Головуючого судді: Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі № 4/30 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" до 1. Відкритого акціонерного товариства трест "Київмісьбуд-1" імені М.П. Загороднього; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота-Будінвест"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазінвест Плюс"; про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Цурка Н.О., Бондарчук І.О.,

- відповідача -1 Поліщук Ю.В.,

- відповідача -2 повідомлений, але не з'явився,

- відповідача -3 повідомлений, але не з'явився.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2010 (суддя Борисенко І.І.) провадження у справі № 4/30 зупинено до вирішення пов'язаною з нею справи № 37/69. Зобов'язано сторони повідомити суд про усунення обставини, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

11.08.2015 Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" (надалі скаржник/позивач/банк) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою на вказану ухвалу місцевого господарського суду, просило її скасувати в частині зупинення провадження у справі. Крім того, банк заявив клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 09.02.2010 та обґрунтував його своєю необізнаністю в галузі права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 (судді: Калатай Н.Ф., Ропій Л.М., Рябуха В.І.) відхилено клопотання Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" про поновлення строку на подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.02.2010 повернуто скаржнику на підставі п. 4. ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України (1798-12) ).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - позивач/банк/ скаржник) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу передати до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, зокрема, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2015 банк звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.02.2010, в якій, крім іншого, просив відновити строк на апеляційне оскарження вказаного судового акту, стверджуючи про те, що в силу своєї необізнаності в галузі права, несвоєчасно усвідомив той факт, що зупинення провадження у справі не було обов'язковим в даному випадку. Лише після того, як він звернувся до спеціаліста в галузі права за правовою допомогою, було встановлено, що судом порушено норми ст. 79 ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання банку, та повертаючи останньому апеляційну скаргу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційний господарський суд не визнав наведені скаржником причини пропуску строку поважними та виніс оскаржувану банком до суду касаційної інстанції ухвалу.

Вищий господарський суд України погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення (ч. 2 ст. 93 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що банк звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.02.2010 - 11.08.2015, що підтверджується відбитком штампу господарського суду міста Києва. Отже, апеляційна скарга подана з пропуском строку встановленого для її подання частиною 1 ст. 93 ГПК України.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 (v0007600-11) від 11.05.2011 апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених статтею 93 ГПК, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Отже, наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК України (1798-12) .

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах) (абз. 8 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (v0007600-11) (із змінами і доповненнями).

Як вказувалось вище, скаржник посилається, як на єдину підставу пропуску ним строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 09.02.2010, саме на необізнаність останнього у галузі права.

Разом тим, як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи у судовому засіданні 09.02.2010 при оголошенні оскаржуваної ухвали був присутній представник банку - ОСОБА_8, на підставі довіреності № 1003 від 15.09.2009, виданої в порядку ст. 28 ГПК України Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк", і якою, банк уповноважив ОСОБА_8 представляти інтереси скаржника у суді, наділивши його правами відповідно до ст. 22 ГПК України, в тому числі, оскаржувати судові рішення, постанови, ухвали господарського суду.

В той же час, як вказувалося вище, з апеляційною скаргою банк звернувся лише 11.08.2015, тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду більш ніж на п'ять років, та не довів в установленому законом порядку (ст.ст. 32, 33 ГПК України) поважності причин такого пропуску, адже, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, наведені позивачем причини пропуску процесуального строку є суто суб'єктивними та такими, що залежали виключно від банку та компетентності його представників.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Отже, доводи касаційної скарги про безпідставність висновків суду апеляційної інстанцій та неправильне застосування норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим судовою колегією не приймаються до уваги.

Крім того, колегія суддів зазначає, що основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ст. 91 ГПК України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судом апеляційної інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом, наслідком чого є правомірна ухвала суду про повернення апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.