемність правочину - договору банківського вкладу (депозиту) № 006-21504-060215 від 06 лютого 2015 року.

З цих підстав інформацію щодо вищезазначеного договору не включено до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Позивачка, вважаючи, що її протиправно не включили до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду, звернулася до суду з цим позовом.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 27 січня 2016 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо застосування наслідків нікчемності Договору банківського вкладу, визнав протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо не включення позивачки до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду відповідно до Договору банківського вкладу та зобов'язав Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_1, якій необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. Решту позовних вимог залишив без задоволення.

Цей суд виходив із того, що при укладанні договору банківського вкладу (депозиту) № 006-21504-060215 від 06 лютого 2015 року додаткових пільг чи переваг надання Банком кредитору або вкладнику судом не встановлено.

Посилання відповідача як на підставу визнання договору нікчемним на незаконність зарахування вкладу на рахунок позивачки шляхом перерахування коштів з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи є необґрунтованими, оскільки Закон № 4452-VІ (4452-17) або інші нормативно-правові акти не передбачають заборони вчинення таких дій.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 червня 2017 року це рішення скасував та постановив нове рішення, яким позов залишив без задоволення.

ОСОБА_1 не погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції і подала касаційну скаргу з вимогами про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на відсутність в матеріалах справи будь-яких ознак фіктивності Договору банківського вкладу.

На касаційну скаргу Уповноважена особа та Фонд подали заперечення, в яких просили відмовити у її задоволенні та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено 8000 доларів США строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

Отже, вклад розміщено на рахунку АТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI (4452-17) .

Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій Уповноваженої особи Фонду, Фонду щодо відмови включити позивачку до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції про визнання протиправною відмови Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивачки, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, яке відповідає закону.

За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції після 15 грудня 2017 року; далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За наведених обставин, рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

За правилами частини першої, шостої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в) пункту 4 частини першої статті 356 КАС в резолютивній частині постанови касаційного суду зазначається рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

ОСОБА_1, коли подавала касаційну скаргу до суду касаційної інстанції, сплатила судовий збір за її подання у розмірі 1169 грн 28 коп. Ця обставина підтверджується платіжним дорученням від 23 червня 2017 року № 24163400.

У касаційній скарзі заявила вимоги повернути за наслідками розгляду касаційної скарги судовий збір, сплачений нею у зв'язку з переглядом справи цим судом.

Такі обставини відповідно до вимог статті 139 КАС зумовлюють ухвалення рішення про стягнення з Уповноваженої особи Фонду на користь позивачки судових витрат, пов'язаних із розглядом касаційного скарги, яку вона подала.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року скасувати.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року залишити в силі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1169 (одна тисяча сто шістдесят дев'ять) гривень 28 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01014, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 38).