розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Петренко О.С. від 07.11.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Чепурнова Д.В., суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В. від 13.03.2018 у справі за позовом Головного управління ДФС у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенс" про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту,

19 жовтня 2017 року Головне управління ДФС у Кіровоградській області (далі - позивач/Управління) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенс" (далі - відповідач/Підприємство), в якому просила прийняти рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенс", що знаходиться за адресою - 27500,Кіровоградська область, м.Світловодськ, вул.Приморська, 52, кв. 38.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило, що Товариство не допустило працівників податкового органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що у відповідності до статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки станом на час розгляду справи адміністративний арешт платника податків був припинений в силу підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, правові підстави для прийняття рішення про підтвердження його обґрунтованості відсутні.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки Управлінням здійснено правомірний вихід на позапланову виїзну перевірку Товариства й у відповідача були відсутні підстави для недопуску та перешкоджанню проведення посадовими особами такої. Крім того, вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про сплив строку, протягом якого може бути підтверджено обґрунтованість повного адміністративного арешту майна, оскільки звернення до суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна на підставі рішення про його застосування від 18.10.2017 відбулося вчасно, а саме 19.10.2017, однак залишаючи позов без руху з підстав ненадання документа про сплату судового збору, суд першої інстанції не врахував, що його було сплачено 19.10.2017 за допомогою програмно-технічного комплексу Клієнт Казначейства - Казначейство й кошти були зараховані на рахунок суду, про що свідчить надане до суду першої інстанції 23.10.2017 платіжне доручення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 11.01.2017 року №14 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агенс", починаючи з 12.01.2017 року, однак у відповідності до вимог пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України та згідно із наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 13.01.2017 року №25 перенесено терміни проведення перевірки до дати отримання копій документів, необхідних для її проведення, або забезпечення доступу до них.

На підставі вищевказаного наказу виписано направлення на перевірку від 11.01.2017 року № 4 головному державному ревізору інспектору відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС у Кіровоградській області Шевченко Ю.В. щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 12.01.2017 року.

12.10.2017 року згідно із наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 12.10.2017 року №1293 поновлено проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

На підставі вказаного вище наказу виписано направлення на перевірку від 12.10.2017 року №1330 старшому державному ревізору інспектору відділу аудиту платників території обслуговування Олександрійської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Кіровоградській області Бондаревій В.Б., №1329 головному державному ревізору-інспектору відділу адміністрування акцизного податку, ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Кіровоградській області Хоміч Т.А., №1328 головному державному ревізору-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб - Шевченко Г.Є. щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.07.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.07.2016 з 17.10.2017.

17.10.2017 року працівниками контролюючого органу здійснено вихід за фактичною адресою ТОВ "Агенс" згідно з договором оренди №01/025 від 01.02.2016 року: 27500, Кіровоградська область, м.Світловодськ, вул.Франка, 1А з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки та директору підприємства Пустовойт О.О. вручено копію наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 12.10.2017 року №1293 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агенс", а також пред'явлено направлення від 12.10.2017 року №1328, 1329, 1330 та від 11.01.2017 року №4 і службові посвідчення осіб, які зазначені в направленнях на перевірку.

У зв'язку із недопуском до проведення перевірки, спеціалістами ГУ ДФС у Кіровоградській області складено акт від 17.10.2017 року за №212/11-28-14-02/13767810 "Про недопуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агенс" та акт від 17.10.2017 року №214/11-28-14-02/13767810 "Про відмову платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників) розписатися у направленнях на перевірку".

18.10.2017 о 15 год. 35 хв. заступником начальника ГУ ДФС в Кіровоградській області прийнято рішення №7417/10/11-28-14-02-10 про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків, а 19.10.2017 Управлінням було подано позов до суду про підтвердження його обґрунтованості.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2017 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та в цей же день повідомлено позивача.

23.10.2017, після усунення позивачем виявлених недоліків, судом було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 25.10.2017, а розгляд справи закінчено 07.11.2017.

Згідно із пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Абзацом третім пункту 94.5 статті 94 ПК України передбачено, що повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

В силу пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з: відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для такого висновку. Так, за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов'язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

Отже, при встановленні обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків перевірці підлягає накладення арешту саме в межах вказаного 96-ти годинного строку та у випадку його пропуску арешт вважається припиненим.

Оскільки станом на час розгляду справи судом першої інстанції та постановлення судового рішення (07.11.2017) вже минуло 96 годин, встановлених законом для перевірки рішення заступника начальника ГУ ДФС в Кіровоградській області від 18.10.2017 №7417/10/11-28-14-02-10 про застосування повного адміністративного арешту майна відповідача, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що застосований адміністративний арешт є припиненим відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, отже й позовні вимоги податкового органу є такими, що не підлягають задоволенню.

Що ж до доводів касаційної скарги стосовно залишення судом першої інстанції позову у даній справі без руху, слід зазначити, що ухвала Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2017 в судовому порядку не оскаржена, а тому підстави вважати, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права відсутні при розгляді даного позову. В свою чергу, матеріалами справи підтверджується ненадання документа про сплату судового збору Управлінням разом із позовом (19.10.2017), а одержання його судом лише 23.10.2017, після чого того ж дня було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Таким чином, за встановлених у даній справі обставин Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у справі №П/811/1722/17 - без змін.