головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів: Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манітоба" на рішення та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 904/236/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аюспромсервіс" (відповідач-1); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Манітоба" (відповідач-2) про визнання векселя таким, що не підлягає виконанню, за участю представників: від позивача Кудін М.В. від відповідача-1 не з'явився від відповідача-2 Переяславська М.В.

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "ПІВДГЗК") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аюспромсервіс" (далі - ТОВ "Аюспромсервіс") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Манітоба" (далі - ТОВ "Манітоба") про визнання таким, що не підлягає виконанню, векселя серії АА 0103637 в частині зобов'язань ПАТ "ПІВДГЗК" сплатити за цим векселем суму грошових коштів у розмірі 331 343,52 грн. на користь ТОВ "Аюспромсервіс" чи його наказу зі строком платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 у справі № 904/236/15 (суддя Красота О.І.) позов ПАТ "ПІВДГЗК" задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню, вексель серії АА 0103637 в частині зобов'язань ПАТ "ПІВДГЗК" сплатити за цим векселем суму грошових коштів у розмірі 331 343,52 грн. на користь ТОВ "Аюспромсервіс" чи його наказу зі строком платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (колегія суддів у складі: Прокопенко А.Є. - головуючого, Дмитренко Г.К., Крутовських В.І.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 у справі № 904/236/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 904/236/15, ТОВ "Манітоба" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову в повному обсязі і прийняти нове рішення, яким позов ПАТ "ПІВДГЗК" залишити без задоволення.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.10.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "Манітоба" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 03.11.2015 о 10 год. 45 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Манітоба", який надійшов до Вищого господарського суду України 02.11.2015, ПАТ "ПІВДГЗК" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

03.11.2015, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України надійшли письмові пояснення ТОВ "Манітоба" у справі № 904/236/15.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.10.2007 був виданий простий вексель серії АА 0103637 зі строком платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013, згідно з яким Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ВАТ "ПІВДГЗК"), правонаступником якого є ПАТ "ПІВДГЗК", зобов'язалося сплатити проти вказаного векселя відповідачу-1 - ТОВ "Аюспромсервіс" суму 331 343,52 грн.

16.12.2013 ТОВ "Манітоба" звернулось до позивача із листом за вих. № 61 від 12.12.2013, у якому повідомило, що є векселедержателем простих векселів (Додаток № 1), які видані Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", та про те, що строк платежу за вказаними векселями настав, у зв'язку з чим направило для здійснення оплати акт № 1 пред'явлення векселів до платежу разом із копіями векселів.

Відповідно до переліку простих векселів, вказаних у додатку № 1 до вказаного листа, значиться простий вексель серії АА 0103637 на суму 331 343,52 грн., першим векселедержателем якого було ТОВ "Аюспромсервіс".

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (в редакції, чинній на момент видачі спірного векселя) та ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (в редакції, чинній на момент видачі спірного векселя) від імені юридичних осіб вексель підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Як встановили суди попередніх інстанцій, спірний вексель містить підписи від імені заступника голови правління з фінансів та бюджету та головного бухгалтера ВАТ "ПІВДГЗК", без зазначення прізвищ осіб, що їх вчинили.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на спірному векселі від імені керівника векселедавця підпис вчинений заступником голови правління з фінансів та бюджету ВАТ "ПІВДГЗК" ОСОБА_9, а від імені головного бухгалтера підприємства підпис вчинено відповідно головним бухгалтером ОСОБА_10

Згідно з приписами ст. 97 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 99 ЦК України виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу (простою більшістю від числа присутніх учасників).

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно з п. 9.3.1 статуту ВАТ "ПІВДГЗК", у редакції, яка була чинна на час видачі спірного векселя, Правління є виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Правління діє в інтересах Товариства у порядку, визначеному законодавством України, цим статутом, Положенням "Про Правління" та іншими внутрішніми нормативними актами Товариства.

Згідно з п. 9.3.2 зазначеного Статуту позивача, правління складається з 5 членів, які обираються Загальними зборами Товариства на 3 роки.

Відповідно до п. 9.3.4 Статуту до компетенції Правління відносяться усі питання поточної діяльності Товариства окрім тих, що згідно із законодавством України, цим Статутом та внутрішніми нормативними актами Товариства віднесені до компетенції Загальних зборів чи Спостережної (Наглядової) ради.

Пунктом 9.3.6 Статуту ВАТ "ПІВДГЗК" передбачено, що Правління Товариства в межах своєї компетенції, зокрема, приймає рішення про випуск векселів.

Згідно з довідкою позивача № 52-16/1466 від 24.12.2014, на підприємстві не виявлено будь-яких протоколів рішень Правління про випуск спірного векселя на користь ТОВ "Аюспромсервіс" чи про погашення заборгованості шляхом видачі векселя. Вказані обставини не спростовані відповідачами у встановленому порядку.

Також, як вірно вказали суди попередніх інстанцій, спірний вексель було підписано зі сторони векселедавця заступником голови правління з фінансів та бюджету Товариства, тобто особою, яка повинна була діяти в межах наданих їй повноважень згідно з трудовим контрактом, статутом Товариства та окремими повноваженнями за довіреністю.

Водночас, як встановили господарські суди, сторонами не надано судам попередніх інстанцій доказів на підтвердження наділення заступника голови правління Товариства ОСОБА_9 повноваженнями на підписання спірного векселя станом на час його видачі, у тому числі й довіреності № 52-16/95/113 від 29.12.2006, на підставі якої діяв заступник голови правління з фінансів та бюджету Товариства, підписуючи цей вексель.

При цьому, колегією суддів касаційної інстанції визнається обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про те, що за відсутності рішення виконавчого органу позивача про випуск спірного векселя, його підписання заступником голови правління з фінансів та бюджету Товариства слід вважати вчиненим без наявності належних повноважень.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку щодо ґрунтовності доводів позивача про підписання спірного векселя особою, яка не була належним чином уповноважена на це юридичною особою, а отже, з перевищенням повноважень.

Відповідно до ст. 7 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.

Як роз'яснено у п.п. 8, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" (v0005700-07) , за наявності на переказному або простому векселі підписів осіб, не здатних брати зобов'язання за векселем, або підроблених підписів, або підписів вигаданих осіб, або підписів, що з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на векселі чи від імені яких він був підписаний, то згідно зі статтями 7, 77 Уніфікованого закону зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є юридично дійсними. Отже, підписи індосантів що не можуть зобов'язувати тих осіб, від імені яких вони поставлені, не переривають ряду індосаментів. Правочини, на підставі яких було видано (передано) вексель, можуть бути визнані судом недійсними у випадках, передбачених статтями 215-236 ЦК України (435-15) , із застосуванням між сторонами загальних правових наслідків недійсності правочинів. Визнання судом зазначених правочинів недійсними не спричиняє недійсність векселя як цінного папера та не перериває індосаментний ряд. Відповідно до статей 8, 77 Уніфікованого закону кожний, хто поставив свій підпис на простому або переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо заплатить, матиме ті самі права, що й особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження. З огляду на це особа, яка отримала вексель від представника, що не мав достатніх повноважень на видачу (передачу) векселя, не може вимагати виконання зобов'язань за векселем від особи, котра видала (передала) вексель. Однак вона вправі вимагати здійснення платежу за векселем від такого представника, що поставив свій підпис на векселі, в обсязі і за умов, зазначених у векселі, виходячи з того, що його видано (передано) особисто цим представником. У разі перевищення повноважень представником особи, від імені якої вексель підписано, тобто прийняття ним зобов'язання за векселем від імені іншої особи на суму, що перевищує ту, в межах якої він мав право діяти, зобов'язання переноситься на представника не в повному обсязі, а лише в межах перевищення. Водночас, варто враховувати, що у разі схвалення в подальшому особою видачі (передачі) векселя представником без повноважень або з їх перевищенням, відповідальність за векселем на підставі ч. 2 ст. 241 ЦК України несе ця особа, якщо інше не випливає із самого векселя.

Як вірно зазначили господарські суди, у силу положень ст. 241 ЦК України, вчинення представником дій з перевищенням повноважень створює права та обов'язки для позивача у даній справі лише у разі наступного їх схвалення останнім.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, доказів наступного схвалення позивачем видачі спірного векселя від його імені суду не надано.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ПАТ "ПІВДГЗК" не є особою, зобов'язаною за спірним векселем, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позов про визнання його таким, що не підлягає виконанню в частині зобов'язань позивача сплатити за векселем суму грошових коштів у розмірі 331 343,52 грн. зі строком платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.