розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді: Губська О.А., Парінов А.Б.) у справі № 2а/2570/4130/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин" до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Публічне акціонерне товариство "Прилуцький завод "Білкозин" (далі - ПАТ "Прилуцький завод "Білкозин") звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області (далі - Прилуцька ОДПІ) від 26.07.2011 №0000422302.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.07.2011 №0000422302.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Прилуцька ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог Прилуцька ОДПІ посилається на те, що постанова про закриття кримінальної справи прийнята за нереабілітуючими обставинами, у зв'язку з чим підстав для неприйняття Прилуцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення не було оскільки такі б дії не відповідали нормам пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Прилуцький завод "Білкозин" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Чернігівської області про призначення документальної перевірки від 21.02.2011 (кримінальна справа № 903/0226) ПАТ "Прилуцький завод "Білкозин", відповідно статей 22, 66, 114, 130 Кримінального процесуального кодексу України, керуючись вимогам статті 79 та за наявності обставин, визначених пунктом 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України, згідно наказу Начальника Прилуцької ОДПІ № 222 від 22.02.2011, проведена невиїзна документальна перевірка ПАТ "Прилуцький завод "Білкозин" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за 2007 - 2008 роки, про що складено акт від 28.02.2011 № 273/23/00418604.

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 2, 4, 5, 6, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (z0233-97) , позивачем занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість на суму 1926460 грн., в т.ч. : за листопад 2007 року на суму 463922,00 грн. та за грудень 2007 року на суму 1462538,00 грн.

На підставі названого акту перевірки, Прилуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2011 № 0000422302/648, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1926460 грн. за основним платежем та 481615 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В ході перевірки було встановлено, що в листопаді, грудні 2007 року позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB "Торговий Дім "Білкозин" з придбання гофрувальних машин на загальну суму 10233203 грн., в ПДВ 1705534 грн. та TOB "ВФ "Протекс" з придбання обладнання згідно податкової накладної № 1051 від 22.11.2007 на суму 1325 564,08 грн., в т.ч. ПДВ 220 927,35 грн.

ПАТ "Прилуцький завод "Білкозин" у березні 2011 року до Прилуцької ОДПІ було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за звітний місяць лютий 2011 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№ 9001599655). У ряд. 23.4 "зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу" відображено зменшення у сумі 2101755 грн., у т.ч. по акту від 28.02.2010 № 273/23/00418604 у сумі 1926460 грн. Всього по розрахунку збільшена сума, яка підлягає сплаті до бюджету + 2089286 грн. Тобто позивач своїми діями визнав обґрунтованість висновків Прилуцької ОДПІ про заниження ним суми податкового зобов'язання з ПДВ за листопад-грудень 2007 року, виявленого актом перевірки від 28.02.2010 № 273/23/00418604.

Також судами з'ясовано, що постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28.04.2011 по кримінальну справу № 1П-116/2011 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України закрито на підставі частини четвертої статті 212 Кримінального кодексу України.

В межах розгляду зазначеної кримінальної справи встановлено, що внаслідок дій головного бухгалтера ОСОБА_2 ПАТ "Прилуцький завод "Білкозин" ухилився від сплати ПДВ у сумі 2686576 грн., в тому числі по взаємовідносинах з ТОВ "ТД Білкозин" та TOB "ВФ Протекс".

Відповідно до уточнюючої декларації з податку на додану вартість та довідки Прилуцької ОДПІ у Чернігівській області до пред'явлення обвинувачення ОСОБА_2 податки добровільно сплачені та відшкодована шкода, завдана державі їх несвоєчасною сплатою.

Постанова Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28.04.2011 набрала законної сили.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Пунктом 14.1.39. статті 14 Податкового Кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового Кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Таким чином, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, на момент розгляду кримінальної справи донараховане по акту перевірки податкове зобов'язання з податку на додану вартість було погашено за рахунок зменшення від'ємного значення податку на додану вартість, що відповідно свідчить про сплату даного податку та виконання податкового обов'язку.

Наведені обставини свідчать, що на час прийняття спірного податкового повідомлення рішення про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість, такий обов'язок платником податку було виконано в повному обсязі.

Поряд з цим слід зазначити, що в силу положень частини першої статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є правильним та підлягає залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.